Вирок № 40925059, 16.10.2014, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/3312/14-к

Номер провадження 1-кп/629/293/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Горчакової О.І.,

за участю:

секретаря судових засідань - Мовчан Ю.О., Соколик І.В.,

прокурора - Шульги Ю.М., Мазур М.С., Єрьоменка О.О.,

обвинуваченого - громадянина ОСОБА_3,

захисника - адвоката ОСОБА_4,

потерпілого - ОСОБА_5,

представника потерпілого - адвоката - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області у місті Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження №12014220380001567 від 17.07.2014 року, щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженого м. Лозова Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 15.08.2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт;

- 18.04.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 389 КК України до 3 місяців 20 днів арешту;

- 13.03.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на 4 роки, з застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 2 роки,

за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

встановив:

На початку липня 2014 року, більш точної дати встановити неможливо, ОСОБА_3 стало відомо про те, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, який є особою похилого віку, продає автомобіль ВАЗ 21061 державний номерний знак НОМЕР_2. Отримавши цю інформацію, ОСОБА_3 вирішив заволодіти автомобілем ОСОБА_7 у шахрайський спосіб.

Так, 11 липня 2014 року, ОСОБА_3 з метою реалізації свого злочинного умислу, в магазині «Канцелярські товари» по вул. Миру у м. Лозова Харківської області придбав купюри-сувеніри національної валюти України - гривні в еквіваленті 21000 сувенірів-гривень. Цього ж дня, близько 15 години по вул. Жовтневій, 16 у смт. Орілька Лозівського

району Харківської області ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи та обернення чужого майна на свою користь, повторно, шляхом обману під видом офіційної національної валюти України передав ОСОБА_7 у вигляді оплати за автомобіль сувеніри національної валюти України у еквіваленті 21000 грн. Чим обернув у такий спосіб на свою користь автомобіль ВАЗ - 21061 державний номерний знак НОМЕР_2, вартістю - 23400 грн., який перебував у володінні ОСОБА_7

Після скоєння злочину ОСОБА_3 з місця події зник і розпорядився викраденим на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 23400 грн.

Факт скоєння ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочину, визнано обвинуваченим та підтверджується матеріалами кримінального провадження:

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе визнав у повному обсязі та пояснив обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, що він мав намір придбати автомобіль, тому на початку червня 2014 року його знайомий ОСОБА_8 повідомив, що один чоловік похилого віку продає автомобіль, оскільки йому терміново потрібні гроші. ОСОБА_8 дав йому, ОСОБА_3 адресу того чоловіка і він поїхав до нього. Оглянувши даний автомобіль він, ОСОБА_3, взяв дві тисячі доларів і поїхав оглядати автомобіль. Після огляду автомобіля він сказав, що автомобіль йому подобається і він згоден його придбати. Домовилися, що автомобіль придбає за гривні. Тому він, ОСОБА_3 поїхав в м. Лозова. Проїжджаючи мимо магазину «Аквамарин» у нього виник умисел придбати сувеніри - купюри гривні, та віддати їх ОСОБА_5, замість справжніх грошей, оскільки той людина похилого віку і погано бачив. В магазині він придбав сувеніри у вигляді грошей по 500, 200, 100 та 50 на суму двадцять одна тисяча гривень. Після цього він одразу поїхав до ОСОБА_5 та віддав йому сувеніри у вигляді грошей на суму 21000. ОСОБА_5 при ньому перерахував сувеніри та нічого не запідозрив. Після цього віддав технічний паспорт, страховку та ключі від автомобіля. Після цього він ОСОБА_3 поїхав в м. Лозова. Приблизно через тиждень він вирішив у всьому зізнатися, що так вчинив з людиною похилого віку. 17 липня 2014 року він - ОСОБА_3 написав співробітникам міліції явку з повинною та добровільно видав автомобіль. У скоєному щиро розкаявся.

Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні прохав вислухати його. Він повністю підтвердив показання на досудовому слідстві, пояснивши, що у квітні 2014 року він вирішив продати автомобіль ВАЗ, оскільки йому та його дружині, людям похилого віку, були потрібні кошти на лікування. До нього додому приїхав чоловік, як пізніше дізнався це був ОСОБА_3, та запитав, чи продає автомобіль. Після огляду автомобіля цей чоловік сказав, що має намір його придбати та поїхав в м. Лозова за грошима. Наступного дня той же чоловік приїхав та привіз гроші в сумі 21000 грн., він - потерпілий, перерахував гроші, після чого віддав технічний паспорт, страховку та ключі від автомобіля. Після цього чоловік поїхав. Коли через деякий час він - ОСОБА_5, вирішив покласти гроші в банк, то виявилося, що ці гроші фальшиві. У зв'язку з цим він звернувся із заявою в міліцію.

Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що учасники судового провадження не оскаржують фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, не наполягають на дослідженні інших доказів у справі,

розуміють неможливість вподальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, - у суду не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів, відносно фактичних обставин справи, визнано судом недоцільним. Суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.

Суд, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає встановленим, що ОСОБА_3 скоїв заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст.190 КК України.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв злочин середньої тяжкості.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше судимий: 15.08.2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч 1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт; 18.04.2013 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 389 КК України до 3 місяців 20 днів арешту; 13.03.2014 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на 4 роки, з застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на 2 роки; перебуває на обліку у лікаря - нарколога; на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо; не одружений, не працює; не інвалід; на обліку в туберкульозному диспансері не перебуває; іншими хронічними і важкими захворюваннями не страждає; не є депутатом; не є учасником бойових дій в Афганістані; не є учасником ліквідації наслідків на ЧАЕС, військовозобов'язаний, має на утриманні двох неповнолітніх дітей (том 1 а.с. 51-59).

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд визнає явку з повинною.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому - є вчинення злочину щодо особи похилого віку, рецидив злочину.

Із урахуванням ступеня тяжкості скоєного, конкретних обставин скоєного, даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшує покарання, наявністю обставини, яка обтяжує покарання, відношення до скоєного, суд приходить до висновку, що для виправлення та перевиховання підсудного доцільним буде призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України.

Суд, приходить до висновку, що всі вказані обставини не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.

Підстав для застосування положень ст. 69-1 КК України суд також не вбачає.

Оскільки, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення у період іспитового строку за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від

13.03.2014 року - суд призначає покарання, по даному вироку у відповідності з ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, приєднавши частково невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13.03.2014 року (т. 1 а.с. 57-59).

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Після вступу вироку в законну силу засудженому слід обрати запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою, термін відбування покарання обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Питання про речові докази вирішується на підставі ст.100 КПК України.

Незважаючи на визнання обвинуваченим позовних вимог, цивільний позов потерпілого суд залишає без розгляду, оскільки його подано після початку судового розгляду. Окрім цього, до позовної заяви не додано докази у підтвердження вимог. В рамках КПК України суд же не наділений повноваженнями витребовувати докази за цивільним позовом, надавати термін для усунення недоліків позовної зави, тощо (ч.1 статті 128 КПК України).

Суд роз'яснює цивільному позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України з ОСОБА_3 необхідно стягнути процесуальні витрати, які пов'язані з проведенням у справі експертиз, в сумі 195 гривень 60 копійок.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.71 КК України, до новопризначеного покарання суд частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 березня 2014 року по справі № 629/937/14-к номер провадження 1-кп/629/120/14 - у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі і остаточно призначає засудженому ОСОБА_3 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3, після набрання вироком законної сили, обрати у вигляді - утримання під вартою.

Початок терміну відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління внутрішніх справ України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова), судові витрати за проведення автотоварознавчої експертизи № 159 від 23.07.2014 року у розмірі - 195 гривень 60 копійок (сто дев'яносто п'ять гривень 60 копійок) (т. 1 а.с. 40).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 - залишити без розгляду, роз'яснивши цивільному позивачу про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Речові докази:

- сувеніри у вигляді грошових купюр, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження на (а.с. 34 т. 1), згідно постанови про визнання та приєднання до матеріалів речових доказів від 18.07.2014 року (т. 1 а.с. 35), - після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження.

Речові докази, а саме:

- Автомобіль ВАЗ-21061 державний номерний знак НОМЕР_2, згідно постанови про приєднання предметів до справи як речових доказів від 18.07.2014 року (т. 1 а.с. 35) який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 36), - залишити власнику автомобіля.

Речові докази:

- сувеніри у вигляді грошових купюр, що знаходяться на відповідальному зберіганні в камері речових доказів ВРЗ УМЗ Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області, згідно постанови про визнання та приєднання до матеріалів речових доказів від 18.07.2014 року (т. 1 а.с. 35) та квитанції № 1980 від 18.07.2014 року (т. 1 а.с. 37), - після набрання вироком законної сили слід знищити як такі, що не представляють собою цінності.

Після набрання вироком законної сили - зняти арешт накладний на автомобіль марки ВАЗ 21061 державний номерний знак НОМЕР_2 (встановлений Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2014 року).

Матеріали кримінального провадження №12014220380001567 від 17.07.2014 року залишити при матеріалах кримінального судового провадження з подальшим зберіганням у матеріалах справи №629/3312/14-к номер провадження 1-кп/629/293/14.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим, в той же строк з дня вручення копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Решті учасників судового провадження роз'яснити їх право на отримання в суді копії вироку.

Суддя: О. І. Горчакова