Постанова № 40923506, 07.10.2014, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року м. Чернівці Справа № 824/2689/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Маренича І.В.

секретаря судового засідання - Юзька Я.В.

за участю:

представника позивача - Григорчука В.В.;

представника відповідача - Фуштея М.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Колос" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Колос" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - відповідач) №000368220 від 12.08.2014 року та №0003692201 від 12 серпня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено Акт №1505/24-12-22-01/14257808 від 01.08.2014 року. На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №000368220 від 12.08.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27401,00 грн., та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 57708,00 грн., які позивач вважає протиправними та прийнятими на підставі помилкових висновків, що викладені в акті перевірки.

Позивач зазначає, що 01.08.2011 року між ним та ТОВ "Агробіз-12" укладено договір поставки. На виконання взятих на себе зобов'язань по договору поставки ТОВ "Агробіз-12" поставив товар на його адресу, а ним було здійснено оплату за отриманий товар. Постачальник є платником ПДВ, податкові накладні відповідають фактичним обставинам справи і вимогам законодавства. Отримані податкові накладні були відображені в реєстрі виданих та отриманих накладних. Проте, укладений 01.08.2011 року договір поставки визнаний відповідачем таким, що суперечить публічному порядку та є нікчемним.

Позивач зазначає, що відсутність документів на відрядження керівника підприємства позивача до м. Бахмача не спростовує факт отримання ним продукції від ТОВ "Агробіз-12". Жодним нормативним актом не забороняється надсилати факсом або поштою проекти договорів для погодження умов та їх підписання.

Позивач вважає, що в Акті перевірки викладено завідомо неправильне трактування ст. 228 Цивільного кодексу України, з метою штучного створення підстав для нарахування податкових зобов'язань. Укладений договір не є таким, що порушує публічний порядок, товар, який був предметом договору не виключено законом з цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Для визнання угоди такою, що порушує публічний порядок є необхідність наявності умислу в діях учасників правочинну, проте виявлення умислу в діях юридичної особи передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб у яких виник умисел на вчинення протиправного правочинну. Наявність ж умислу у посадових осіб суб'єкта господарювання може підтверджуватись вироком суду у кримінальній справі або постановою про адміністративне правопорушення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Колос» зареєстровано 14 серпня 1991 року рішенням виконкому Першотравневої ради народних депутатів за №204/11 та перереєстроване виконкомом Чернівецької міської ради народних депутатів 31.05.1996 року за №168-Т.

На податковий облік в органах державної податкової служби підприємство взяте 25.08.1991 року, та станом на 22.07.2014 року перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернівцях.

Згідно наказу про проведення перевірки №1195 від 22.07.2014 року представниками відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість від здійснення господарських відносин із ТОВ "Агробіз-12" за серпень-листопад 2011 року. За результатами проведеної перевірки складено Акт №1505/24-12-22-01/14257808 в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.2, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 27401 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 24701 грн, та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до скалду податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації з ПДВ) на 57708 грн, в тому числі за листопад 2011 року в сумі 577708 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 12.08.2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми №0003682201 та 0003692201 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27401,00 грн., та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 57708,00 грн.

Як встановлено з матеріалів справи 01.08.2011 року між ТОВ "Агробаз-12" (Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100342065) та позивачем укладено договір поставки відповідно до умов якого ТОВ "Агробіз-12" зобов'язується передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього обумовлену вартість, згідно накладної на поставку. Загальна кількість, асортимент, ціна за одиницю товару визначаються у накладних на передачу товару. ТОВ "Агробаз-12" відвантажує товар згідно заявки позивача та за цінами визначеними у видатковій накладній, яка має силу специфікації і є невід'ємною частиною договору поставки. Заявка на товар оформлюється на бланках постачальника або по телефону. Пунктом 7.10 вказаного договору визначено, що Договір, а також усі додатки до нього підписані по факсимільному зв'язку мають юридичну силу і повинні бути підтверджені оригіналом протягом 30 (тридцяти) календарних днів .

На виконання умов договору поставки, ТОВ "Агробаз-12" здійснило поставку товару (яловичини 1кат.) автомобільним транспортом на адресу позивача, що підтверджуються копіями видаткових, податкових накладних та відповідними товарно-транспортними накладними:

- видаткова накладна №АБ000544 від 05.09.2011 року на поставку товару у кількості 4974 кг., ціна товару - 164405,00 грн., в т.ч. ПДВ 27400,93 грн.; податкова накладна від 05.09.2011 року №8; ветеринарним свідоцтвом №651024 від 05 вересня 2011 року в якому вказано - товарно-транспортна накладна №544 від 05.09.2011 року;

- видаткова накладна №АБ000606 від 07.10.2011 року на поставку товару у кількості 5007 кг., ціна товару - 162727,50грн., в т.ч. ПДВ 27121,25 грн., податкова накладна від 07.10.2011 року №8, товарно-транспортна накладна №606 від 07.10.2011 року .

- видаткова накладна №АБ000693 від 24.11.2011 року на поставку товару у кількості 5920 кг., ціна товару - 183520,00грн., в т.ч. ПДВ 30586,67 грн., податкова накладна від 24.11.2011 року №37, товарно-транспортна накладна №693 від 24.11.2011 року .

На кожній видатковій накладні в правому нижньому кутку де відмітка отримав стоїть штамп м'ясопереробний завод Приватне підприємство «Колос» ХОЛОДИЛЬНИК м. Маморниця, Герцаївського району Чернівецької області. Зі слів представника позивача там у них знаходиться склад підприємства куди привозять і де зберігається м'ясна продукція.

05 вересня 2011 року, 07 жовтня 2011 року та 24 листопада 2011 року було видано Ветеринарні свідоцтва на кожну партію м'яса.

Отримані від ТОВ "Агробіз-12" податкові накладні від 05.09.2011 року №8, 07.10.2011 року №8 та 24.11.2011 року №37 відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних .

Позивач на виконання умов договору поставки, здійснив оплату за отриманий товар за обумовленою ціною. Проведення розрахунків між позивачем та ТОВ "Агробіз-12" підтверджується банківськими виписками

- п. 13 банківської виписки №КЛ-0000187 за 09.09.2011 рік на суму 344405,60 грн.;

- п. 23 банківської виписки №КЛ-0000188 за 12.09.2011 рік на суму 50000,00 грн.;

- п. 8 банківської виписки №КЛ-0000189 за 13.09.2011 рік на суму 30000,00 грн.;

- п. 9 банківської виписки №КЛ-0000191 за 15.09.2011 рік на суму 50000,00 грн.;

Позивачем під час розгляду справи надано суду копію Акта №1387/23/36463586 від 11.11.2011 року про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Агробіз-12" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2011 року при придбанні та реалізації ТМЦ. Перевірку проведено Бахмацькою міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області.

З матеріалів перевірки, що зафіксовані Актом від 11.11.2011 року №1387/23/36463586 встановлено, що ТОВ "Агробіз-12" взято на облік Бахмацькою МДПІ 23.06.2009 року за № 955.

На момент проведення перевірки товариство було зареєстроване як платник ПДВ, відповідно до Свідоцтва платника від 23.06.2011року №100342065. Видом діяльності є виробництво м`яса. Згідно договору оренди рухомого та нерухомого майна №01-01/11 від 14.01.2011 року орендує у ЗАТ "Чернігівський м'ясокомбінат" рухоме та нерухоме майно, офісне приміщення в м. Бахмач. Відповідно до договору оренди транспортних засобів №6/1 від 01.03.2011 року ТОВ "Агробіз-12" орендує у ЗАТ "Чернігівський м'ясокомбінат" чотири одиниці автомобілів марки: ГАЗ-53 реєстраційний номер 2881 ЧНО; МАЗ-5433 реєстраційний номер 9853 ЧНП; ГАЗ-5312 реєстраційний номер СВ 6339 АВ та МАЗ-34331реєстраційний номер 9851ЧНП. Загальна чисельність працюючих на товаристві, станом на 31.08.2011 року, складала 16 чоловік.

Згідно п.2.1 та 2.2 Порядку видачі ветеринарних документів, затвердженого Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України №85 від 13.04.2009 року, ветеринарні свідоцтва видаються державним інспектором чи ліцензованим лікарем на підставі безпосереднього огляду товару.

В п.3.2 Порядку зазначено, що примірник ветеринарного свідоцтва передається водію з подальшою пере6дачею свідоцтва одержувачу вантажу.

З Вироку Бахмацького районного суду від 02 грудня 2013 року яким ОСОБА_3 який працював директором ТОВ «Агробіз - 12» було засуджено і призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 25500 грн., вбачається , (аркуш 2 вироку), що вони дійсно скуповували велику рогату худобу, а ТОВ «Агробіз - 12» орендувало виробничі потужності у ВАТ «Чернігівський м'ясокомбінат »

10 квітня 2012 року Чернівецьким окружним адміністративним судом було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р"№0001740231 від 17.12.2011 року, яким Приватному підприємству "Колос" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 77685,50 грн., в тому числі основного платежу в сумі 62150,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15537,50грн.

В даній постанові досліджувалося та надано оцінку операціям які були між позивачем та ТОВ «Агробіз - 12» в серпні 2011 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду залишено без змін Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІV господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, суд вважає посилання відповідача не те, що договір поставки укладений 01.08.2011 року між позивачем та ТОВ "Агробіз-12" суперечить публічному порядку у зв'язку з тим, що керівник підприємства документи на відрядження не оформляв, є безпідставними. Відповідачем під час проведення перевірки не повно досліджено договірні відносини між позивачем та ТОВ "Агробіз-12", а саме не взято до уваги те, що пунктом 7.10 договору поставки від 01.08.2011 року визначено, що Договір, а також усі додатки до нього підписані по факсимільному зв'язку мають юридичну силу і повинні бути підтверджені оригіналом протягом 30 (тридцяти) календарних днів. Таким чином, відсутність документів на відрядження керівника підприємства позивача за місцезнаходженням ТОВ "Агробіз-12" м. Бахмач не може бути підтвердженням неможливості укладання між ними 01.08.2011 року договору, з урахуванням часу та оперативності проведення операцій.

Щодо тверджень відповідача про те, що перевіркою встановлено відсутність реальної можливості поставок ТОВ "Агробіз-12" товару позивачеві, а саме: відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, яке є необхідним для здійснення господарських операцій, то такі висновки є безпідставними та спростовуються результатами виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Агробіз-12" Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області, що зафіксовані в Акті від 11.11.2011 року №1387/23/36463586.

Крім того, суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що договір поставки від 01.08.2011 року, видаткові та податкові накладні є лише юридичною формою документа і не обліковують операції у відповідності до їх сутності та не відповідають вимогам первинних документів з таких підстав. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вiд 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно ст. 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Таким чином, вказані документи мають всі необхідні ознаки властиві для первинних документів.

Відповідно до п.п а) п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податкового кодексу) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у зв'язку із здійсненням господарської операції отримав від ТОВ "Агробіз-12" податкові накладні №8 від 05.09.2011 року, №8 від 07.10.2011 року та №37 від 24.11.2011 року, які виписані із дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, з операцій по договору поставки від 01.08.2011 року.

Стосовно висновків про нікчемність господарських операцій, суд зазначає наступне.

Щодо застосування норм Цивільного кодексу України та доведення в акті фактів нікчемності правочинів, то із змісту акту перевірки вбачається, що збільшення грошових зобов'язань позивачу ґрунтується виключно на самостійних висновках відповідача про нікчемність господарських операцій, в яких позивач виступав покупцем. При цьому, такі правочини, на думку відповідача, є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, оскільки порушують публічний порядок, і з огляду на ст.216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Натомість, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумцію правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, чітко визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Польща Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п.18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року № 9).

З приводу висновків податкового органу щодо нікчемності правочину, суд вважає за потрібне звернути увалу на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року № 7319, яким роз'яснено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

З огляду на наведене, будь-які господарські операції позивача не можуть бути кваліфіковані за ст. 228 ЦК України, отже і правові підстави для висновків про їх нікчемність на підставі вказаної норми -відсутні.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Висновки відповідача за результатами проведеної перевірки є безпідставними, а прийняте на підставі них спірне рішення не відповідає вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, і як протиправне підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З врахуванням встановлених обставин, аналізу вимог законів та підзаконних актів, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає за доведенні обставини на які посилається позивач, в той час, як відповідач не надав достатніх та належних доказів правомірності прийнятого ним рішення. Приймаючи спірне рішення відповідач діяв в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір в сумі 200,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення винесені Державною податковою інспекцією у м. Чернівці № 0003682201 від 12.08.2014 року, №0003692201 від 12.08.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України понесені Приватним підприємством «Колос» судові витрати у сумі 200,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення №2344 від 19 серпня 2014 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

У судовому засіданні 07 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову виготовлено в повному обсязі 13 жовтня 2014 року (12 жовтня 2014 року - вихідний день неділя).

Суддя І.В.Маренич