Ухвала суду № 40923547, 10.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2014 рокусправа № 2а/0470/7928/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 р. у справі № 2а/0470/7928/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ПРМЗ" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь, -

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ПРМЗ" звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 23.04.2012 року № 0000032340 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 594784,52 грн. (в т.ч. за основним платежем в розмірі 535990,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 58794,25) та податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської ОДПІ від 23 квітня 2012 р. № 0000022340 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств в сумі 2047606,00 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 1787751,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 259855,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ПРМЗ" - задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ПРМЗ" у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін як законну та обґрунтовану.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, що Верхньодніпровською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ПРМЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р. та за результатами вказаної перевірки було складено Акт № 64/23/32896903 від 22 березня 2012 р.. Перевіркою виявлено порушення: пп.4.1.6 п.4.1. ст. 4, п. 5.1. ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, п. 135.1, п. 135.2 п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податку на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 1 787 751 грн., у тому числі: за 4 квартал 2010 року на суму 1 039 416 грн.; за 1 кв. 2011р. на суму 108 828 грн.; за 2 кв. 2011 р. на суму 600 731грн.; за 4 кв. 2011 р. на суму 38 776 грн.; п.3.1. ст.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями, п.185.1 ст.185, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2012р. № 2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 535 990 грн.; ч.1,2, ч. 5 ст. 203, ст.215, ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено нікчемність правочинів по взаємовідносинам з ТОВ «МСК «Інвест», ТОВ «Промстройальянс», ПП «Інвест-Пром».

На підставі акту перевірки СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.04.2012 року № 0000032340 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 594784,52 грн. (в т.ч. за основним платежем в розмірі 535990,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 58794,25) та податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2012 р. № 0000022340 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств в сумі 2047606,00 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 1787751,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 259855,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що виникли у Позивача з його безпосередніми контрагентами, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків, позивач порушив приписи ч.1, 2, ч.5 ст.203,ст.215, ст.216 ст. 228 Цивільного кодексу України при вчиненні правочину, укладеного з ТОВ «МСК «Інвест», ТОВ «Промстройальянс», ПП «Інвест-Пром», оскільки правочин з зазначеними контрагентоми є нікчемними, та не створює юридичних наслідків.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були укладені наступні договори: договір №01/11 від 01.11.2010 р. між «ТОРГОВИЙ ДІМ ПРМЗ» (Покупець) та ТОВ НВО «МСК-Інвест» (Продавець) на покупку горношахтного обладнання та запасних частин до нього, заготовки металоконструкцій електрообладнання; договір № 28/01 від 28.01.2010 р. між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ПРМЗ» (Покупець) та ТОВ «Промстройальянс» (Продавець) на покупку горношахтного обладнання та запасних частин до нього, заготовки металоконструкцій електрообладнання; договір №043 від 04.05.2011 р. між «ТОРГОВИЙ ДІМ ПРМЗ» (Покупець) та ПП «Інвест-Пром» (Продавець) на покупку горношахтного обладнання та запасних частин до нього, заготовки металоконструкцій електрообладнання.

Виконання позивачем договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, товаро транспортними накладними, специфікаціями до договорів актами прийому передачі, тощо.

Матеріалами справи підтверджена реальність здійснення позивачем фінансово-господарської операції з ТОВ «МСК «Інвест», ТОВ «Промстройальянс», ПП «Інвест-Пром», договори купівлі продажу товару з якими були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, а тому суми ПДВ за податковими накладними, виписаними контрагентами, позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту зазначеного періоду та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту по операціям з ТОВ «МСК «Інвест», ТОВ «Промстройальянс», ПП «Інвест-Пром».

За приписами Податкового кодексу України відповідачу згідно покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення нікчемності правочину, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності; разом з тим податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину при умові його укладання контрагентами з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами відповідно до вимог ч.3 ст.228 ЦК України.

Оскільки відповідачем не надані належні докази фіктивності (нікчемності) укладеного позивачем з контрагентами правочину, а саме: рішення суду про визнання договору таким або вирок суду відносно посадових осіб ТОВ «МСК «Інвест», ТОВ «Промстройальянс», ПП «Інвест-Пром», які би свідчили про наявність умислу у діях посадових осіб на порушення публічного порядку при укладанні угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів протиправною, так як на час дії угоди контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а тому відповідачем висновок про нікчемність правочину з ТОВ «МСК «Інвест», ТОВ «Промстройальянс», ПП «Інвест-Пром», зроблений на припущеннях.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що лише у тому разі, коли у пунктах 5.3 - 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. В пунктах 5.3 - 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не зазначено про неможливість віднесення витрат за правочинами ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ПРМЗ» з ТОВ НВО «МСК-Інвест», ТОВ «Промстройальянс», та ПП «СП «Інвест-Пром», до складу валових витрат.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) згідно 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 200.1.-200.2 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Отже, як вбачається з наведених вище та досліджених судом доказів, у позивача наявні всі належним чином оформлені документи, які підтверджують зв'язок витрат по операціях з ТОВ НВО «МСК-Інвест», ТОВ «Промстройальянс», та ПП «СП «Інвест-Пром» з господарською діяльністю підприємства, тому позивач має право й на податковий кредит з ПДВ підставою для нарахування якого є податкові накладні, які видані особами, які продавали товар/виконували роботи/надавали послуги, та оформлені відповідно до вимог підпункту 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000032340 від 23.04.2012 року та № 0000022340 від 23.04.2012 року є обґрунтованим та вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по справі.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі № 2а/0470/7928/12 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов