Рішення № 40920447, 14.10.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/2079/14-ц Головуючий у 1-й інст. Лешко С. М.

Категорія 39 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2014 року, -

встановила:

В лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом і просив визнати факт поширення відповідачами недостовірної інформації в акті від 17.02.2004 року щодо затримання його на прохідній ВАТ «Коростенський м'ясокомбінат» з продукцією м'ясокомбінату 17.02.2004 року о 17 год. 30 хв. та стягнути з відповідачів у солідарному порядку моральну шкоду в розмірі 10000 грн.. Свої вимоги мотивував тим, що за участю відповідачів 17.02.2004 року було складено акт про його затримання с продукцією на прохідній підприємства, що не відповідає дійсності. Такими діями відповідачі заподіяли йому моральну шкоду у вигляді приниження честі та гідності, ділової репутації, що призвело до порушення психологічного стану.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2014 року позов задоволено частково. Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була поширена недостовірна інформація щодо затримання ОСОБА_2 на прохідній ВАТ «Коростенський м'ясокомбінат» з продукцією м'ясокомбінату, яка була викладена в акті від 17.02.2004 року. В задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 відмовлено за спливом строків позовної давності.

Додатковим рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 121,80 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та постановити нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог. Зазначає, що рішення в частині відмови у стягненні моральної шкоди є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Вважає, що суд безпідставно застосував норму закону, яка втратила чинність з 01.01.2004 року, та послався на сплив строку позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи вимогу про визнання інформації недостовірною та відмовляючи у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, суд вважав доведеним факт поширення недостовірної інформації іншим судовим рішенням, яке має преюдиціальне значення, але вважав пропущеним строк позовної давності, пославшись на п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.

Так, у відповідності до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п.4 ч.2 ст.23 ЦК України).

Статтею 280 ЦК України передбачено, що якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Строки позовної давності визначені у ст.ст.257, 258 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До окремих вимог встановлено спеціальну позовну давність.

Згідно із п.1 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Спростування недостовірної інформації, захист честі та гідності, ділової репутації, віднесено до особистих немайнових прав фізичної особи, а тому строки позовної давності на ці правовідносини не розповсюджуються.

Суд безпідставно послався на вищевказані роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, не звернувши увагу, що останні надані до набрання чинності новим ЦК України з 01.01.2004 року та містять посилання на норму ч.3 ст.7 ЦК України 1963 року, яка встановлювала річних строк позовної давності.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, вийти за межі доводів апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 29.08.2012 року, яке набрало законної сили, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації встановлено, що відповідачами в лютому 2004 року поширена недостовірна інформація про затримання о 17 год. 30 хв. 17 лютого 2004 року на прохідній ВАТ «Коростенський м'ясокомбінат» з продукцією м'ясокомбінату ОСОБА_2.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших цивільних справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом ст.26 ЦПК України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи та їх представники.

З матеріалів цивільної справи № 2-944/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про захист честі, гідності та ділової репутації вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 участі у її розгляді не брали, а тому застосування ч.3 ст.61 ЦПК України у даному випадку є неможливим.

Доказування обставин у справі повинно відбуватися згідно ст.60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи порушення судом норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, судове рішення в частині задоволених вимог підлягає скасуванню.

Вимоги позовної заяви обґрунтовуються рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 29.08.2012 року, яке не має преюдиціального характеру.

Виходячи із матеріалів справи, інформація про затримання ОСОБА_2 на прохідній 17.02.2004 року з продукцією підприємства була зафіксована у акті від 17.02.2004 року, яку підписали відповідачі, ОСОБА_7 та ОСОБА_5.(а.с.5).

Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

З огляду на роз'яснення Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що акт є лише документом, в якому зафіксовано відповідні обставини, а тому для застосування ст.277 ЦК України повинно мати місце доведення змісту цього акту іншим особам, відмінним від тих, що його складали, або поширення недостовірної інформації учасниками подій без посилання на акт. Суду слід було визначитися чи доступність інформації іншим особам стала наслідком поширення змісту документа чи особисто від учасників події.

Викладення недостовірної інформації у документі без доведення його змісту іншим особам, не тягне відповідальності за ст.277 ЦК України.

В ході розгляду справи № 2-944/11 судом встановлено факт поширення невизначеному колу осіб недостовірної інформації про затримання ОСОБА_2 17.02.2004 року о 17 год. 30 хв. з продукцією м'ясокомбінату ОСОБА_7, ОСОБА_5, які були учасниками події, та ОСОБА_6, якій стало відомо про затримання ОСОБА_2 від ОСОБА_5 (абз.34, 37-38 мотивувальної частини рішення). При цьому, суд лише констатував факт поширення недостовірної інформації про затримання ОСОБА_2 учасниками події іншим особам.

Доказів про те, що зміст акту від 17.02.2004 року був доведений до відома іншим особам, окрім тих, що його підписали, не надано, а тому повідомлення ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є учасниками події, інших осіб про факт затримання ОСОБА_2 без посилання на акт не може ототожнюватися із поширенням аналогічної інформації, яка викладена у акті від 17.02.2004 року.

Позивачем не доведено у який спосіб і яким особам була поширена відповідачами вказана інформація, викладена у акті, в т.ч. і про надання акту на ознайомлення іншим особам, а тому підстави для задоволення вимог про визнання факту поширення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недостовірної інформації в акті від 17.02.2004 року відсутні.

Оскільки моральна шкода є похідною від доведення порушення прав позивача діями відповідачів, вимога про стягнення останньої задоволенню не підлягає.

У зв'язку із викладеним, підлягає скасуванню і додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2014 року про стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 313-314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2014 року та додаткове рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 05 серпня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання інформації недостовірною та стягнення моральної шкоди за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Судді