Постанова № 40919870, 02.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2014 року 08:19 № 826/6874/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Малого підприємства «Гюмрі»

до Київської міської ради

за участю Прокуратури Солом’янського району м. Києва

про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Гюмрі» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, в якій просить визнати недійсним з моменту його прийняття та скасувати пункт 371 Додатку до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України».

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 12.06.2014, яке в подальшому відкладалось та зупинялось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на доводи, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача і прокуратури проти позову заперечили, посилаючись при цьому на те, що відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України позивач зобов’язаний сплачувати орендну плату в розмірі 3% від нормативно – грошової оцінки земельної ділянки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

16 серпня 2002 між Київською міською радою (орендодавець) та малим підприємством «Гюмрі» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення Київради від 05.07.2001 № 380/1356 передає, а орендар приймає в оренду строком на 15 років земельну ділянку, місце розташування якої: вул. Академіка Карпинського, 9 у Солом’янському районі м. Києва площею 0,1285 га, для експлуатації та обслуговування павільйону для прийому склотари у межах, які перенесені в натурі (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід’ємною частиною цього договору.

В подальшому Київською міською радою прийнято рішення від 28.02.2013 № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України».

Згідно з п. 1 цього рішення вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (справа № А-19747).

При цьому, п. 2 зазначеного рішення передбачено, що орендарям земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, необхідно забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Пунктом 3 рішення доручено Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) проінформувати про прийняття цього рішення: орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення та органи державної податкової служби.

Пунктом 4 рішення передбачено, що органи державної податкової служби мають контролювати дотримання орендарями земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення, вимог цього рішення при подачі суб'єктами господарювання податкових декларацій і обчисленні ними суми орендної плати та при нарахуванні фізичним особам суми орендної плати, а при адмініструванні орендної плати за ці земельні ділянки застосовувати розмір орендної плати, встановлений п. 1 цього рішення, з моменту офіційного оприлюднення цього рішення.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача, позиція суб’єкта владних повноважень зводиться до того, що для позивача законом (ст. 288 Податкового кодексу України) встановлено обов'язок сплачувати орендну плату за землю (як форму плати за землю), виходячи з того, що річна сума такої плати не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, тобто 3 % від нормативної грошової оцінки землі.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє такі доводи відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 288.1 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно п. 288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.п. 288.5.1.).

Отже, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди землі із визначенням розміру орендної плати в такому договорі оренди. При цьому органи державної і комунальної власності не мають в договорах оренди земельної ділянки встановлювати розмір орендної плати менший, ніж передбачено п. 288 Податкового кодексу України.

При цьому, вимоги п. 288.5 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладанні договору оренди або внесенні змін до нього, але ніяк не можуть вважатись зобов'язанням орендаря, у односторонньому порядку змінити істотні умови договору, оскільки у 288.1 Податкового кодексу України зазначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки.

Те, що п. 288.5 Податкового кодексу України закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за несплату є однією із істотних умов договору.

Згідно ч. 2 ст. 21 цього ж Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

В п. 2.3 Договору оренди земельної ділянки від 16.08.2002 (а.с. 11 – 12 Том І) між позивачем і Київською міською радою погоджено, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору), за винятком випадку, передбаченого п. 5 цього договору. Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилається не частіше, ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Відсутність відповіді на таку пропозицію не означає погодження такої пропозиції.

В той же час, п. 5 Договору передбачено, що орендодавець має право в односторонньому порядку (шляхом надсилання орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане меншою від розміру земельного податку (ОП < ЗП).

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» також передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В даному випадку, розмір орендної плати за орендовану позивачем земельну ділянку було встановлено у договорі оренди землі. При цьому, за умовами вказаного договору розмір орендної плати може переглядатись: 1) або за згодою сторін (п. 2.3 Договору) або 2) у разі зміни розмірів земельного податку в - односторонньою порядку (п. 5 Договору).

З аналізу наведених правових норм та умов договору оренди слідує, що зміна розміру орендної плати у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України, в даному випадку, є можливою в разі перевищення розміру земельного податку над ставкою орендної плати, що визначена договором.

Як станом на дату прийняття спірного рішення, так і станом на дату вирішення даної справи, ставка земельного податку становить 1 % нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що учасниками процесу не заперечується.

Орендна плата приватного підприємства «Гюмрі» за земельну ділянку становить 1,5 % від її нормативно – грошової оцінки, тобто, ОП > ЗП.

Враховуючи зазначене, Київська міська рада була позбавлена законної можливості збільшувати орендну плату в односторонньому порядку, адже обставини, з якими договір пов’язує можливість збільшення орендної в односторонньому порядку, станом на 28.02.2013 не настали.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 17 договору спори, що виникають при виконанні цього договору, вирішуються в судах України за законодавством України.

Таким чином, лише у випадку внесення змін до договору в судовому порядку, позивач буде зобов’язаний сплачувати 3 % орендної плати від нормативно – грошової оцінки земельної ділянки. Втім, жодного рішення Господарського суду міста Києва, яке набрало законної сили та яким би до договору оренди були внесені зміни в частині ставки орендної плати ані відповідачем, ані прокурором до матеріалів справи не надано, що дає підстави суду не погодитись із законністю п. 371 Додатку до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» (XI сесії VI скликання).

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 по справі № 826/15610/13-а (а.с. 16 – 22 Том І).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Малого приватного підприємства «Гюмрі» задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати п. 371 Додатку до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» (XI сесії VI скликання).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь МПП «Гюмрі» (код ЄДРПОУ 21522553) судові витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський