Ухвала суду № 40923595, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6693/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Пустовойтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про скасування постанов про накладення штрафних санкцій № 000009 від 21.02.2014 та № 000013 від 14.03.2014, визнання протиправними дії по прийняттю вказаних постанов, а також скасування рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000267/1 від 28.11.2013 та № 000030/2 від 14.02.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Житомирській області проведено перевірку характеристик продукції в магазині ТОВ «Дієса» «Ельдорадо» у м. Луганськ, за результатами якої складено акт від № 000267 від 28.11.2013 р.

Так, Актом перевірки встановлено, що на електрообладнанні, зазначеному в Акті перевірки (побутова техніка, морозильна камера) відсутній Національний знак відповідності, що за визначенням Інспекції є порушенням п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою КМ України від 29.10.2009 р. № 1149.

28.11.2013 р. Інспекцією підготовлено проекти рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, які отримані позивачем, що підтверджується їх залученням до позовної заяви та змістом позовної заяви.

13.12.2013 р. Інспекцією прийнято рішення № 000267/1 про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, яке мотивовано відсутністю на електрообладнанні Національного знаку відповідності. Вирішено застосувати захід - обмеження надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

При цьому, 14.02.2014 р. Інспекцією проведено перевірку стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, за результатами якої складено акт № 00030 від 14.02.2014 р.

Так, за результатами перевірки встановлено відсутність Національного знаку відповідності на електрообладнанні (побутовій техніці), яке зазначено у попередньому акті перевірки.

На підставі висновків акту перевірки від 14.02.2014 р. та за результатами перевірки виконання попереднього рішення, Інспекцією прийнято рішення № 000030/2 про вжиття обмежувального заходу, - обмеження надання продукції на ринку шляхом заборони надання продукції на ринку.

При цьому, 21.02.2014 р. Інспекцією прийнято постанову про накладення штрафних санкцій № 000009, відповідно до якої на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 15,470 тис. грн. (910 неоподатковуваних мінімумів).

Вказана постанова мотивована тим, що позивач розповсюджував продукцію, яка зазначена в акті № 267 від 28.11.2013 р., на якій відсутній Національний знак відповідності.

Крім того, 14.03.2014 р. Інспекцією прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 4,233 тис. грн. (249 неоподатковуваних мінімумів).

Постанова прийнята на підставі ст. 11 та п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», відповідно до якого за розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, до розповсюджувачів продукції застосовуються штрафні санкції у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та прийнятими ним постановами і рішеннями, вважаючи її протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем введено в обіг продукцію, яка на час перевірки не відповідала встановленим вимогам законодавства, у зв'язку з чим, дії відповідача є правомірними, у вигляді застосування санкцій до позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 826/18856/13-а за позовом ТОВ «Дієса» до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних відділень в областях (у т.ч. до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області) про визнання протиправними (незаконними) та скасування згоди Держінспекції, про визнання протиправними та скасування направлень на проведення перевірки, про визнання незаконними дій посадових осіб Інспекцій щодо проведення перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Так, відповідно до вказаної постанови Київського апеляційного адміністративного суду, при наданні згоди на проведення позапланової перевірки на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, Держспоживінспекція України діяла у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та пп. а п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Виходячи з цього, колегія суддів дійшла до висновку, що перевірка позивача була призначена у відповідності із встановленими вимогами законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», встановлені вимоги - вимоги щодо нехарчової продукції (далі - продукція) та її обігу на ринку України, встановлені технічними регламентами; Національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються; державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам;

Згідно з ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, обов'язки суб'єктів господарювання під час здійснення ринкового нагляду та контролю продукції встановлюються цим Законом, Законом України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», виданими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами, технічними регламентами.

За змістом п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності: вживають у порядку, визначеному цим та іншими законами України, заходів щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні порушень вимог цього Закону та встановлених вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 15 вказаного Закону, посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право: складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та встановлених вимог.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», технічний регламент, це закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 зазначеного Закону відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.

Згідно з п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 29 жовтня 2009 року, перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Відповідно до п. 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Згідно з п. 5 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1599 від 29 листопада 2001 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо підстав для прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам, тобто і вимогам Технічних регламентів.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 зазначеного Закону заходами ринкового нагляду є обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають: а) обмеження надання продукції на ринку б) заборону надання продукції на ринку; в) вилучення продукції з обігу; г) відкликання продукції; 3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; 4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 зазначеного Закону у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, зокрема, що неналежне застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону); 2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Згідно з ч. 5. ст. 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» тимчасова заборона надання продукції на ринку застосовується органами ринкового нагляду у разі прийняття ними рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами - на строк дії відповідного обмеження.

Враховуючи вищезазначені правові норми, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем винесено правомірні та обґрунтовані рішення.

При цьому, враховуючи подальше встановлення факту невиконання рішення від 13.12.2013 р. № 000267/1, а також рішення від 13.12.2013 р. № 000267/2 про обмеження надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку, обставини невиконання яких не спростовані позивачем під час розгляду справи, колегія суддів також приходить до висновку про законність та обґрунтованість постанови про накладення штрафних санкцій від 21.02.2014 р. № 000009, яка прийнята на підставі ст. 11 та п. 2 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (за невиконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів).

Що стосується постанови про накладення штрафних санкцій № 000013 від 14.03.2014 р., яка прийнята на підставі п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (за розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що враховуючи встановлення Інспекцію факту порушення, яке полягає у відсутності на продукції, на супроводжуючій її документації та на упаковці до продукції Національного знаку відповідності, обставини щодо чого встановлені у рішенні від 14.02.2014 р. на підставі акту від 14.02.2014 р. № 000030 (з урахуванням обставин, викладених в акті № 000267 від 28.11.2013 р.) та обставини щодо чого не спростовані позивачем, відсутні підстави для висновку про протиправність постанови Інспекції № 000013 від 14.03.2014 р. про накладення штрафних санкцій.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність свого рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.В. Федотов

Ухвалу в повному тексті виготовлено 13.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Федотов І.В.