Ухвала суду № 40923460, 20.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2014 рокусправа № 804/13200/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року

у адміністративній справі № 804/13200/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма "Електропромремонт" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року задоволено адміністративний позов ТОВ виробнича комерційна фірма "Електропромремонт", визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.07.2013 р., а саме: за № 0001392220 - щодо податку на прибуток за основним платежем 560 485,00 грн. та штрафом 280 242,50 грн., всього на загальну суму 840 727,50 грн.; за № 0001402220 - щодо податку на додану вартість за основним платежем 208 524,00 грн. та штрафом 104 262,00 грн., всього на загальну суму 312 786,00 грн.; та за № 0001522220 - щодо штрафних санкцій за порушення законодавства про порядок ведення касових операцій на суму 26 645,96 грн. Крім того, з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробнича комерційна фірма "Електропромремонт" стягнуто судові витрати в розмірі 2 294,00 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав порушення норм матеріального права, та не врахування судом обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Апеляційна скарга податкового органа мотивована неможливістю здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Техпровід", що підтверджено актом перевірки вказаного контрагента позивача, складеним іншим податковим органом, та за твердженням відповідача свідчить про те, що угода між позивачем та ТОВ "Техпровід" була укладена саме з метою штучного створення податкового кредиту. На підтвердження наведених висновків, податковий орган вказує також на те, що надані позивачем під час перевірки товарно-транспортні накладні містять суттєві недоліки, а сертифікати якості по придбаній у ТОВ "Техпровід" взагалі не були представлені до перевірки, що у сукупності свідчить про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за рахунок контрагента, який допустив порушення податкового законодавства. Правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства про порядок ведення касових операцій відповідач обґрунтовує тим, що під час перевірки було виявлено відсутність підписів отримувачів готівкових коштів у видаткових касових ордерах підприємства

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані у цій справі позивачем податкові повідомлення-рішення від 11.07.2013 р. № 0001392220, № 0001402220, та № 0001522220, були прийняті ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту № 1482/222-11/25021316 від 17.06.2013 р., складеного за результатами проведеної 10.06.2013 р. Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ВКФ "Електропромремонт" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., під час якої податковим органом було виявлено, та в акті перевірки № 1482/222-11/25021316 зафіксовано порушення вимог: пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.5.2 п. 138.5, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, шляхом заниження позивачем податку на прибуток в перевіряємий період на загальну суму 560 485,00 грн.; та п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, шляхом заниження податку на додану вартість в перевіряємий період на загальну суму 206 238,00 грн., які за висновками перевіряючих були допущені ТОВ ВКФ "Електропромремонт" у господарських взаємовідносинах з ТОВ "Техпровід", діяльність якого пов'язана з сумнівними платниками, та має ознаки нереальності і фіктивності, що свідчить про неможливість реального здійснення позивачем фінансово-господарських операцій в частині придбання товару від ТОВ "Техпровід", що відсутній на складі підприємства позивача, та на який у позивача відсутні сертифікати якості, а товарно-транспортні накладні складені з порушенням. Крім того, в акті перевірки № 1482/222-11/25021316 від 17.06.2013 р. Відображено порушення позивачем вимог п. 3.5 та п. 7.24 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті і Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, яке полягає у перевищенні підприємством ліміту залишку готівкових коштів в касі на 26 645,96 грн., що підтверджено відсутністю підписів отримувачів готівкових коштів в видаткових касових ордерах.

Вирішуючи спір по цій справі, суд першої інстанції узяв до уваги долучені позивачем до матеріалів справи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом належно завірені копії первинних документів (договору, видаткових накладних, специфікацій, актів звірки взаємних розрахунків), та копію рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2013 р. по справі № 904/5606/13-908/2587/13, що набрало законної сили, яким встановлено фактичні обставини що укладеному між ТОВ "Техпровід" та ТОВ ВКФ "Електропромремонт" договору поставки продукції № 17 від 03.01.2011 р., в тому числі і повне виконання його умов сторонами цього договору, зокрема, поставку товару в адресу позивача в повному обсязі, та в його повну оплату з боку позивача.

З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції спираючись на приписи ч.1 ст.72 КАСУ, дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені Рішенням Господарського суду Запорізької області обставини не підлягають доведенню у цій справі, а тому доводи відповідача щодо не встановлення факту придбання ТОВ ВКФ "Електропромремонт" товару у ТОВ "Техпровід" судом обґрунтовано не прийняті до уваги.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до положень ст.72 КАСУ учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Наведене стосуються, перш за все, обставин, що входять до кола предмета доказування у справі, тобто тих, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи, та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 КАС).

Для спростування преюдиційних обставин, встановлених Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.08.2013 р. по справі № 904/5606/13-908/2587/13 (як це і визначено ч.1 ст.72 КАС України), відповідач, який заперечує реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Техпровід", повинен був подати суду належні та допустимі докази.

З урахуванням того, що спірним у цій справі є питання реальності господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ "Техпровід", та того, що податковим органом під сумнів ставиться саме правомірність формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період, то відповідно предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Техпровід", а також наявність підстав, з якими законом пов'язується можливість і правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям з вказаним контрагентом відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Як вбачається з акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реального придбання товару позивачем та зв'язку такої операції із його господарською діяльністю, є припущення податкового органу про неможливість реального виконання укладеного позивачем з ТОВ "Техпровід" правочину, через наявність у останнього ознаків нереальності і фіктивності, а також його пов'язаність з сумнівними платниками, та через відсутність у позивача сертифікатів якості на придбаний у ТОВ "Техпровід" товар і належно оформлених товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки цього товару.

Проте, відповідачем на підтвердження наведеної в акті перевірки правової позиції, і правомірності донарахування позивачу зобов'язань по податку на прибуток та по податку на додану вартість -допустимих і достатніх доказів суду не надано, а позивачем у цій справі в свою чергу належними доказами доведено невідповідність дійсності викладених в акті перевірки висновків податкового органу, та протиправність прийнятих ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень від 11.07.2013 р. № 0001392220 щодо податку на прибуток, та № 0001402220 щодо податку на додану вартість.

Судова колегія погоджується з рішення суду першої інстанції у вищенаведеній частині, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо письмових належних доказів на підтвердження реальності придбання позивачем товару у ТОВ "Техпровід", розрахунку за нього, та подальше його використання позивачем у власній господарській діяльності. При цьому, судова колегія відзначає, що надані позивачем суду бухгалтерські, розрахункові та облікові документи (в т.ч. і в належно завірених копіях), за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44, ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Техпровід" і правомірність формування податкового кредиту, а наявні у справі письмові докази у своїй сукупності безспірно підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за спірним у цій справі правочином.

Судова колегія звертає увагу на те, що основним доводом апеляційної скарги відповідача є те, що судом першої інстанції не враховано відсутність у позивача сертифікатів якості товару придбаного у ТОВ "Техпровід" та належно оформлених товарно-транспортних накладних на перевезення цього товару, у зв'язку з чим судова колегія зазначає, що вказані відповідачем документи не є бухгалтерськими документами в розумінні чинного законодавства, яким регулюється бухгалтерський облік товаривства, транспортні витрати у спірних правовідносинах здійснювались продавцем товару, тому наявність чи відсутність у позивача перевізних документів та сертифікатів якості на товар (який не підлягає обов'язковій сертифікації) - не свідчить про відсутність господарської операції позивача з вказаним контрагентом, та не може бути підставою для висновку про те, що зазначена господарська операція не відбулась.

Не беруться судовою колегією до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про неврахування судом першої інстанції акту перевірки по контрагенту позивача, тобто ТОВ "Техпровід", яким нібито підтверджено неможливість реального здійснення позивачем фінансово-господарських операцій в частині придбання товару від ТОВ "Техпровід", оскільки такі доводи повністю спростовані первинними документами, які позивачем були надані до перевірки, та які були надані суду першої інстанції під час розгляду справи, достовірність їх не була спростована апелянтом. До того ж, зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача, як платника податку, права на формування податкових зобов'язань та кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і зобов'язання.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту, а в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований, а також про те, що господарські операції між ТОВ ВКФ "Електропромремонт" та ТОВ "Техпровід" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, його дії у спірних правовідносинах повністю узгоджуються з приписами п.п. 135.1, 135.2, 135.3, 135.4, 135.5 ст.135, ст.ст.138-141, п.п.198.1., 198.2. п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, що в свою чергу зумовлює хибність висновків податкового органу.

Погоджується судова колегія також з висновками суду першої інстанції в частині протиправності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.07.2013 р. № 0001522220 щодо застосування до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства про порядок ведення касових операцій на суму 26 645,96 грн., оскільки відсутність в діях відповідача порушення п.п. 3.4, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України N 637 від 15.12.2004 р. - підтверджена долученими до матеріалів справи копіями касових ордерів та відомостей на виплату грошей, в яких зазначено прізвища, ім'я та по батькові отримувачів коштів та осіб, які склали та перевірили відомості, а також суми готівкових коштів, виплачених кожній особі та містяться підписи осіб, які отримали готівкові кошти. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують наведених висновків, та не доведено відповідно до вимог ст.71 КАСУ правомірність своїх висновків про порушення позивачем порядку ведення касових операцій та прийнятого стосовно позивача рішення про застосування штрафних санкцій за вказане порушення.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, обставини справи встановлені правильно, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу податкового органу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін. ".

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов