Постанова № 40927215, 15.10.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року Справа № 925/402/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Гольцової Л.А.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради - Луговського О.С.,

ПП "Сфера-Пласт" - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014

та на рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014

у справі № 925/402/14

за позовом Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради

до Приватного підприємства "Сфера-Пласт"

про стягнення 302704,34 грн. перерахованого авансу та неустойки

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ПП "Сфера-Пласт" про стягнення з відповідача суми невикористаного авансу у розмірі 299034,00 грн. та 3670,34 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.04.2014 (суддя Скиба Г.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (колегія суддів у складі: суддя Дикунська С.Я. - головуючий, судді Алданова С.О., Кропивна Л.В.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 24.04.2014, постанову апеляційного суду від 17.06.2014 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування касаційної скарги позивач стверджує, що судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 526, 853 ЦК України.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:

- 25.12.2012 ПП "Сфера-Пласт" (генпідрядник) та Департаментом містобудування Черкаської міської ради, правонаступником якого є Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради (замовник), укладено договір, за умовами п. 1.1 якого замовник доручив, а генпідрядник зобов'язався виконати будівельно-монтажні роботи з капітального ремонту покрівлі спеціалізованої школи № 17 в м. Черкаси та часткової заміни вікон за переліком, обсягами робіт та використовуючи матеріали, які визначені в проектно-кошторисній документації з додержанням будівельних норм та технічних умов;

- відповідно до п.п. 3.1 договору платіжні зобов'язання замовника перед підрядником за договором виникають при наявності у замовника відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань);

- умовами п.п. 3.3, 3.4 договору встановлено, що замовник до початку робіт перераховує генпідряднику аванс у розмірі 30% від вартості річного обсягу робіт згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, а генпідрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців з наданням актів форми КБ-2в та КБ-3. Після подання замовнику актів форми КБ-2в та КБ-3, останній розглядає їх протягом 10-ти робочих днів, підписує їх або повертає генпідряднику з мотивованими зауваженнями;

- по закінченню тримісячного терміну невикористаний аванс підлягає поверненню;

- відповідно до п. 4.2 договору підрядник зобов'язаний розпочати роботи за договором з моменту отримання авансу та закінчити в І кварталі 2013 року за умови своєчасного фінансування;

- згідно з п. 4.5 договору після закінчення робіт, підрядник зобов'язаний письмово повідомити замовника про готовність здати об'єкт протягом 5-ти календарних днів;

- 04.03.2014 позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 30% від вартості річного обсягу робіт у сумі 299034,00 грн.;

- підрядник виконав передбачені договором роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), які підписані підрядником за квітень-червень 2013 року;

- підрядник неодноразово звертався та направляв замовнику для підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) на загальну суму 762120,79 грн.;

- замовник не повернув підряднику підписані акти, а також не надав мотивованої відмови в їх підписанні. Вимога підрядника залишилась без відповіді та задоволення;

- сторонами також підписано договір № 11-тн від 06.03.2013 на здійснення відділенням КП "Черкасиінвестбуд" технічного нагляду та контролю виконання робіт по капітальному ремонту покрівлі спеціалізованої школи № 17. Жодних зауважень представників технічного нагляду в актах форми КБ-2, КБ-3, що надані замовнику, не зафіксовано.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо строків використання авансу та порядку звітування за виконані і прийняті замовником роботи, які встановлені в п.п. 3.3, 3.4 договору.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником за договором підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених в роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

В п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України) із змінами і доповненнями внесеними листом Вищого господарського суду України від 12.03.2013 № 01-06/473/2013 зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Так, господарськими судами встановлено, що відповідачем виконано у квітні-червні 2013 року передбачені договором роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), які підписано відповідачем та надіслано позивачу для підписання. Проте позивачем не було підписано вказані акти та не надано мотивованої відмови щодо їх підписання, а лише висловлено претензії щодо правильності оформлення таких актів.

Вищий господарський суд України погоджується в даному випадку з висновком судів попередніх інстанцій про те, що претензії замовника щодо оформлення актів КБ-2, КБ-3 не є підставою для відмови у прийнятті виконаних підрядником робіт за договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач направляв замовнику для підписання довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) та акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) на загальну суму 762120,79 грн., тобто на суму, яка є значно вищою за перерахований позивачем відповідачу аванс.

З огляду на те, що позивачем не було надано доказів того, що на виконання умов договору та ч. 1 ст. 853 ЦК України ним було заявлено про наявність недоліків у виконаних відповідачем роботах шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності та недоведеності заявленого позову.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, викладені у касаційній скарзі, Вищий господарський суд України вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, а згідно ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 та рішення господарського суду Черкаської області від 24.04.2014 у справі № 925/402/14 залишити без змін.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Л. Гольцова В. Картере