Постанова № 40919811, 15.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"15" жовтня 2014 р. № 820/15407/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Браварець К.В.,

представника відповідача - Ткаченко С.В. (довіреність №2 від 11.04.2014р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Борівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд стягнути з Борівського комунального підприємства теплових мереж податковий борг з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків шляхом стягнення коштів в сумі 523676,00 гри. грн., а у разі їх недостатності надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Борівське комунальне підприємство теплових мереж має узгоджений податковий борг перед бюджетом у сумі 523676,00грн. Позивачем на адресу відповідача направлено податкові вимоги , які отримано уповноваженою особою відповідача. На момент подачі позовної заяви борг відповідачем не погашено. Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених законодавством України .

Представник позивача у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи.

15.10.14р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити. У своєму письмовому запереченні обґрунтовував необхідність відмовити в задоволенні позову тим, що на його адресу не було надіслано належної податкової вимоги, через що у позивача відсутнє право на звернення до суду.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем самостійно подано наступні декларації : від 20.01.14р. № 9088176105 (строк сплати 30.01.14р.), від 19.02.14р. № 9008593609 (строк сплати 02.03.14р.), від 17.03.14р. № 9013499168 (строк 30.03.14р.), від 22.04.14р. № 9022286668 (строк 30.04.14р.).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право : застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

П.п.20.1.34. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України закріплено також, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, Податковим кодексом України чітко закріплено послідовність стягнення податкового боргу з платника податків, а саме: контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З позовних вимог вбачається, що позивач одночасно просить суд стягнути з Борівського комунального підприємства теплових мереж податковий борг з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків шляхом стягнення коштів в сумі 523676,00 грн., а у разі їх недостатності надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі.

Суд зазначає, що процедура стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків платника податків та надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі, є різними та передбачають різний порядок стягнення відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно п. 87.1, 87.2 ст. 87 ПКУ джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Ст.88 ПКУ закріплено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до ст. 95 ПКУ контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.

П.95.2 ПКУ закріплено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

При цьому, відповідно до п. 59.1 ст.59 ПКУ порядок надіслання платникові податків податкової вимоги тотожній порядку надіслання податкового повідомлення - рішення ( п.58.3 ст. 58 ПКУ : податкове повідомлення - рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі , якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено до відповідача першу та другу податкові вимоги №1/21 від 01.07.2005 року та № 2/30 від 26.08.2005р., які отримані відповідачем , що підтверджується підписами на копіям поштових повідомлень про вручення (а.с.14-15) .

Згідно з п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 р. у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

У той же час податковий борг відповідача виник після втрати чинності Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ у зв"язку з набранням чинності Податкового кодексу України .

Згідно п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає , що податкові вимоги №1/21 від 01.07.2005 року та № 2/30 від 26.08.2005р. не стосуються податкового боргу відповідача , який виник з 2014 р. та який позивач просить стягнути , оскільки такі вимоги виставлені у 2005 р.

Отже, до матеріалів справи не надано доказів здійснення встановлених ПКУ заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, ст. 96 ПКУ закріплено порядок погашення податкового боргу державних підприємств , які не підлягають приватизації та комунальних підприємств, а саме.

У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними, через що відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до п. 4 ст.94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Борівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2014 року.

Суддя Шляхова О.М.