Ухвала суду № 40923500, 02.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2014 рокусправа № 808/6183/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі № 808/6183/13-а за позовом Придніпровського міжрайонного управління водного господарства до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про часткове скасування рішення,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року Придніпровське МУВГ (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Василівської міжрайонної ДФІ в якому просило визнати протиправними та скасувати п. 3, 4, 5, 6, 7, 8 обов'язкових вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності від 27.06.2013 року № 006-11/0786.

При розгляді справи Запорізьким окружним адміністративним судом здійснено заміну відповідача з Василівської міжрайонної державної фінансової інспекції на ДФІ в Запорізькій області (далі по тесту - відповідач).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2013 року позовні вимоги Придніпровського МУВГ задоволено частково, визнано протиправними та скасовано пункти 4, 5, 6, 7, 8 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності від 27.06.2013 року за № 006-11/0786.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ДФІ в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що позивачем в супереч нормам Бюджетного кодексу України неправомірно робились видатки з спеціального бюджетного фонду установи, не дотримано розподілу коштів бюджету на загальний та спеціальний фонди, було використано кошти загального фонду для покриття спеціального. Апелянт вказував, що позивач порушив порядок використання коштів спеціального бюджетного фонду, робив це без попереднього планування таких видатків та не узгоджував фінансові надходження до фонду з майбутніми видатками з нього, платежі повинні були здійснюватись в межах коштів, що фактично надійшли до фонду під спеціальну мету. Вказував, що Придніпровським МУВГ не було дотримано принципу розподілу видатків бюджету, не проводив коригування обсягів бюджетних видатків за загальним фондом.

Справа розглянута відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, за відсутності осіб, які беруть участь у її розгляді.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що управління вправі власні бюджетні надходження, зокрема від надання послуг по водопостачанню включати до спеціального фонду свого бюджету і використовувати їх у разі недостатності коштів загального бюджетного фонду на оплату електроенергії та на оплату працівникам які забезпечують виконання управлінням своєї функції та забезпечують надання послуг. Надходження до спеціального фонду від послуг надання водопостачання за перевіряємий період є більшими ніж кошти надані до загального фонду, тому позивач скористався своїм положенням та правом і направив кошти з спеціального фонду на оплату праці працівників та відрахувань з неї та на оплату енергоносіїв. Суд першої інстанції зазначав, що під час перевірки відповідач неправомірно розділив власні надходження позивача на статті витрат при визначені договірної ціни, оскільки розподіл витрат не передбачено нормами законодавства а вартість спожитої електроенергії слід враховувати до вартості наданих послуг і покриття таких витрат повинно відбуватись з отриманих надходжень. Суд першої інстанції вказував, що позивач не порушив принципи бюджетного формування та бюджетної політики, не покривав видатки спеціального фонду за 2010 - 2012 року загальним фондом.

Матеріалами справи встановлено, що Василівською міжрайонною ДФІ у період з 27.03.2013 року по 31.05.2013 року, проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Придніпровського МУВГ за період 01.07.2010 року по 01.01.2013 року. За результатами ревізії складено акт № 006-20/4 від 31.05.2013 року в якому зафіксовано порушення п.4 ст.13 Бюджетного кодексу України та п. 19, п. 23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002: за КПКВ 2407050 «Експлуатація державного водогосподарського комплексу та управління водними ресурсами» проведено покриття видатків за рахунок загального фонду витрат спеціального фонду в частині використання коштів загального фонду бюджету за 2011 рік на виплату заробітної плати з нарахуваннями за послуги, що виконуються на платних умовах в сумі 49 562,64грн. (у тому числі за КЕКВ 1110 «Заробітна плата» - 36 389,6грн., КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» - 13 173,04грн.); за КПКВ 2407050 по КЕКВ 1162 проведено покриття видатків за рахунок загального фонду витрат спеціального фонду в частині використання коштів загального фонду бюджету за 2011 та 2012 роки на оплату послуг водопостачання та водовідведення за послуги, що виконуються на платних умовах в сумі 4 914,37 грн. (у тому числі у 2011 році на суму 1851,24грн., у 2012 році - 3063,13грн.); проведено покриття видатків за рахунок загального фонду витрат спеціального фонду в частині використання коштів загального фонду бюджету за 2011-2012 роки на оплату електроенергії, що включена до плати за послуги, що виконуються на платних умовах в сумі 257 357,89 грн. (у тому числі: за 2011 рік - 101 673,57грн., за 2012 рік - 155 684,32грн.); проведено покриття видатків за рахунок загального фонду витрат спеціального фонду в частині використання коштів загального фонду бюджету за липень - грудень 2010 року та 2011 роки на оплату заробітної плати сторожів та водіїв в сумі 643,94 грн., у тому числі у 2010 році на 574,24 грн. (за КЕКВ 1110 - 421,42 грн., КЕКВ 1120 - 152,82 грн.), у 2011 році -69,71 грн. (за КЕКВ 1110-51,2 грн., КЕКВ 1120-18,51 грн); за КПКВ 5001050 та КПКВ 2407050 за КЕКВ 1110 та 1120 проведено покриття видатків спеціального фонду за рахунок загального фонду бюджету за липень - грудень 2010 року та 2011 роки на оплату заробітної плати завідуючого лабораторією, провідного інженера - енергетика та електромонтера з ремонту та обслуговування електроустановок в сумі 14 126,69 грн., у тому числі протягом липня - грудня 2010 року на суму 5 726,39грн. (за КЕКВ 1110 - 4 210,92грн., за КЕКВ 1120 - 1 515,47грн.), у 2011 році на суму 8 400,3грн. (за КЕКВ 1110 - 6 176,64грн., за КЕКВ 1120 - 2 223,66грн.). Також ревізією встановлено, що позивачем у вартість виконаних робіт включено витрати, які не підтверджені фактичними витратами в бухгалтерському обліку за договорами, укладеним з Якимівським МУВГ щодо виконання поточного ремонту всмоктуючого трубопроводу № 9 від 14.08.2012, поточного ремонту ізоляції трубопроводу № 11 від 13.09.2012 та виконання капітального ремонту всмоктуючого трубопроводу від 25.07.2011 № 8.

27.06.2013 року ДФІ в Запорізькій області направлено до Придніпровського МУВГ вимогу № 006-11/0786 про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією, якою повідомлено про виявлені порушення п.4 ст.13 Бюджетного кодексу України та п.19, п.23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 28.02.2002 року, зобов'язано перерахувати до державного бюджету зі спеціального фонду кошти які були використані як покриття видатків з спеціального фонду на: виплату заробітної плати машиністів насосних станцій, які задіяні у наданні платних послуг в сумі 49562,64 грн.; на оплату послуг водопостачання та водовідведення в сумі 4914,37 грн., отримані у складі доходу від споживачів послуг, що виконуються на платних умовах; оплату електроенергії в сумі 257357,89 грн., отримані у складі доходу від споживачів послуг, що виконуються на платних умовах; оплату заробітної плати сторожів та водіїв, задіяних у виконанні платних послуг в сумі 643,94 грн.; оплату заробітної плати завідуючого лабораторією, провідного інженера енергетика та електромонтера з ремонту та обслуговування електроустановок, які задіяні у виконанні платних послуг в сумі 14126,69 грн. Вимогою зобов'язано позивача у строк до 21.07.2013 року повідомити Василівську міжрайонну ДФІ про вжиті заходи.

В матеріалах справи наявні звіти про використання бюджетних коштів Придніпровським МУВГ за 2010 - 2012 роки, бухгалтерські розрахунки та платіжні доручення, якими підтверджується, що вищеперераховані видатки були здійснені позивачем з спеціального бюджетного фонду.

Колегія суддів зазначає, що позивач є бюджетною не прибутковою організацію з власними надходженнями коштів які надходять від платників за отримання послуг які власне і надаються позивачем, такі кошти формують спеціальний бюджетний фонд і якого кошти йдуть на покриття витрат не передбачених загальним бюджетним фондом або у разі недостатності коштів від загального фонду. Бюджетним кодексом України дозволено використання спеціального фонду на оплату заробітної плати працівників та на покриття витрат пов'язаних з провадженням діяльності, надання послуг, дозволено здійснювати оплату енергоносіїв.

Згідно п. 12, 38 ч. 1 ст. 2, ч. 4 ст. 48, ч. 1-5, 8 ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджетною установою є орган державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими. Одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Складовими частинами загального фонду бюджету є: всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); фінансування загального фонду бюджету. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є: доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); фінансування спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна). У складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб; підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право. Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи); організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи); утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи); ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи); господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи); організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи); виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи). Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Колегія суддів зазначає, що Придніпровське МУВГ здійснює надання послуг по водопостачанню особам, які є споживачами, за ціною визначеною профільними нормами. До спеціального бюджетного фонду надходили кошти отримані Придніпровським МУВГ від провадження своєї діяльності - надання послуг водопостачання. Власні надходження бюджетних установ використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, на господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв. До ціни водопостачання, надання послуг Придніпровським МУВГ входять затрати на електроенергію яка використана при водовідведенні та заробітна плата особам, які задіяні при надані таких послуг, тобто відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України, позивач правомірно здійснював покриття витрат на електроенергію та енергоносії та на оплату праці робітникам.

Відповідно до ч. 9 ст. 51 Бюджетного кодексу України якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою. У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду бюджету.

Пунктом 19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» № 228 від 28.02.2002 року передбачено, що спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. Розподіл видатків бюджету або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді. Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась. Відповідно до п. 23 Постанови - видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Проаналізувавши законодавчі норми, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів зазначає, що позивач правомірно використав кошти з спеціального фонду на витрати пов'язані з своєю господарською діяльністю, бюджетні, неприбуткові установи наділені повноваженнями у разі власних фінансових надходжень робити розподіл коштів по бюджетним фондам та використовувати їх за призначеннями визначеними Бюджетним кодексом України.

Колегією суддів встановлено, що Придніпровське МУВГ вірно зробило розподіл фактично спожитої електроенергії між загальним та спеціальним фондами та відповідно правильно проведена сплата за неї, вірно використані кошти з спеціального фонду на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг та на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду. Пункти № 4, 5, 6, 7, 8 вимоги № 006-11/0786 про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією, якими позивача зобов'язано відшкодувати до загального фонду кошти витрачені з спеціального фонду є протиправними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2013 року у справі № 808/6183/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук