Рішення № 40927387, 15.10.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/11558/2014 Головуючий у першій інстанції - Малинников О.Ф.

Доповідач - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Оніщука М.І.,

суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Троц В.О.,

за участю:

представника позивача Бендюга І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 40809 грн. 37 коп. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог вказувало, що згідно умов комплексного кредитного договору № 1/1182685 від 27.08.2012 відповідачу було надано кредит на споживчі цілі у розмірі 46 800 грн. на строк до 26.08.2015 і на умовах користування ним у строки визначені у договорі, тобто щомісячного погашення кредиту та сплатою 10% річних та комісійної винагороди в розмірі 1,80% в місяць від суми кредиту. Відповідач умови кредитного договору своєчасно не виконує, кредит, відсотки та комісію у встановлені договором строки не сплачує, внаслідок чого станом на 26.03.2014 виникла заборгованість у сумі 40 809 грн. 37 коп., яка складається з: поточної заборгованості за кредитом у розмірі 25144 грн. 57 коп., простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 9475 грн. 61 коп., відсотків в розмірі 288 грн. 50 коп., комісії в розмірі 842 грн. 40 коп., прострочених відсотків в розмірі 1448 грн. 39 коп., простроченої комісії в розмірі 3198 грн. 33 коп. та пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів і комісійної винагороди в розмірі 411 грн. 57 коп.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.07.2014 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 1/1182685 від 27.08.2012 у розмірі 36 144 грн. 65 коп. та судовий збір в сумі 408 грн. 09 коп.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду змінити та ухвалити нове про повне задоволення заявлених позовних вимог. Вважає, що у суду першої інстанції не було підстав вважати суму комісії (нарахованої та простроченої) такою, що не стосується основного грошового зобов'язання. Також вказує про відсутність належного дослідження судом доказів і обставин справи, оскільки суд у своєму рішенні зазначив, що у порушення Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 відповідач не була обізнана із змістом послуги «комісія», «прострочена комісія», «прострочені відсотки». Крім того, вважає, що суд безпідставно відмовив позивачу у стягненні пені за кредитним договором, мотивуючи це майновим станом сторони. Відтак, на думку апелянта, у суду були відсутні належні правові підстави для часткового задоволення позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Разом з цим, у відповідності з вимогами ч. 3 вказаної статті апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів вказаним вимогам процесуального закону рішення суду відповідає не повністю.

Так, частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконує умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню, однак за виключенням сум комісії та простроченої комісії, оскільки, всупереч вимог закону, відповідач не був обізнаний зі змістом цих послуг, а також пені, яка підлягає зменшенню з урахуванням істотних обставин (майновий стан, відсутність негативних наслідків, тощо).

З вказаним висновком суду в повній мірі погодитись не можливо, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2012 між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 46800 грн. строком до 26.08.2015 на умовах сплати 10% річних та комісійної винагороди в розмірі 1,80% в місяць від суми кредиту.

Позивач виконав умови договору та надав відповідачу суму кредиту, натомість відповідач порушив умови договору щодо вчасного погашення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісійної винагороди, внаслідок чого виникла заборгованість, яка, згідно наданого позивачем та перевіреного судом апеляційної інстанції, розрахунку становить 40 809 грн. 37 коп. та складається з: поточної заборгованості за кредитом у сумі 25 144 грн. 57 коп., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 9 475 грн. 61 коп., відсотків в сумі 288 грн. 50 коп., комісії в сумі 842 грн. 40 коп., прострочених відсотків в сумі 1 448 грн. 39 коп., простроченої комісії в сумі 3 198 грн. 33 коп. та пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів і комісійної винагороди в сумі 411 грн. 57 коп.

Розмір заборгованості підтверджується наявними у справі матеріалами та фактично визнаний відповідачем, який не заперечував необхідність погашення заборгованості, однак вказуючи на сімейні обставини та матеріальне становище пояснив, що не має можливості сплатити суму боргу.

Нарахування позивачем інших платежів, зокрема, комісії, простроченої комісії та пені, здійснено у відповідності до умов укладеного договору, на що не звернув уваги суд першої інстанції.

Стаття 1056-1 ЦК України, визначає правові засади встановлення процентів за кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У відповідності до вказаної норми (враховуючи, що кредит не забезпечений заставою або порукою) кредитним договором, а саме пунктом 1.3 встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду в розмірі 10 % річних та комісійну винагороду в розмірі 1,8 % в місяць від суми кредиту. Тобто, в даному випадку, комісійна винагорода є складовою частиною процентів за кредитним договором і при цьому є не прихованою, а встановлена умовами договору.

З розрахунку заборгованості також вбачається, що комісія обліковується на рахунках процентів за кредитним договором. Таким чином, віднесення комісійної винагороди, встановленої п. 1.3.2 кредитного договору, до процентів за кредитним договором, відповідає як ЦК України, так і нормам бухгалтерського обліку кредитної заборгованості, встановленої НБУ.

Таким чином, у суду не було підстав вважати суму комісії (нарахованої та простроченої) такою, що не стосується основного грошового зобов'язання.

З цих же підстав комісія (нарахована та прострочена) не є неустойкою. Неустойка є видом відповідальності за невиконання основного зобов'язання, а комісія не є наслідком застосування відповідальності за невиконання основного зобов'язання, а є частиною основного зобов'язання і застосовується протягом усього терміну дії кредитного договору.

Крім того, у своєму рішенні суд зазначив, що у порушення Постанови НБУ № 168 від 10.05.2007 відповідачка не була обізнана із змістом послуги «комісія», «прострочена комісія», «прострочені відсотки». Вказаний висновок є передчасним та необґрунтованим, оскільки графік погашення кредиту, що невід'ємною частиною кредитного договору встановлює суми платежів відповідача за кредитним договором, в тому числі суму комісії, а Додаток № 2 до договору «Умови надання, обслуговування та погашення кредиту», встановлює порядок обчислення та сплати, в тому числі комісійної винагороди, а також процент подорожчання кредиту та реальну процентну ставку. Відповідачем підписано як кредитний договір так і всі додатки до нього, що свідчить про обізнаність останнього з усіма умовами і погодження з ними.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, відповідач при укладенні кредитного договору була вільна у виборі банку, типі договору, тощо, а підписавши кредитний договір взяла на себе зобов'язання щодо виконання всіх його умов.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні належні правові підстави для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача сум комісії та простроченої комісії.

Крім цього, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу й в частині вимог про стягнення пені за кредитним договором, мотивуючи це майновим станом відповідача, що не підтверджено належними доказами.

Як пояснив представник позивача, відповідач, доводячи свою платоспроможність при отриманні кредиту, надала Банку інформацію і документи про те, що окрім пенсії вона утримує худобу в особистому господарстві та має у спільній та особистій власності окрім домоволодіння загальною площею 93,8 кв.м., ще й земельні ділянки, загальною площею 11,5 га у селі Гриньки, Тернопільської області.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована відповідачу по мінімальній ставці - подвійна облікова ставка НБУ. Сума пені складає 411 грн. 57 коп., що майже в 100 разів менше за основну суму заборгованості, а відтак у суду були відсутні підстави для висновку щодо не співмірності суми пені відносно суми заборгованості.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на фактичні обставини справи, наявні в ній докази в їх сукупності та вимоги закону, у суду першої інстанції були відсутні належні правові підстави для звільнення відповідача від обов'язку сплати пені.

У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуваннями норм матеріального права, рішення суду про часткове задоволення позову підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, з огляду на законність і обґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, слід зазначити, що вимоги апеляційної скарги щодо зміни рішення не ґрунтуються на нормах процесуального закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬБАНК» - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) заборгованість за кредитним договором № 1/1182685 від 27.08.2012, а саме: 25 144 (двадцять п'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 57 коп. - поточна заборгованість за кредитом, 9 475 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 61 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 50 коп. - відсотки, 842 (вісімсот сорок дві) грн. 40 коп. - комісія, 1 448 (одна тисяча чотириста сорок вісім) грн. 39 коп. - прострочені відсотки, 3 198 (три тисячі сто дев'яносто вісім) грн. 33 коп. - прострочена комісія, 411 (чотириста одинадцять) грн. 57 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, процентів і комісійної винагороди, а всього стягнути 40 809 (сорок тисяч вісімсот дев'ять) грн. 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) судовий збір в сумі 408 (чотириста вісім) грн. 09 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді