Постанова № 40921365, 13.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа№ 910/9255/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

за участю представників:

Від позивача: представник Вінюков В.М. - за довіреністю.

Від відповідача: представники Фурман Р.В. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру",

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2014 року

у справі №910/9255/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Третій автобусний

парк"

до Державного підприємства "Центр державного земельного

кадастру"

про стягнення 186 211,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Товариство з додатковою відповідальністю "Третій автобусний парк" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про стягнення 186 211,08 грн., з яких 174 650,00 грн. основної заборгованості, 9 424,26 грн. пені, 2 136,81 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення б/н від 10.07.2013 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.07.2014 року у справі № 910/9255/14 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Третій автобусний парк" основний борг у розмірі 174 650 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню в розмірі 8 527 (вісім тисяч п'ятсот двадцять сім) грн. 42 коп., 3% річних у розмірі 2 130 (дві тисячі сто тридцять) грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 3 706 (три тисячі сімсот шість) грн. 16 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Держказначейством не було здійснено фінансування.

Крім того, апелянт стверджує, що він подавав до суду першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,- Державну казначейську службу України, однак суд дане клопотання не задовольнив.

Позивачем подано письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких він проти її вимог заперечує та просить суд залишити без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2013 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Третій автобусний парк" (орендодавець) та Одеською регіональною філією Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" (орендар) було укладено Договір оренди нежилого приміщення №б/н, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове, оплатне користування приміщення, (далі орендовані приміщення), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. 7-а Пересипська, будинок 2-а загальною площею 249,5 кв.м. Право власності орендодавця на зазначений будинок підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4797954 від 21.09.2004 року.

Відповідно до п. 4.1 Договору орендоване приміщення повинне бути передане орендодавцем і прийняте орендарем до 03.06.2013 р.

Згідно з п. 4.2 Договору передача орендованого приміщення від орендодавця до орендаря здійснюється відповідно до акту здачі-приймання приміщення, підписання якого свідчить про фактичну передачу орендованого приміщення орендарю. У момент підписання акту здачі-приймання орендодавець передає орендарю ключі від орендованого приміщення.

У п. 5.1 Договору сторони передбачили, що орендна плата на місяць за орендовані приміщення складає: 24 950,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4 158,33 грн.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що загальна вартість цього Договору складає 174 650,00 грн., в т.ч. ПДВ - 29 108,33 грн.

Як узгоджено у п. 5.3 Договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 20 календарного дня наступного місяця у національній валюті України на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п.п. 5.3.1 Договору оплата послуг по оренді здійснюється на підставі рахунку-фактури та акту наданих послуг, що виставляється орендодавцем, а в разі відсутності рахунку - без нього.

Згідно п. 3.1 Договору строк оренди встановлюється з 03.06.2013 р. по 31.12.2013 р.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Встановлено, що на виконання умов договору позивач 01.06.2013 року на підставі акту здачі-приймання нежитлового приміщення передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 249,5 кв. м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. 7-а Пересипська, будинок 2-а. (а.с. 22).

Як свідчать матеріали справи, за період з 10.07.2013 р. по 02.12.2013 р. між сторонами було підписано акти наданих послуг, а саме: акт № 1 від 10.07.2013р., акт № 2 від 12.08.2013 р., акт № 3 від 03.08.2013 р., акт № 4 від 02.10.2013 р., акт № 5 від 31.10.2013 р., акт № 6 від 11.11.2013 р. та акт № 7 від 02.12.2013 р. на загальну суму 174 650,00 грн. (а.с. 23-29).

Однак, відповідач взяте на себе грошове зобов'язання належним чином не виконав, орендні платежі не сплатив, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 174 650,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що 12.02.2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією №26, в якій просив погасити існуючу заборгованість.

Проте, відповідач на зазначену претензію не відреагував, доказів заборгованості у розмірі 174 650,00 грн. матеріали справи не містять.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 174 650,00 грн. основного боргу.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 2 136,81 грн. 3% річних.

Перевіривши правильність нарахування 2 136,81 грн. 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що, оскільки п. 5.3 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 20 календарного дня наступного місяця, тому період прострочення повинен починатися з 21-го календарного дня наступного місяця.

Таким чином, перерахувавши 3% річних за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 2 130,65 грн.

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що при порушенні встановлених строків оплати орендної плати, а також інших платежів, передбачених цим договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставці НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу 9 424,26 грн. пені.

Однак, перерахувавши розмір пені за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ», враховуючи п. 5.3 Договору та ч. 6 ст. 232 ГК України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 8 527,42 грн.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що Держказначейством не було здійснено фінансування, з огляду на наступне.

Судова колегія зважає на те, що ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Також, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 та Вищий господарський суд України у постанові від 19.11.2012 року по справі № 5015/166/12.

Крім того, судова колегія вважає не обґрунтованими посилання апелянта на не задоволення судом першої інстанції його клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача,- Державної казначейської служби України, оскільки апелянтом не доведено, як рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2014 року може вплинути на права або обов'язки Державної казначейської служби України щодо однієї з сторін.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.07.2014 року у справі № 910/9255/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/9255/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська