Постанова № 40925520, 15.10.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2014 року Справа № 904/6119/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідача

суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 10.10.2014р.)

при секретарі судового засідання Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Голубнича І.Ю., довіреність № б/н від 02.01.14, представник;

представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014р. у справі №904/6119/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп",

м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 163 795,08 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014 р. у справі №904/6119/14 (суддя Мельниченко І.Ф.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ метал груп" 17 938,13 грн - 3% річних, 145 856,95 грн інфляційних втрат та 3 275,90 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Дніпроважмаш" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити, зменшивши розмір штрафних санкцій. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм процесуального права, зокрема ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Зазначив, що не мав можливості надати відзив на позовні вимоги, внаслідок чого був позбавлений права на добровільне врегулювання договірних зобов`язань. Звернув увагу суду, що несвоєчасне виконання умов договору стало наслідком скрутного фінансового становища в металургійній промисловості, падінням обсягів виробництва. Окрім того, у Відповідача виникла заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 9 042 686,72 грн. Просив суд застосувати положення ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та зменшити розмір штрафних санкцій.

Апелянт не забезпечив явку в судове засідання повноважного представника, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення від 26.09.2014р.), причин неявки не повідомив.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на відсутність об`єктивних причин неможливості явки у судове засідання повноважного представника. Окрім того, не погодився з позицією скаржника стосовно штрафних санкцій, оскільки штрафні санкції Позивачем не нараховувались, а 3% річних та інфляційні втрати мають іншу правову природу та не відносяться до штрафних санкцій. Вказав також на відсутність порушень судом норм ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, необґрунтованість та незрозумілість позиції апелянта в цій частині. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2014р. у справі №904/737/14, яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2014р., був розглянутий позов Товариства з обмеженою відповідальністю „АВ Метал Груп" (надалі - Позивач) до Публічного акціонерного товариства „Дніпроважмаш" (надалі - Відповідач) про стягнення 1310428,39 грн заборгованості за договором №11/12/12 від 11.12.2012р., 29099,09 грн пені, 6 652,66 грн річних та 8 396,92 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі. Рішення набрало законної сили. 01.07.2014р. на його виконання був виданий наказ.

В силу ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших справ, у яких беруть участь ті самі сторони.

Вказаним рішенням встановлено наступне.

11.12.2012р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір поставки №11/12/12, на виконання якого Позивачем здійснені поставки товару на загальну суму 9 255 371,48 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату у сумі 8 170 985,32 грн, станом на 04.03.2014р. заборгованість складала 1 084 386,16 грн за наступними видатковими накладними:

- №5048436 від 08.10.2013р. на суму 106934,38 грн;

- №5049224 від 10.10.2013р. на суму 7102,40 грн;

- №5049549 від 11.10.2013р. на суму 27692,50 грн;

- №5049552 від 11.10.2013р. на суму 24199,63 грн;

- №5049861 від 11.10.2013р. на суму 44752,32 грн;

- №5050118 від 14.10.2013р. на суму 104785,92 грн;

- №5050176 від 14.10.2013р. на суму 35996,16 грн;

- №5050536 від 15.10.2013р. на суму 55917,00 грн;

- №5050541 від 15.10.2013р. на суму 62568,00 грн;

- №5050545 від 15.10.2013р. на суму 11909,25 грн;

- №5050890 від 16.10.2013р. на суму 69660,00 грн.;

- №5050972 від 16.10.2013р. на суму 26038,98 грн;

- №5052136 від 21.10.2013р. на суму 117106,24 грн;

- №5052530 від 22.10.2013р. на суму 72332,96 грн;

- 5052532 від 22.10.2013р. на суму 14704,80 грн;

- №5053064 від 24.10.2013р. на суму 2166,60 грн;

- №5053066 від 24.10.2013р. на суму 23477,82 грн;

- №5053067 від 24.10.2013р. на суму 23977,75 грн;

- №5053235 від 24.10.2013р. на суму 50906,60 грн;

- №5053236 від 24.10.2013р. на суму 420,60 грн;

- №5053672 від 25.10.2013р. на суму 9116,40 грн;

- №5053868 від 28.10.2013р. на суму 33526,80 грн;

- №5055146 від 31.10.2013р. на суму 73808,85 грн;

- №5055152 від 31.10.2013р. на суму 12474,50 грн;

- №5055154 від 31.10.2013р. на суму 7956,95 грн;

- №5055758 від 04.11.2013р. на суму 79545,78 грн;

- №5055900 від 04.11.2013р. на суму 244,30 грн;

- №5055918 від 04.11.2013р. на суму 4904,26 грн;

- №5056065 від 05.11.2013р. на суму 30666,55 грн;

- №5056597 від 06.11.2013р. на суму 4950,95 грн;

- №5062189 від 29.11.2013р. на суму 828,00 грн;

- №5062191 від 29.11.2013р. на суму 1891,03 грн;

- №5062192 від 29.11.2013р. на суму 245,46 грн;

- №5062195 від 29.11.2013р. на суму 365,51 грн;

- №5062196 від 29.11.2013р. на суму 1536,48 грн;

- №5062199 від 29.11.2013р. на суму 130,50 грн.

Вказана заборгованість підтверджувалась актом звірки за період з 11.12.2012р. по 04.03.2014р. та, з урахуванням положень додаткової угоди №1 від 05.09.2013р. до договору про відстрочення оплати на 30 календарних днів з моменту відвантаження товару, суд дійшов висновку про правомірність стягнення боргу у сумі 1 084 386,16 грн за період поставок з 08.10.2013р. по 29.11.2013р. Окрім того, судом були задоволені позовні вимоги про стягнення 3% річних (по кожній видатковій накладній окремо) за період з 08.11.2013р. по 03.02.2014р. у розмірі 6652,66 грн, інфляційних втрат - 8396,92 грн та пені - 29099,09 грн.

Окрім того, Позивачем були здійснені бездоговірні поставки товару в період з 10.01.2013р. по 17.01.2013р. на загальну суму 226042,23 грн за видатковими накладними:

- №5000417 від 10.01.2013р. на суму 8717,25 грн;

- №5000418 від 10.01.2013р. на суму 37694,06 грн;

- №5000571 від 11.01.2013р. на суму 93049,00 грн;

- №5000666 від 14.01.2013р. на суму 23967,61 грн;

-№5000667 від 14.01.2013р. на суму 9023,38 грн;

-№5000669 від 14.01.2013р. на суму 52687,00 грн;

- №5001035 від 17.01.2013р. на суму 1175,25 грн.

Заборгованість за період поставок з 10.01.2013р. по 17.01.2013р. у сумі 226 042,23 грн на час розгляду справи №904/737/14 сплачена не була, строк виконання зобов`язання про оплату з урахуванням направленої 21.01.2014р. Позивачем претензії (була отримана Відповідачем 22.01.2014р) та строку, встановленого ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, сплив 30.01.2014р. Заборгованість у сумі 226 042,23 грн була у повному обсязі стягнута рішенням суду від 15.04.2014р. Про стягнення 3% річних та інфляційних втрат по накладним з 10.01.2013р. по 17.01.2013р. Позивачем на час розгляду справи № 904/737/14 не заявлялось.

Як зазначає Позивач, на виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2014р. по справі №904/737/14 державним виконавцем Ленінського ВДВС Дубовицькою Н.М. 14.07.2014р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та встановлено строк для добровільного виконання до 21.07.2014р.

21.07.2014р. Відповідач перерахував на розрахунковий рахунок ДВС 1 381 668,40 грн. Рішення у справі №904/737/14 виконано у повному обсязі, заборгованість погашена.

Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з Відповідача 3% річних у загальній сумі 17 938, 13 грн, з яких:

по договору за період з 04.02.2014р. по 21.07.2014р. - 14 723,99 грн,

по бездоговірним поставкам за період з 30.01.2014р. по 21.07.2014р. - 3 214,14 грн;

інфляційних втрат у загальній сумі 145 856,95 грн, з яких:

по договору за період з лютого по липень 2014 року - 120 214,09 грн,

по без договірним поставкам за цей період - 25 642,86 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Визначення грошового зобов'язання закріплено в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон). Статтею 1 Закону передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період.

Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції з лютого по липень 2014 року на суму боргу 226 042,23 грн становитимуть 26 649,61 грн; на суму боргу 1 060 408,41 грн (Позивачем не були заявлені позовні вимоги по поставці за накладною від 24.10.2013р. на суму 23 977,75 грн) - 125 018,55 грн. Всього інфляційні втрати по договору за заявлений період будуть складати 151 668,16 грн, проте, з урахуванням того, що суд не може вийти за межі позовних вимог, підлягають задоволенню у сумі, заявленій Позивачем - 145 856,95 грн.

3% річних за період прострочення оплати з 04.02.2014р. по 21.07.2014р. на суму боргу 1 060 408,41 грн становитимуть 14 723,99 грн. За період з 30.01.2014р. по 21.07.2014р. на суму боргу 226 042,23 грн - 3 214,14 грн. Всього 3% річних становитимуть 17 938,13 грн, вірно розраховані Позивачем та стягнуті судом.

Стосовно заперечень апелянта, апеляційний суд зауважує наступне.

Права та обов`язки сторін у господарському процесі визначені у ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідач вправі визнати позов повністю або частково. Позиція відповідача викладається ним письмово у відзиві на позов або в усній формі під час судового засідання. Ухвалою про порушення провадження у справі від 15.08.2014р. суд зобов`язував Відповідача, зокрема, надати відзив на позовну заяву. Зазначена ухвала була отримана Відповідачем 21.08.2014р. (поштове повідомлення, а.с. 48), проте в судове засідання 04.09.2014р. Відповідач не забезпечив явку повноважного представника, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Вимог ухвали суду щодо надання відзиву на позов та інших документів виконано не було, причини не зазначені, докази неможливості надання відзиву відсутні. Колегія суддів зазначає, що Відповідач на будь-якій стадії судового процесу не позбавлений права врегулювати спір у добровільному порядку, таке право не відноситься до процесуальних прав сторін у спорі в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та не може бути порушено судом. Таким чином, заперечення скаржника з цього приводу безпідставні.

Окрім того, суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Тому, положення ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України до таких вимог не застосовуються.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2014р. у справі № 904/6119/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 16.10.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна