Постанова № 40921084, 08.10.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2416/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські зернові технології" до Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські зернові технології" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 05.09.2013 року №0003822205, №0003832205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київський області від 19.08.2013 року №944/22-00/38256540 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аутрайт Сервіс» з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ДНС Траст» за період з 11.06.2012 року по 30.06.2013 року», в якому встановлено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку з формуванням податкового кредиту на підставі результатів здійснення господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ДНС Траст». За твердженням податкового органу укладені між позивачем і даним підприємством правочини містять ознаки фіктивності, а господарські операції є безтоварними. Також, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із даним контрагентом. Просить позовні вимоги задовольнити та скасувати податкові повідомлення - рішення від від 05.09.2013 року №0003822205, №0003832205.

Представник позивача подав суду заяву в якій просить розгляд справи провести в порядку письмового провадження без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Разом з тим, відповідач письмових заперечень проти позову не надав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

ТОВ «Українські зернові технології» є правонаступником ТОВ «Аутрайт Сервіс». (а.с. 38-45).

15 серпня 2013 року ДПІ у Вишгородському районі проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Аутрайт сервіс» з питань правильності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ДНС Траст» за період з 11.06.2012 р. по 30.06.2013 р. За результатами перевірки складено акт від19ю08ю2013 р. №944/22-00/38256540.

З вищенаведеного акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 359230,00 грн., в тому числі по періодам: ІІІ квартал 2012 р. - 359230,00 грн.

Також, встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого, занижено податок на додану вартість на загальну суму 334099,00 грн., у т.ч. по періодам: серпень 2012 р. - 334 099,00 грн.

З наведеного акта вбачається, що таких висновків податковий орган дійшов з наступних обставин.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що ТОВ "АУТРАЙТ Сервіс" (правонаступник -ТОВ «Українські зернові технології» ) мало взаємовідносини з фіктивним постачальником, а саме ТОВ «ДНС Траст».

До Вишгородської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Київській області надійшов акт документальної перевірки від 15.11.2012 р. №2940/15/38264462 від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області. Дана перевірка проведена на підставі даних нормативної справи, АІС «Аудит», Бест Звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», службової записки від ВПМ ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ДНС Траст» від 16.11.2012 р. за №295.

Таким чином, встановлено, що основні виробничі фонди, складські приміщення, наявності автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності на підприємстві відсутні. Відповідно до податкової звітності у ТОВ «ДНС Транс» та його контрагентів відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно податкової звітності ТОВ «Аутрайт сервіс» (правонаступник -ТОВ «Українські зернові технології») шляхом використання підроблених документів в 2011р. -2013р. сформовано податковий кредит з ПДВ по безтоварних операціях з ТОВ «ДНС Траст».

Враховуючи вищевикладене, господарські взаємовідносини між ТОВ «ДНС Траст» та позивачем в 2011 р. - 2013р. не спричиняють реального настання правових наслідків.

Також, як вбачається з акта документальної перевірки від 15.11.2012 р. №2940/15/38264462, підтавою для встановлення ознак фіктиивності та відсутності факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "ДНС Траст" слугував вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03.06.2013 р.

На підставі Акта перевірки позивача відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003822205 від 05.09.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 417624, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 334099, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 83525, 00 грн. (а.с. 36).

Також, прийняте податкове повідомлення-рішення №0003832205 від 05.09.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 449038, 00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 359230, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 89808, 00 грн. (а.с. 37).

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Як зазначалось судом, рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість прийняте податковим органом у зв'язку з формуванням податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ДНС Траст», які податковий орган вважає не реальними. Крім того, податковий орган вказує на те, що господарські операції з ТОВ «ДНС Траст» не спричиняють реального настання правових наслідків та є безтоварними.

Суд вважає, що установленим обставинам справи належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При цьому суд вважає, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Однак, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності господарської операції, за результатом здійснення якої податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03.06.2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, визнано винними у скоєнні злочину передбаченому ч.3 ст. 28. Ч. 2 ст. 205 КК України, які діючи навмисно, не маючи дійсного наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або надання послуг, маючи мету отримувати прибуток при наданні послуг підприємництвом, у сфері «тіньової економіки» з конвертацією грошових коштів з безготівкової в готівкову форму, а також, з метою заниження податкового зобов'язання та приховування факту і фактичних обсягів операцій та діяльності підприємств створили і зареєстрували в органах державної реєстрації суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), у тому числі і ТОВ «ДНС Транс».

Позивачем не надано суду доказів здійснення господарських відносин у період з 01.08.2012 по 30.09.2012 р., а саме відсутні первинні документи на підтвердження виконання договору з ТОВ «ДНС Траст» про надання інформаційно - консультаційних послуг, зокрема, податкові накладні, видаткові накладні та акти виконаних робіт, а також не надано зазначений договір.

Таким чином, суд вважає, що у ТОВ «ДНС Траст» були відсутні технічні можливості та трудові ресурси для здійснення господарської операції з позивачем.

З огляду на викладене, суд вважає підтвердженим висновок податкового органу про те, що фактичного здійснення господарської операції не могло відбутися, відтак відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, збільшення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства.

Відносно твердження позивача щодо наявності у підприємства видаткових і податкових накладних, які є підставою для формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах із контрагентами.

Оцінюючи докази у їх взаємозв'язку, а також зважаючи на викладені обставини відсутності дійсного економічного змісту в договорі, укладеному між позивачем і ТОВ "ДНС Траст", суд дійшов висновку, що внаслідок укладення даного договору позивач отримав очевидну податкову вигоду у вигляді завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниженя податку на додану вартість.

У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими і такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкового повідомлення-рішення, а тому задоволенню не підлягають.

Законом України від 19.09.2013 року 590-VІІ внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, зокрема і до Закону України "Про судовий збір". Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Оскільки, позивачем при подачі позовної заяви сплачено 487,20, 00 грн. судового збору, а спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, і доказів понесення ним інших витрат пов'язаних з розглядом справи суду не надано, то з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору 4384, 80 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські зернові технології" (код ЄДРПОУ 382566540) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 4384,80 грн. (Чотири тисячи триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат.8.3.3