Ухвала суду № 40925359, 13.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА

Справа № 910/21921/14 13.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1.Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1;

2.Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області

про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса та його скасування

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін: не викликались

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасувати напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 15.09.2014, реєстраційний номер 1584, про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" та повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" об'єкту рухомого майна "Автобус ПАЗ 4234, 2012 року випуску: шасі №Х1М4234Т0С0001582, двигун №Д2459Е2744547, реєстраційний номер №АА7642 КК, вартістю 237 456, 86 грн., що є предметом договору фінансового лізингу №2819/05/14-В від 05.05.2014.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2014 порушено провадження у справі №910/21921/14, розгляд справи призначений на 03.11.2014.

До позовної заяви позивач додав заяву про забезпечення позову в якій просить:

1.вжити заходи до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 15.09.2014, зареєстрованого в реєстрі за №1584.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що на даний час на підставі оскаржуваних виконавчих написів відкрито виконавче провадження Відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області.

Позивач у заяві зазнає, що примусове виконання незаконного виконавчого напису призведе до незворотних наслідків для позивача і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення у разі його задоволення, і жодним чином не порушить права відповідача у разі відмови у задоволенні позову, оскільки виконання виконавчого напису може бути продовжено у примусового порядку у разі відмови позивачу у позові.

Відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Отже, дослідивши подана заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" сформульована позиція Вищого господарського суду України про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

В п. 9 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» встановлено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У зв'язку з наведеним, подана заява щодо вжиття заходів до забезпечення позову визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 65, 66, 67 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

2.З метою забезпечення позову - зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 15.09.2014, зареєстрованого в реєстрі за №1584.

3.Ухвала набирає чинності з дати її прийняття 13.10.2014 та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

4.Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню на всій території України в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У виконавчому провадженні стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (48257, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Васильківці, код 35855770), боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 35-А, оф. 301, код 37859096).

Строк пред'явлення ухвали до виконання - 13.10.2015.

Суддя М.Є. Літвінова