Рішення № 40926780, 15.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7636/14 Справа № 188/2269/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - І.К. Ніколаєва Доповідач - Болтунова Л.М.Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів - Макарова М.О., Романюк М.М.

при секретарі - Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором б/н від 26.11. 2007 року яка утворилась станом на 10.10.2013 року в розмірі 39 175,23 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» були задоволені частково.

Стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором на загальну суму отримання кредиту в розмірі 5 000 грн.; вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині вимог відмовлено.

З таким рішенням не погодився банк, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати в частині відмови у задоволенні заборгованості по сплаті процентів, комісії та штрафів та задовольнити ці вимоги в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року вказане заочне рішення було скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року рішення апеляційного суду скасовано і справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині відмови у стягненні заборгованості по сплаті відсотків, комісії та штрафів, законність і обґрунтованість його в іншій частині, колегією суддів не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначеним вимогам постановлене у справі судове рішення в оскарженій частині не відповідає.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 листопада 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, який складається з заяви позичальника про видачу та обслуговування кредитної карти, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 5000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Станом на 10 жовтня 2013 року загальний розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором становить 39 175,23 грн. та складається із заборгованості: за кредитом 5 000 грн.; по відсоткам за користування кредитом - 20 108,55 грн.; по комісії за користування кредитом -11 725 грн. та штрафам - фіксована частина 500 грн. і процентна складова - 1 841,68 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи заборгованість в розмірі загальної суми отримання кредиту - 5000 грн., та відмовляючи в частині стягнення процентів, комісії та штрафів, суд першої інстанції виходив з недоведеності та неналежного обґрунтування банком нарахованих сум.

Проте з таким висновком судова колегія не погоджується.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Всупереч зазначеним вимогам закону, суд першої інстанції не звернув уваги на розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий банком та не спростований відповідачкою, а тому прийшов до помилкового висновку по часткове задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягненню підлягає заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 20 108,55 грн.; по комісії за користування кредитом -11 725 грн., а також штрафам - фіксована частина 500 грн. і процентна складова - 1 841,68 грн. на підставі п.8.6 Умов і правил надання банківських послуг.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заочне рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті процентів, комісії, штрафам та загальної суми заборгованості за кредитним договором, слід скасувати. На підставі п.п.3, 4 ст.309 ЦПК України, ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по процентам за користування кредитом - 20 108,55 грн.; по комісії за користування кредитом -11 725 грн., по штрафам 2341,67 грн., зазначивши загальний розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 39 175,23 грн.

Таким чином апеляційна скарга ПАТ КБ «Приватбанк» задовольняється.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» - задовольнити.

Заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором процентів, комісії та штрафів скасувати, ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 26 листопада 2007 року по відсоткам за користування кредитом - 20 108,55 грн.; по комісії за користування кредитом -11 725 грн. та штрафам - фіксована частина 500 грн. і процентна складова - 1 841,68 грн., зазначивши загальний розмір заборгованості в сумі 39 175,23 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: Болтунова Л.М. Макаров М.О. Романюк М.М.