Постанова № 40921688, 16.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року місто Київ № 810/5651/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.09.2014 № 2918/0027281703/223 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечать нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача заперечень на адміністративний позов до суду не надійшло. 06.10.2014 представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість і безпідставність.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 07.10.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, РНОКПП: НОМЕР_1.

З матеріалів справи встановлено, що 02.09.2014 Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 02.09.2014 № 2675/17-3/2942425651/107 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПАТ «Снайпер» (код за ЄДРПОУ: 20616944) за період з 01.05.2013 по 31.05.2013».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства:

- пункт 198.6 статті 198, абзац «г» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за травень 2013 року у сумі 10 103 гривень, та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що після бюджетного відшкодування включається до склад) податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Б Декларації) на загальну суму 2 564 гривень.

На підставі Акта перевірки від 02.09.2014 № 2675/17-3/2942425651/107, Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення рішення від 16.09.2014 № 2918/0027281703/223 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 10 103, 00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 051, 5 гривень.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про порушення позивачем пункт 198.6 статті 198 та абзацу «г» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за травень 2013 року у сумі 10 103 гривень, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Перевіркою правомірності формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.05.2013 по 31.05.2013 по взаємовідносинах з ПАТ «Снайпер» (код за ЄДРПОУ 20616944), за період з 01.05.2013 по 31.05.2013 встановлено наступне.

В ході проведення перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 сформовано податковий кредит по контрагенту-постачальнику ПАТ «Снайпер» (код за ЄДРПОУ 20616944) на суму ПДВ - 12 666, 66 гривень, в тому числі по періодах: за травень 2013 року в сумі ПДВ - 12 666, 66 гривень, згідно податкової декларації з ПДВ за травень 2013 року № 9036591604 від 20.06.2013 та додатку 5 декларації з ПДВ за травень 2013 року № 9036591705 від 20.06.2013 та уточнюючого розрахунку за травень 2013 року № 9031989588 від 05.06.2014 та додатку 5 декларації з ПДВ за травень 2013 року № 9031989587 від 05.06.2014.

При перевірці правомірності включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за перевіряємий період встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва № б/н від 20.07.2012 між ФОП ОСОБА_1 (далі покупець) та ПАТ «Снайпер» (далі продавець) в особі директора Лузан В.Г., продавець зобов'язується передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва - Човнову станцію в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору ПАТ «Снайпер» виписано податкові накладні ФОП ОСОБА_1, які оформлені з порушенням, а саме: в графі місцезнаходження (податкова адреса) покупця в податкових накладних не вказано населений пункт ФОП ОСОБА_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1), чим порушено абзац «г» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено абзац «г» пункту 201.1 ст.201, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит за травень 2013 року в розмірі 12 666, 66 гривень, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2013 року в сумі 10 103, 00 гривень, та завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Б декларації) на загальну суму 2 564 гривень.

У періоді вчинення порушення відповідальною посадовою особою суб'єкта господарювання є ФОП ОСОБА_1 Посадова особа не надала письмових пояснень щодо встановлених порушень.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступні обставини.

Встановлено, що відповідачем було проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) при здійсненні операцій з придбання ТМЦ у ПАТ «Снайпер» (код за ЄДРПОУ 20616944), за період з 01.05.2013 по 31.05.2013.

ФОП ОСОБА_1 надіслано запит щодо надання пояснень та документального підтвердження взаємовідносин з ПАТ «Снайпер» за № 25740/17-3/805 від 03.07.2014.

Листом від 10.07.2014 (вх. № 12452/Ш від 11.07.2014) надано пояснення та документальне підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ за травень 2013 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва № б/н від 20.07.2012 між ФОП ОСОБА_1, (далі покупець), та ПрАТ «Снайпер» (код за ЄДРПОУ 20616944), (далі продавець), в особі директора Лузан В.Г., ПрАТ «Снайпер» - (продавець) зобов'язується передати у власність покупцеві об'єкт незвершеного будівництва - Човнову станцію в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі.

ПАТ «Снайпер» виписало податкові накладні ФОП ОСОБА_1: № 69252 від 30.06.2012 (передоплата за човнову станцію) на суму 26 000, 00 гривень з ПДВ (ПДВ 4 333, 33 гривень) та № 65553 від 06.06.2012 (передоплата за човнову станцію) на суму 50 000, 00 гривень з ПДВ (ПДВ 8 333, 33 гривень). Всього на суму 76 000, 00 гривень з ПДВ (ПДВ 12 666, 66 гривень).

При цьому, в Акті перевірки зазначено, що вказані податкові накладні оформлені з порушенням, а саме: в графі місцезнаходження (податкова адреса) покупця в податкових накладних не вказано населений пункт ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1), чим порушено абзац «г» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Слід відмітити, що податкові накладні від 30.06.2012 не виписувались на виконання умов договору купівлі-продажу від 20.07.2012, а є передоплатою за човну станцію.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в Акті перевірки щодо порушення позивачем абзацу «г» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що даний абзац чітко регламентує, що у податковій накладеній, зокрема перед усім іншим, зазначається обов'язково місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку, а не покупця.

Суд зазначає, що в даному випадку позивач виступав покупцем, отже обов'язок зазначати адресу покупця законом не передбачений.

Щодо обов'язкових реквізитів для покупця, суд зазначає, що у відповідності до абзацу «д» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено, що у податкових накладних № 65553 від 06.06.2012 та № 69252 від 30.06.2012 вказані всі обов'язкові реквізити для продавця, а також для покупця.

Також з метою повного з'ясування обставин справи, суд витребував у позивача докази уповноваження осіб, які підписали податкові накладні від імені ПАТ «Снайпер». Так, згідно з наказом № 5/1 від 03.01.2012 право підпису первинних бухгалтерських документів надано, в тому числі, і бухгалтеру Шаманській І.В. та менеджеру Глінській Л.В.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо передоплати за товар. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, та зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів, що є безпідставним і не відповідає встановленим Податковим кодексом України вимогам.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо порушення абзацу «г» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Відтак, висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з підстав невідповідності податкових накладних абзацу «г» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, є безпідставними.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідач отримав копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами разом із ухвалами суду про відкриття провадження та про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду 02.10.2014, що підтверджується розпискою про одержання, однак, жодних заперечень, доводів, чи спростувань суду надано не було.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту.

У зв'язку з наведеним, викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доказів понесення позивачем судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 16.09.2014 № 2918/0027281703/223.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.