Постанова № 40925937, 06.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року № 813/1092/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Цар Х.М.,

представників позивача Бойко Н.І., Островського А.О.,

представника відповідача Городоцької районної державної адміністрації Львівської області Несімко М.П.,

представника третьої особи ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

представника третьої особи Відділу Держземагенства у Городоцькому районі Львівської області Ваврука Н.З.,

представник третьої особи Державної інспекції сільського господарства у Львівській області не прибув,

треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом прокурора Городоцького району в інтересах Бартатівської сільської ради до Городоцької районної державної адміністрації, треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, ОСОБА_8, Державна інспекція сільського господарства у Львівській області, відділ Держземагенства у Городоцькому районі Львівської області, ОСОБА_9, про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень,

в с т а н о в и в:

Львівським окружним адміністративним судом розглядалась адміністративна справа об'єднана в одне провадження за позовом прокурора Городоцького району в інтересах Бартатівської сільської ради до Городоцької районної державної адміністрації, треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5, ОСОБА_8, Державна інспекція сільського господарства у Львівській області, відділ Держземагенства у Городоцькому районі Львівської області, ОСОБА_9, про визнання протиправними та скасування розпоряджень Городоцької районної державної адміністрації від 29.12.2012 року № 1135 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення ОСГ" та від 29.12.2012 року № 1136 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 для ведення ОСГ".

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що у ході проведення перевірки Городоцької районної державної адміністрації у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів встановлено, що розпорядженнями Городоцької районної державної адміністрації надано дозволи ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення ОСГ, в той час як зазначені земельні ділянки, перебувають у комунальній власності Бартатівської сільської ради та знаходяться за межами населеного пункту. Таким чином, позивач зазначає, що Городоцька районна державна адміністрація при прийнятті оскаржуваних рішень вийшла за межі наданих їй законом повноважень, оскільки прийняття рішень щодо розпорядження земельними ділянками, які знаходяться за межами населених пунктів та є землями комунальної власності є прерогативою Бартатівської сільської ради, так як станом на момент прийняття спірних розпоряджень був затверджений проект розмежування земель державної та комунальної власності. Також позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач попри належність спірних земельних ділянок до земель комерційного призначення, своїми розпорядженнями надав дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок у власність для ведення ОСГ, без зміни в цей час їх цільового призначення на землі сільськогосподарські.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та проситли суд їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення, суть котрих зводиться до того, що спірні розпорядження видані за урахуванням листа управління Держкомзему, де вказувалось, що згідно даних державного земельного кадастру спірні земельні ділянки, що запрошувались до відведення відносились до земель сільськогосподарського призначення.

Представник третьої особи ОСОБА_5 проти позову заперечив, з аналогічних підстав, що й відповідач. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи Відділу Держземагенства у Городоцькому районі Львівської області надав суду письмові пояснення, в котрих спірні розпорядження вважає такими, що прийняті з перевищенням наданих повноважень. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представник третьої особи Державної інспекції сільського господарства у Львівській області та треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

За таких обставин, суд на підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалив розглянути справу у відсутності представника третьої особи Державної інспекції сільського господарства у Львівській області та третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на підставі наявних у справі доказів, згідно ч. 6 ст. 71 КАС України.

Розглянувши наявні матеріали справи судом встановлено наступне.

Прокуратурою Городоцького району Львівської області проведено перевірку з питань додержання Городоцькою РДА вимог земельного законодавства.

Так, перевіркою встановлено, що розпорядженням Городоцької РДА від 05.12.2007 року №788 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,1536 га фізичній особі-підприємцю ОСОБА_10 для будівництва готельно-відпочинкового комплексу на території Бартатівської сільської ради Городоцького району.

Розпорядженням Городоцької РДА від 05.12.2007 року №788 дану земельну ділянку передано ОСОБА_10 в довгострокову оренду строком на 49 років.

На виконання розпорядження Городоцької РДА від 05.12.2007 року №788 між відповідачем та ОСОБА_10 27.02.2008 року укладено договір оренди земельної ділянки №43.

Як вбачається з п. 5.2 розділу 5 договору оренди земельної ділянки договору оренди від 27.02.2008 року №43 цільове призначення наданих в оренду ОСОБА_10 земель - землі комерційного призначення.

Розпорядженням Городоцької РДА від 27.10.2010 року №920 дію договору оренди земельної ділянки від 27.02.2008 року №43 припинено шляхом розірвання за згодою сторін.

Розпорядженнями Городоцької РДА від 29.12.2012 року № 1135 та №1136, громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було надано дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з земель, що перебували в оренді ОСОБА_10 за договором оренди земельної ділянки від 27.02.2008 року №43.

Як вбачається, з розпорядження Городоцької РДА від 29.12.2012 року № 1135 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення ОСГ", то ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,67 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в землях запасу Бартатівської сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бартатівської сільської ради Городоцького району (за межами населеного пункту).

З розпорядження Городоцької РДА від 29.12.2012 року № 1136 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 для ведення ОСГ" вбачається, що ОСОБА_8 отримано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,33 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в землях запасу Бартатівської сільської ради у власність для ведення особистого селянського господарства на території Бартатівської сільської ради Городоцького району (за межами населеного пункту).

Суб'єкти владних повноважень, згідно з ч. 3 ст. 6 КАС України, мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч. 2 ст. 6 КАС України).

Повноваження органів прокуратури визначені Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII (далі - Закон України «Про прокуратуру» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

У відповідності до ст. 19 Закон України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, у тому числі, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, додержання законів, що стосуються економічних відносин. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів передбачені ст. 20 цього Закону, відповідно до якої, при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право: 1) вносити подання; 2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування; 3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Перевірки відповідно до ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» проводяться за письмовими зверненнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, фізичних та юридичних осіб, а також за власною ініціативою прокурора. При цьому перевірки за заявами фізичних чи юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, крім заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, проводяться лише у разі їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами або неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань.

Повноваження прокурора щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів передбачені ст. 20 цього Закону, відповідно до якої, при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Діяльність прокурора в адміністративному судочинстві відбувається в конкретних процесуальних формах, передбачених в ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру». Такими формами є:

- звернення до суду із позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

- участь у розгляді судами справ;

- внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі за № 3-рп/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи могло відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, при зверненні прокурора до відповідного суду, прокурор повинен у позовній заяві обґрунтувати обставини, які вказують на існування необхідності захисту інтересів держави.

Подаючи адміністративний позов в інтересах держави в особі Бартатівської сільської ради, прокурор вбачає необхідність захисту інтересів держави, оскільки відповідачем порушено вимоги земельного законодавства України.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм Закону України «Про прокуратуру» суд констатує подання позову прокурором в порядку та з підстав передбачених законом.

Для правильного вирішення спору необхідним є з'ясування чи при прийнятті спірних розпоряджень відповідачем було враховано факт цільового призначення земель, а саме як стверджується прокурором, землі рахувались як землі комерційного призначення, а також чи враховано факт розмежування на той час земель державної та комунальної власності.

Щодо тверджень прокурора про порушення відповідачем вимог ст. 122 Земельного Кодексу України, що передбачає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, як підстави для задоволення позовних вимог заявленого позову, то суд з цього приводу зазначає наступне.

Згідно ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України серед іншого передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

З наведеного вбачається, що розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади, проте суд зауважує, що згідно наведеного вище п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, такими повноваженнями відповідні органи виконавчої влади наділенні до моменту розмежування земель державної та комунальної власності, тобто юридичним фактом припинення повноважень органів виконавчої влади щодо розпорядження землями за межами населених пунктів є настання події, а саме розмежування земель на державну та комунальну власність.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Городоцької РДА від 29.10.2007 року №679 погоджено проект землеустрою про розмежування земель державної комунальної власності на території Бартатівської сільської ради.

06.08.2012 року розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від №511/0/5-11 було затверджено проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області.

Як свідчать матеріли справи та не заперечується сторонами у справі, спірні земельні ділянки, дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення їх у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_8, відносяться до земель комунальної власності Бартатівської сільської ради.

Таким чином, оскільки на момент прийняття спірних розпоряджень відбулось розмежування земель державної та комунальної власності, а саме розпорядженням Городоцької РДА від 29.10.2007 року №679 погоджено проект землеустрою про розмежування земель державної комунальної власності на території Бартатівської сільської ради, а 06.08.2012 року розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від №511/0/5-11 було затверджено проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів Бартатівської сільської ради Городоцького району Львівської області, враховуючи, що відведенні у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_8, земельні ділянки відносяться до земель комунальної власності Бартатівської сільської ради, суд дійшов висновку, що відповідач Городоцька РДА при прийнятті оскаржених розпоряджень вийшла за межі наданих їй повноважень, перебравши на себе повноваження Бартатівської сільської ради, адже прийняття рішень щодо розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів віднесено до компетенції останньої, так як відбулось розмежування земель державної та комунальної власності.

Разом з тим, суд погоджується про порушення відповідачем норм ст.20 Земельного кодексу України, а саме зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, оскільки як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок для будівництва готельно-відпочинкового комплексу, відомостей статистичної звітності 6-зем, станом на момент прийняття спірних розпоряджень Городоцької РДА від 29.12.2012 року № 1135 та №1136, котрими надано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_8, зазначені земельні ділянки відносились до земель комерційного та іншого призначення.

Відповідно ж до ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ст. 122 Земельного кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

А оскільки, на момент прийняття розпоряджень відбулось розмежування земель державної та комунальної власності та спірні земельні ділянки перебували у комунальній власності Бартатівської сільської ради, то відповідно лише Бартатівська сільська рада могла змінювати цільове призначення переданих земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_8, шляхом прийняття рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Посилання відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позову, а саме посилання на відсутність у Бартатівської сільської ради державного акту на право власності на спірні земельні ділянки, за наявності котрих остання мала б право розпоряджатись такими так як наявність такого передбачена ст. 126 Земельного кодексу України, а й відповідно можливість розпоряджатись земельними ділянками, на думку відповідача, могла лише Городоцька РДА, судом відхиляються, адже факт відсутності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не породжує права у відповідача розпоряджатись землями комунальної власності, так як таке право в силу закону з моменту розмежування земель на державну та комунальну власність перейшло до Бартатівської сільської ради.

Відповідно до ст. 19 Основного Закону України, державні органи повинні діяти тільки на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд згідно ч. 6 ст. 71 КАС України вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, суд дійшов висновку про те, що питання, вирішені оскаржуваними розпорядженнями Городоцької районної державної адміністрації, не входять до обсягу повноважень останньої, а відтак, позовні вимоги прокурора Городоцького району Львівської області про визнання неправомірними та скасування розпорядження Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 29.12.2012 року № 1135 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для ведення ОСГ" та розпорядження Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 29.12.2012 року № 1136 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_8 для ведення ОСГ" підлягають до задоволення.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до ст. 94 КАС України, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 29.12.2012 року № 1135 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для ведення ОСГ".

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Городоцької районної державної адміністрації Львівської області від 29.12.2012 року № 1136 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_8 для ведення ОСГ".

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 13.10.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.