Постанова № 40923368, 13.10.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року № 813/4468/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лейко-Журомської М.В.,

секретар судового засідання Сільник Н.Є.,

за участю представника позивача Навроцького А.І., представника відповідача Холявки І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства інженерний центр «Техно-Ресурс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство інженерний центр «Техно-Ресурс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112204 та № 0000122204 від 22 травня 2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до перевірки було надано усі первинні документи, які відповідають критеріям первинного документа, є достовірними та складені за результатами фактичного здійснення господарської діяльності позивача, проте вони не були прийняті до уваги податковим органом. На момент складення договорів, виписки податкових накладних та проведення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Вказано, що висновки викладені в акті перевірки є безпідставними, необґрунтованими, не відповідають вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях. Зазначено, що позивачем виконано усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту та для формування витрат на підставі податкових накладних, отриманих від НВП «Техноцентр» та ПП «Тронекс», тому висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість не відповідають дійсності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що позиція відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій не може ґрунтуватися на висновках актів перевірок контрагентів позивача. В свою чергу позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства третіми особами. Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів із контрагентами без наміру створити наслідки, передбачені цими договорами. Відповідач взагалі не досліджував первинних документів, на підставі яких можна робити висновки про дотримання сторонами вимог цивільного та податкового законодавства. Просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив, подав письмові заперечення на позовну заяву. У запереченнях зазначив, що при перевірці позивача використано акти перевірок його контрагентів, якими не підтверджено факти здійснення господарської діяльності. Перевіркою встановлено, що господарські операції Державного підприємства інженерний центр «Техно-Ресурс» не мали реального товарного характеру, оскільки його контрагентами проведено документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалися. Тому актом встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками.

Представник відповідача в судовому засіданні подані заперечення підтримав. Вважав позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів Львівської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства інженерний центр «Техно-Ресурс» (далі - Підприємство, ДП ІЦ «Техно-Ресурс») з питань господарських відносин з НВП «Техноцентр» за період березень-липень 2012 року, ПП «Тронекс» за травень, липень 2012 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів.

За результатами перевірки встановлено порушення Підприємством пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі ПК України), чим занижено податок на прибуток на 257 224,83 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, чим занижено податок на додану вартість на 244 976,03 грн., про що відображено в акті перевірки № 979/13-05-22-40/13803953 від 12.05.2014 року.

На підставі встановлених порушень 22.05.2014 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112204 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 367 464,05 грн. (за основним платежем 244 976,03 грн., за штрафними санкціями - 122 488,02 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000122204 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 321 531,04 грн. (за основним платежем 257 224,83 грн., за штрафними санкціями - 64 306,21 грн.).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Як встановлено судом з матеріалів справи 04 січня 2010 року між НВП «Техноцентр» (Продавець) та ДП ІЦ «Техно-Ресурс» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №04/02/10, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити товар згідно рахунків та накладних, що є невід'ємною частиною договору. Перелік найменувань товару вказується у накладній, яка надається продавцем. Передача товару здійснюється за накладними за адресою м. Львів, вул. Наукова, 5.

Згідно з замовленнями та на підставі видаткових накладних від 31.03.2012 року, 28.04.2012 року, 30.04.2012 року, 15.05.2012 року, 16.05.2012 року, 23.05.2012 року, 24.05.2012 року, 25.05.2014 року, 28.05.2012 року, 29.05.2012 року, 06.06.2012 року, 12.06.2012 року, 31.07.2012 року протягом березня-липня 2012 року НВП «Техноцентр» здійснено передачу товару (компонентів Б ІЗО та А поліол, поліетилен, пакер ін'єкційний, пене трон тощо) ДП ІЦ «Техно-Ресурс». Розрахунки за отриманий товар позивачем проводились у безготівковій формі. А транспортування товару не відбувалося, оскільки підприємства знаходяться на одній території - м. Львів, вул. Наукова, 5.

На виконання вказаного договору постачальником виписано податкові накладні № 19 від 31.03.2012 року, №18 від 28.04.2012 року, № 19 від 28.04.2012 року, № 20 від 30.04.2012 року, № 21 від 30.04.2012 року, № 22 від 30.04.2012 року, № 23 від 30.04.2012 року, № 7 від 15.05.2012 року, № 8 від 16.05.2014 року, № 12 від 23.05.2012 року, № 13 від 24.05.2012 року, № 14 від 25.05.2012 року, № 15 від 25.05.2012 року, № 16 від 28.05.2012 року, № 17 від 28.05.2012 року, № 24 від 29.05.2012 року, № 7 від 12.06.2012 року, № 6 від 12.06.2012 року, № 4 від 06.06.2012 року, № 13 від 31.07.2012 року, № 14 від 31.07.2012 року, № 15 від 31.07.2012 року.

Позивач відобразив господарські операції з НВП «Техноцентр» у бухгалтерському обліку та по податковому обліку відніс до складу податкового кредиту суму 208 633,20 грн. ПДВ та відобразив у складі витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування 1 043 166,00 грн.

Товари були використані для виготовлення теплоізольованих труб та з'єднувальних деталей.

При перевірці відповідачем використано акт № 262/22-40/30539214 від 30.09.2013 року складений ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області «Про результати позапланової невиїзної перевірки НВП «Техноцентр» з питань господарських відносин з ПП «Тронекс» за травень, липень 2012 року, з ТзОВ «Нові технології ТВП» за січень, лютий, березень, квітень, серпень, вересень 2012 року, за серпень-жовтень 2010 року, з ПП «Ардея-Тех» за період з 01.09.2010 року по 31.05.2011 року» та акт № 160/22-40/30539214 від 28.08.2013 року складений ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області «Про результати позапланової виїзної перевірки НВП «Техноцентр» з питань господарських відносин з ПП «Тронекс» за червень 2012 року, ТзОВ «Конді 50» за період з 25.06.2012 року по 31.03.2013 року, ПП «Капітал-плюс» за серпень - жовтень 2010 року, ПП «АРдея-Тех» за січень-вересень 2011 року».

У вказаних актах зазначено, що при перевірці позивача використано акти перевірок його контрагентів - ПП «Тронекс», ТзОВ «Нові технології ТВП», та встановлено, що у НВП «Техноцентр» відсутні об'єкти які підпадають під визначення статтей 187 та 188 ПК України. Актами № 262/22-40/30539214 від 30.09.2013 та № 160/22-40/30539214 від 28.08.2013 року встановлено, що НВП «Техноцентр» провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалися.

Тому податковим органом в акті перевірки позивача відображено висновок, про те що господарські операції ДП ІЦ «Техно-Ресурс» з НВП «Техноцентр» не мали реального товарного характеру. Наявність у нього документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Тому господарська операція фактично не відбулася.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ДП ІЦ «Техно-Ресурс» (Покупець) та ПП «Тронекс»» (Постачальник) 15 травня 2012 року укладено договір купівлі-продажу № 15/05/12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується оплатити та отримати товар згідно з представленим рахунком-фактурою, що є невід'ємною частиною договору. Постачальник відпускає товар покупцю згідно накладної, поставка здійснюється на склад покупця за адресою м. Львів, вул. Наукова, 5.

Відповідно до видаткових накладних від 07.05.2012 року, 10.05.2012 року, 09.07.2012 року, 24.07.2012 року ПП «Тронекс» поставило позивачу товар (альфапур, труба, центра тор тощо).

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, транспортування товарів здійснювалось постачальником.

На виконання вказаного договору постачальником виписано податкові накладні № 1 від 07.05.2012 року, № 3 від 10.05.2012 року, № 12 від 09.07.2012 року, № 13 від 24.07.2012 року, № 14 від 24.07.2012 року.

Зазначені вище податкові накладні відображені в складі податкового кредиту на суму 36 342,83 грн. та суму 181 714,15 грн. відображено в складі витрат, котрі враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Товари були використані для виготовлення теплоізольованих труб та з'єднувальних деталей.

В акті перевірки зазначено, що документів, які підтверджують транспортування не надано.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по ПП «Тронекс» складено акт № 101/37/22-1009/30478602 від 05.03.2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Тронекс» з питань проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Нові Технології ТВП» за травень 2012 року, липень 2012 року, ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» за квітень 2012 року».

У вказаному акті перевірки ПП «Тронекс» зазначено, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться, загальна чисельність працюючих - 1 особа. Під час перевірки контрагента позивача використано акти перевірок ТзОВ «Нові Технології ТВП» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», якими встановлено безтоварність проведених операцій. Також в акті перевірки вказано, що товари, придбані у ТзОВ «Нові Технології ТВП» та ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» реалізовані зокрема ТзОВ ДП ІЦ «Техно-Ресурс». Вказано, що ПП «Тронекс» платіжних доручень, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та інших документів по господарських операціях у травні 2012 року не представлено, тому у нього відсутні об'єкти оподаткування.

Тому відповідачем в акті перевірки позивача зроблено висновок, про те що господарські операції ДП ІЦ «Техно-Ресурс» з ПП «Тронекс» не мали реального товарного характеру. Наявність у нього документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних є недостовірними. Тому господарська операція фактично не відбулася.

З такими висновками контролюючого органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 стаття 9 цього Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6 стаття 198 ПК України).

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться первинні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи тощо, які складені між позивачем та його контрагентами. Наведені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.

Придбана продукція у НВП «Техноцентр» та ПП «Тронекс» в подальшому була використана позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчать: копії видаткових накладних, податкових накладних, актів форми КБ-2, довідки форми КБ-3, сертифікатів відповідності на виробництво виробів з використання теплоізоляційних матеріалів, реєстрів, податкових декларацій.

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

У свою чергу, відповідачем не доведено неотримання позивачем товару. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарської операції, які викладені у висновках актах перевірки цих контрагентів.

Використання податковим органом акту перевірки, проведеної щодо іншого платника податків, як належного та допустимого доказу є необґрунтованим.

У свою чергу суд звертає увагу, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 року у справі № 813/578/14, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2014 року, скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту № 262/22-40/30539214 від 30.09.2014 року та спростовано висновки податкового органу щодо безтоварності операцій НВП «Техноцентр» зокрема з ДП ІЦ «Техно-Ресурс».

Також постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2014 року у справі № 813/9222/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 року скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки № 160/22-40/30539214 від 28.09.2013 року та спростовано висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій.

Суд зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, на вимоги яких покликається відповідач у акті перевірки щодо взаємовідносин позивача з ПП «Тронекс», не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Тому твердження відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ПП «Тронекс» за наявності факту оприбуткування товару та наявності інших первинних документів щодо господарських операцій не є підставою для встановлення порушення позивачем вимог ПК України.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 19.02.2013 року у справі № К/9991/64514/11 за позовом ТзОВ «Комбікормовий завод «Феоніс».

Суд також звертає увагу на позицію Міністерства доходів і зборів України з цього питання, яка викладена у листі Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року за №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128. Міністерство доходів і зборів України визнає, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Факти поставки та отримання товарів позивачем підтверджуються відповідними первинними документами, відображенням придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Як вбачається з акту перевірки позивача контролюючий орган не встановив жодних недоліків у заповненні наданих до перевірки первинних документів та вважав інформацію, яка міститься у них належною та достатньою.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарської операції, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його постачальниками не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та упередженість висновків податкового органу щодо встановлених порушень.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент укладення договорів, виписки податкових накладних та проведення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладене вище та норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 року у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 року у справі № К/9991/66857/11.

Аналіз норм ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року, справа № 21-47а10.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з частиною 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Відповідачем конкретних доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, суду надано не було.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства інженерний центр «Техно-Ресурс» 487,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000112204 та № 0000122204 від 22 травня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства інженерний центр «Техно-Ресурс» 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2014 року.

Суддя М.В. Лейко-Журомська