Ухвала суду № 40922382, 30.09.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1361/2014(м)

265/1119/14-ц

Головуючий в 1 інстанції: Костромітіна О.О.

Доповідач: Попова С.А.

Категорія 24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Попової С.А.,

суддів Сорока Г.П., Гаврилової Г.Л.,

при секретарі Одінцові Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 липня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, посилаючись на наступні обставини. В липні 2011 року між ним та адвокатом ОСОБА_1 було укладено угоду по оформленню документів для відводу земельної ділянки під будівництво гаражів у автогаражному кооперативі «Автолюбитель-41», розташованому в районі будинку АДРЕСА_1. За період з 11.07.2011р. по 09.06.2012р. на оформлення документів позивач передав відповідачу 11000грн. Пізніше було з'ясовано, що у ОСОБА_1 на момент отримання грошових коштів були відсутні законні повноваження на оформлення документів для відводу земельних ділянок. У зв'язку з цим безпідставно отримані відповідачем гроші, що сплатив позивач внаслідок обману та недобросовісних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 просив стягнути у вказаній сумі та відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмірі 1000грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 липня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 11000грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання з розподілом судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову щодо немайнового відшкодування не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, який заперечував проти доводів скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленого про дату і час розгляду справи відповідача (телефонограма № 1620), який надав заяву (а.с. 43) про розгляд справи в апеляційному суді у його відсутність, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, протягом липня 2011 року і червня 20012 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти на оформлення документів для відводу земельних ділянок під будівництво загалом одинадцятьох гаражів в автогаражному кооперативі «Автолюбитель-41» кількома траншами: 11.07.2011р. передав 6000грн., 18.07.2011р. - 2000грн., 09.07.2012р. - 3000грн. Загальна сума переданих позивачем ОСОБА_1 грошей складає 11000грн. (а.с. 34).

За заявою ОСОБА_1, поданою 16.12.2009р. до Маріупольської міської ради, в інтересах автогаражного кооперативу «Автолюбитель-41», видано висновки комісії з розгляду питань, пов'язаних із узгодженням документації по землеустрою, втілені в протоколах № 25 від 12.08.2010р. і № 45 від 30.12.2010р., про відмову в узгодженні місця розміщення земельної ділянки для обслуговування гаражів цьому автогаражному кооперативу (а.с.26-30).

Задовольняючи позов в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач займався оформленням відводу земельної ділянки для обслуговування гаражів автогаражному кооперативу «Автолюбитель-41», а не позивачеві ОСОБА_2, від якого отримана грошова сума 11тис.грн. без достатніх правових підстав, бо на користь позивача не вчинені будь-які дії з оформлення земельних ділянок під гаражі.

З такими висновками не можна не погодитись з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як вбачається з матеріалів справи і змісту апеляційної скарги, відповідачем не заперечується отримання ним від позивача грошової суми загалом 11тис.грн.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на наявність в нього законних підстав на оформлення документів позивачеві у вигляді заяви до Маріупольської міської ради і висновків комісії № 45 від 30.12.2010р. і № 25 від 12.08.2010р. Проте, погодитись із такими доводами не можна, оскільки ці документи, що стосуються ініціативи автогаражного кооперативу отримати земельні ділянки, повноваження ОСОБА_1 з оформлення документів про відведення земельних ділянок в інтересах ОСОБА_2 не підтверджують.

Як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційному суді не здобуто доказів щодо виконання ОСОБА_1 будь-яких результативних кроків на виконання угоди між сторонами з приводу оформлення саме ОСОБА_2 земельної ділянки, витрачання на ці цілі сплачених йому позивачем коштів тощо.

Судом першої інстанції з достатньою переконливістю відхилено заперечення відповідача щодо того, що він відпрацював отримані ним 11тис.грн. від позивача шляхом звернення із заявою до міської ради щодо відведення земельних ділянок.

Тим більше, як виявлено в ході апеляційного провадження, отримання відповідачем 11тис.грн. від ОСОБА_2 сталося у липні 2011 року і червні 2012 року, тобто пізніше прийнятого компетентною комісією рішення про відмову у погодженні відведення земельних ділянок на території автогаражного кооперативу, чого прагнув позивач, про що достеменно був обізнаний відповідач. Проте, у справі відомості про поінформування відповідачем позивача про існуючі перешкоди в реалізації ним угоди по оформленню земельних ділянок.

Наведене впевнює колегію суддів у правильності висновку суду про отримання відповідачем коштів від позивача загалом 11тис.грн. без достатніх правових підстав, що до сьогодення не повернуті.

Не спростовує правильності висновків суду посилання відповідача у апеляційній скарзі на самовільне будівництво позивачем гаражів, через що була припинена процедура оформлення документів у зв'язку із скаргами громадян.

Не погоджується також колегія суддів із твердженням відповідача в апеляційній скарзі щодо правової кваліфікації отриманої ним грошової суми як завдатку за оформлення документів по відведенню 11 земельних ділянок під гаражі, оскільки за відсутності довіреності або відповідного договору зміст розписок про передачу грошових сум особі (відповідачеві), яка не уповноважена приймати рішення про відведення земельних ділянок, не свідчить про наявність ознак запезпечувального характеру будь-якого зобов'язання в майбутньому (ч. 1 ст. 570 ЦК України). Розписки відповідача від 11.07.20011р., 18.07.2011р., 09.06.2012р. про отримання ним грошей не можна вважати договором, яким би стверджувалися наміри та взаємні зобов'язання сторін щодо укладення будь-якого договору.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність ознак безпідставного отримання відповідачем від позивача 11тис.грн., що є підставою для задоволення позову про повернення цієї суми платнику.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем не спрямовано і до суду апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді