Ухвала суду № 40923533, 14.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2014 рокусправа № П/811/281/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олто" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олто" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 20 серпня 2013 року №0000542206, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олто" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28 991,00 грн. (за основним платежем - 20647,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8344,00 грн.).

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 30 липня по 05 серпня 2013 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олто" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та валових доходів та витрат, доходів та витрат, що вираховуються при визначенні оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Світ кормів" за період з 01 лютого 2009 року по 31 серпня 2009 року, ПП "Колос Кіровоградщини-2009" за червень 2010 року, ПП "Оліагроторг" за грудень 2010 року, ТОВ "Сюіта", ПП "Украгро-Трейд" за липень 2011 року, ТОВ "Обсідіант" за травень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено акт №26/11-23-22-06/24744314 від 06 серпня 2013 року.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення ТОВ "Фірма "Олто": пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 року в частині заниження сум податку на додану вартість на загальну суму 32987,00 грн. та завищення від'ємного значення сум ПДВ (рядок 18) на суму 2440,00 грн. (Т.1, а.с.11-62)

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000542206 від 20 серпня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 28 991,00 грн. (за основним платежем - 20647,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8344,00 грн.).

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено обґрунтованості своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон України №168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР визначається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до приписів п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ПП "Оліагроторг", ТОВ "Сюіта", ПП "Украгро-Трейд", ТОВ "Обсідіант".

Так, як вбачається з матеріалів справи, видами діяльності ТОВ "Фірма "Олто" за КВЕД є, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11), вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (01.13), розведення великої рогатої худоби (01.41).

У власності ТОВ "Фірма "Олто" перебувають транспортні засоби, а саме: автомобілі марки ВАЗ 21213 (державний номерний знак ВА7769АО), ВАЗ 212140 (державний номерний знак ВА2293АР) (Т.1,а.с.143-145). Крім того, автомобіль ВАЗ 2107 (державний номерний знак ВА6924АВ) перебуває у користуванні позивача за договором оренди, укладеним 28 березня 2011 року між позивачем та ВАТ "Паляниця" (Т.1,а.с.138-139).

Крім того, на балансі ТОВ "Фірма "Олто", також обліковуються ємності для паливно-мастильних матеріалів (дизельного палива та бензину) (Т.1,а.с.142).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 грудня 2010 року між ТОВ "Фірма "Олто" (покупець) та ПП "Оліагроторг" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу №27-12/2010, за змістом якого позивач придбаває у ПП "Оліагроторг" жмих соняшниковий високопротеїновий у кількості 25 тонн (Т.1, а.с.74).

Факт купівлі-продажу товару за вищезазначеним договором підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 28 грудня 2010 року №281202 (Т.1,а.с.76), відповідними видатковими накладними (Т.1,а.с.75), та рухунком-фактурою (Т.1,а.с.77) на загальну суму 47500,00 грн. (із них ПДВ - 9500,00 грн.).

Розрахунок за куплений товар ТОВ "Фірма "Олто" здійснювало у безготівковій формі, про що свідчать відповідні платіжне доручення та виписка з банку по особовому рахунку (Т.1,а.с.78-79).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Обсідіант", судом встановлено наступне.

У травні 2012 року ТОВ "Фірма "Олто" придбало у ТОВ "Обсідіант" шини GoodYear .

Факт придбання вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 23 травня 2012 року №11(Т.1,а.с.95) та видатковою накладною (Т.1, а.с.96) на загальну суму 6240,00 грн. (із них ПДВ - 1040,00 грн.)

Судом встановлено також, що розрахунок за придбаний товар ТОВ "Фірма "Олто" здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать платіжне доручення та виписка з банку по особовому рахунку (Т.1,а.с.93-94).

На підтвердження реальності подальшої реалізації придбаного у вищевказаного контрагента товару позивачем надано копію картки обігу пневматичної шини (Т.2,а.с.6-8).

Разом з тим, судом встановлено, що у липні 2011 року ТОВ "Фірма "Олто" придбало у ПП"Украгро-Трейд" шрот соняшниковий.

Факт придбання вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 05 липня 2011 року №49 (Т.1,а.с.112), видатковою накладною (Т.1, а.с.113) на суму 28 725,00 грн. (із них ПДВ - 4787,50 грн.)

Розрахунок за придбаний товар ТОВ "Фірма "Олто" здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать платіжне доручення, виписка з банку по рахунку та рахунок на оплату (Т.1,а.с.110-111,114).

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Сюіта", судом встановлено наступне.

14 липня 2011 року між ТОВ "Фірма "Олто" (покупець) та ТОВ "Сюіта" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №14/07, предметом якого є купівля-продаж паливно-мастильних матеріалів (Т.1,а.с.128).

Факт придбання позивачем товару за вищезазначеним договором підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 14 липня 2011 року №32 (Т.1,а.с.130), відповідною видатковою накладною (Т.1,а.с.129), та рухунком-фактурою (Т.1,а.с.131) на загальну суму 47500,00 грн. (із них ПДВ - 9500,00 грн.).

Розрахунок за куплений товар ТОВ "Фірма "Олто" здійснювало у безготівковій формі, про що свідчать відповідні платіжне доручення та виписка з банку по особовому рахунку (Т.1,а.с.132-133).

Так, на підтвердження реальності транспортування бензину позивач надав до суду товарно-транспортну накладну (Т.1,а.с.137).

Крім того, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій надано копії книги складського обліку, оборотно-сальдові відомості (Т.1,а.с.80-84,97-101,115-120,134-136).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що надані позивачем до суду первинні документи відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

З огляду на викладені вище обставини справи, колегія суддів робить висновок про те, що сторонами були дотримані вимоги чинного законодавства України у спосіб передбачений законом, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами та правомірно сформований позивачем податковий кредит по вказаних вище господарських операціях.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу щодо формального укладення договорів та відсутності господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів з його контрагентами.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000542206 від 20 серпня 2013 року прийняте Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко