Вирок № 40919538, 22.01.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2014 Справа №1915/17475/2012 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого-судді Базана Л.Т.

при секретарі Яцині О.І.

з участю прокурора Ороновського С.І.

представника потерпілої ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Тернополі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Тернополя, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм в КП «Міськавтотранс», одруженого, на утриманні 1 малолітня дитина, жителя АДРЕСА_1, раніше несудимого,

- за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 13 серпня 2012 близько 20 год. 30 хв. підсудний ОСОБА_4, як водій, керуючи технічно справним автомобілем «RENAULT Сlіо», д.н.з. НОМЕР_3 рухався в темну пору доби, в умовах дощу, правою смугою свого транспортного потоку зі швидкістю близько 50 км/год по вул.С.Будного м.Тернополя в напрямку перехрестя із вул.Карпенка, де, під час руху в порушення п.2.3 (б), 12.1 ПДР України не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб у разі її зміни своєчасно відреагувати та не вибрав таку швидкість, яка б дозволила постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним.

В цей же час, проїзну частину вул.С.Будного по нерегульованому пішохідному переході, позначеному дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід», який розташований навпроти «Шиномонтажу» переходила в темпі швидкої ходьби ОСОБА_2 у напрямку зліва-направо відносно руху автомобіля «RENAULT Сliо».

Маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити пішохода, яка, маючи перевагу в русі наближається до смуги руху автомобіля по пішохідному переході, підсудний ОСОБА_4, як водій, в порушення вимог п.п. 12.3, 18.1 ПДР України, своєчасно не вжив заходів до зупинки автомобіля «RENAULT Сliо» та не пропустив вказаного пішохода, а, продовжуючи рух, вчинив наїзд на ОСОБА_2 на пішохідному переході серединою передньої частини транспортного засобу.

Унаслідок наведеного наїзду потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому правої плечової кістки; закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, ран та саден обличчя, рани клубових ділянок і ділянки правого ліктьового суглоба та садна ділянок колінних суглобів, відкритого перелому носових кісток, де на місці загоєння утворився виразний рубець спинки носа із деформацією підлягаючих його кісток, який є невиправним, тобто, для його усунення необхідне оперативне втручання, і яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою непоправного знівечення обличчя.

Порушення підсудним ОСОБА_4, як водієм автомобіля «RENAULT Сlio», вимог п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3, 18.1 ПДР України перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної ДТП та спричиненням потерпілій ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження.

Допитаний як підсудний ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не визнав та в судовому засіданні пояснив, що визнає повністю свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України згідно пред'явленого йому обвинувачення та встановлених фактичних обставин, за винятком того, що унаслідок вчинення ним злочину потерпілій було спричинено непоправне знівечення обличчя, яке відноситься за цією ознакою до тяжких тілесних ушкоджень. При цьому, будучи допитаним в судовому засіданні як підсудний ОСОБА_4 пояснив, що 13 серпня 2012 близько 20 год. 30 хв. він, як водій, керував автомобілем «RENAULT Clio», д.н.з. НОМЕР_3 та рухався по вул.С.Будного в напрямку вул.Карпенка м.Тернополя та рухався правою смугою свого транспортного потоку зі швидкістю близько 50 км/год. Оскільки, була темна пора доби, падав дощ, а тому під час в нього було увімкнене ближнє світло фар. Так, він, підсудний, рухаючись у наведеному напрямку та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не був достатньо уважним, унаслідок чого несвоєчасно помітив, що по ньому переходила проїзну частину дороги зліва-направо відносно руху його автомобіля пішохід ОСОБА_2, помітивши яку вже перед самим капотом автомобіля, він, підсудний, одразу ж застосував екстрене гальмування, однак не зумів уникнути наїзду на неї, а тому вчинив наїзд на потерпілу на пішохідному переході серединою передньої частини керованого ним автомобіля, після чого, викликавши працівників міліції, надав їй допомогу, а пасажир його автомобіля - ОСОБА_6 - викликав працівників ШМД. У подальшому, під час провадження досудового слідства у даній кримінальній справі він, підсудний, постійно допомагав потерпілій у її лікуванні, надавши загалом на ці потреби 20 000 грн.

Незважаючи на часткове визнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому злочину, а саме невизнання вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та разом із його визнанням фактичних обставин скоєного злочину за ч.1 ст.286 КК України його вина у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України повністю доводиться комплексом зібраних в процесі провадження досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні пояснила, що під час літніх канікул у 2012 року вона, потерпіла, підробляла нянею та доглядала двох дітей в АДРЕСА_3 та тоді тимчасово проживала в АДРЕСА_2 у свої подруги. Так, 13 серпня 2012 близько 21 год. вона, потерпіла, після закінчення роботи, йшла додому. У той день падав дощ, а тому в своїй руці вона, ОСОБА_2, тримала парасолю і дійшовши до дороги, зупинилась перед пішохідним переходом, що навпроти «шиномонтажу», де, пропустивши автомобілі, які їхали в напрямку до м.Львова, почала переходити проїзну частині дороги в напрямку «шиномонтажу» по нерегульованому пішохідному переході швидкою ходьбою. Так, пройшовши більшу половину дороги, вона, потерпіла відчула сильний удар в праву сторону тіла, від чого впала на проїзну частину дороги і втратила свідомість. Пояснила, що у подальшому тривалий час лікувалась від отриманих внаслідок ДТП травм, через що пропустила навчання, під час чого підсудний ОСОБА_4 матеріально допомагав, надавши їй загалом 20 000 грн. Однак, після загоєння ран, що були на її, потерпілої, обличчі, на носі утворився рубець і ніс, якщо його не обробляти косметичними засобами, з однієї сторони покривається синім кольором. Крім цього, вона, потерпіла, в судовому засіданні доповнила, що отримана в результаті наїзду на неї автомобілем ОСОБА_4 травма носа, на місці загоєння якої утворився рубець, спотворює її обличчя, а тому вона змушена кожного дня користуватися косметикою для укриття вказаного ушкодження;

- показаннями свідка ОСОБА_6, який в судовому засіданні пояснив аналогічне, що і підсудний ОСОБА_4;

Крім цього, винність підсудного ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України об'єктивно стверджується і іншими дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні доказами:

- карткою ТМВ УМВСУ в Тернопільській області первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону від 13 серпня 2012 року, відповідно до якої ОСОБА_4 повідомив працівникам м міліції по телефону про те, що того дня о 20 год. 50 хв. на вул.С.Будного поблизу «Братіслави» ДТП з потерпілими;

(а.с.3)

- рапортом помічника чергового ТМВ ОСОБА_7 від 13 серпня 2012 року, яким він доповів начальнику ТМВ УМВСУ в Тернопільській області ОСОБА_8 про те, що того дня о 22 год. 00 хв. по телефону 102 поступило повідомлення від лікаря БШД ОСОБА_9 про те, що ними в і міську лікарню з вул.Будного доставлено ОСОБА_2 з діагнозом: пе6релом правого плеча та передпліччя, ЗЧМТ, травма лобної ділянки, травма обличчя. Травму отримала під час ДТП по вул.Будного;

(а.с.4)

- рапортом інспектора з дізнання ВДАІ м.Тернополя ОСОБА_10 від 13 серпня 2012 року, яким він доповів начальнику ТМВ УМВСУ в Тернопільській області ОСОБА_8 про те, що того дня близько 21 год. від чергового УДАІ отримано повідомлення про те, що по вул.Будного ДТП з потерпілими. Виїздом на місце події встановлено, що водій ОСОБА_4, керуючи т/з марки «Рено Кліо», д.н.з. НОМЕР_3, здійснив наїзд на ОСОБА_2, яка переходила проїзну частину в межах пішохідного переходу. В результаті ДТП потерпіла була доставлена БШД в 1-шу міську лікарню м.Тернополя із травмами ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом правої руки;

(а.с.5)

- протоколом огляду місця події разом зі схемою та таблицею ілюстрацій до нього від 13 серпня 2012 року, яким було оглянуто місце ДТП, а саме ділянку дорожнього покриття в м.Тернорполі по вул.С.Будного навпроти «шиномонтажу», під час якого було зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину;

(а.с. 6-15)

- протоколом огляду транспортного засобу від 13серпня 2012 року, згідно якого було оглянуто автомобіль «RENAULT Сlіо», д.н.з. НОМЕР_3 та зафіксовано пошкодження на ньому;

(а.с.16)

- довідкою ТМКЛШД №1923 від 15 серпня 2012 року, відповідно до якої ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі в травматологічному відділенні з діагнозом: політравма, ЗЧМТ, струс головного мозку, забійно-рвані рани лобної ділянки голови зліва та обох клубових ділянок, перелом кісток носа з дефектом м'яких тканин, закритий багатоуламковий перелом с/з та в/з правої плечової кістки із зміщенням, забій лівого колінного суглобу, гемартроз, множинні садна кінцівок, гіповолемічний шок;

(а.с.26)

- довідкою КЗ ТОР «Тернопільська університетська лікарня» №1657 від 28 серпня 2012 року, відповідно до якої ОСОБА_2 з 20 серпня 2012 року знаходилась на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі у ортопедично-травматологічному відділенні з діагнозом: політравма, ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий уламковий перелом с/з правої плечової кістки із зміщенням уламків, відкритий перелом кісток носа із зміщенням кісткових фрагментів, забійно-рвані рани м'яких тканин лобної ділянки зліва та обох клубових ділянок, гіповолемічний шок ІІ ст.;

(а.с.35)

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №5-444/12 від 30 серпня 2012 року, відповідно до якого первинний контакт при наїзді на пішохода відбувся передньою правою частиною автомобіля «RENAULT Clio». Наїзд автомобіля «RENAULT Clio» на пішоході відбувся у поперековому напрямку по відношенню до елементів дороги - на транспортному потоці до вул.Карпенка, в повздовжньому - передує кінцевому розташуванню цього транспортного засобу;

(а.с. 57-65)

- висновком судово-медичної експертизи речових доказів №63 від 01 жовтня 2012 року, згідно якого характер, локалізація і механізм утворення пошкоджень та слідів на одежі ОСОБА_2 вказує, що в момент наїзду на неї автомобілем вона перебувала у вертикальному положенні та була обернена до нього правою задньобоковою поверхнею тіла, що супроводжувалось відкидання потерпілої на дорожнє покриття з короткочасним ковзанням по ньому. Наявність, локалізація, напрям довжника і ступінь вираженості слідів ковзання на туфлях вказують, що в момент наїзду потерпіла перебувала в русі;

(а.с. 72-77)

- висновком судово-медичної експертизи №1513 від 06 жовтня 2012 року, з якого слідує, що в ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої плечової кістки; закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, відкритого перелому носових кісток, ран та саден обличчя, рани клубових ділянок і ділянки правого ліктьового суглоба та садна ділянок колінних суглобів, які не були небезпечними для життя, проте потягли за собою тривалий (біль як 21 день) розлад здоров'я і належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень;

(а.с. 88-92)

- протоколом відтворення обстановки та обставин події разом з фото таблицею до нього від 20 вересня 2012 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 в процесі проведення даної слідчої дії відтворив на місці вчинення злочину те, яким чином він 13 серпня 2012 року здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_2 на пішохідному переході;

(а.с. 96-104)

- висновком судової автотехнічної експертизи №5-489/12 від 21 вересня 2012 року, з якого слідує, що в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, що склалася, водій автомобіля «RENAULT Сlіо», д.н.з. НОМЕР_3 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 1.5 ч.1, 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «RENAULT Сlіо» діючи у відповідності до вказаних вимог пунктів ПДР України мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, для чого завад технічного характеру у водія не було. Невідповідність дій водія автомобіля «RENAULT Сlіо» технічним вимогам п.п. 1.5 ч.1, 18.1 ПДР України призвело до виникнення даної ДТП, тобто, наїзду транспортного засобу на пішохода;

(а.с. 108-113)

- копією картки виїзду швидкої медичної допомоги від 13 серпня 2012 року, якою зафіксовано виїзд бригади швидкої медичної допомоги з приводу аварії на вул.Будного, пацієнт ОСОБА_2, діагноз: закритий перелом правого плеча і кісток передпліччя, ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана лобної ділянки і носа, множинні садна обличчя;

(а.с.123)

- актом обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги від 13 серпня 2012 року, яким зафіксовано особливості дорожніх умов на ділянці дороги по вул.С.Будного в м.Тернополі;

(а.с.126)

- довідкою Тернопільського обласного центру з гідрометеорології №35-32а/368 від 31 серпня 2012 року, за якою встановлено особливості погодних умов за даними спостережень авіаметеостанції Тернопіль 13 серпня 2012 року станом на 21 год. 00 хв.;

(а.с.128)

- висновком додаткової судово-медичної експертизи №61 від 10 липня 2013 року, відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлено рубцеві зміни на обличчі в місцях загоєння отриманих при ДТП 13 серпня 2012 року ран, глибоких саден та відкритого перелому кісток носа - незначні за розмірами маловиразні рубці на чолі зліва та в ділянці верхньої губи зліва, виразний рубець спинки носа із деформацією підлягаючих його кісток. Наслідки травматичного ушкодження носа у ОСОБА_2 у вигляді виразних рубцевих змін та деформації підлягаючих кісток, невиправними, оскільки для їх усунення необхідно оперативне втручання. Рубцеві зміни на чолі зліва та в ділянці верхньої губи зліва, зважаючи на їх поверхневість і відносно незначні розміри, слід вважати виправними, тобто, можливість зменшення їх вираженості з часом або під дією не хірургічних засобів.

(а.с. 224-229)

Так, відповідно до п.2.1.8. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень №6 вiд 17 січня 1995 року судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.

Саме ж знівечення є непоправним, якщо воно не може бути усунене за допомогою звичайних методів лікування. Якщо знівечення обличчя може бути усунене тільки шляхом оперативного втручання (косметичної операції), воно вважається непоправним.

Наявність ж знівечення обличчя встановлюється слідчим і судом. При цьому суд оцінює зовнішній вигляд потерпілого на момент судового розгляду, виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини.

Таким чином суд, разом із проаналізованими в судовому засіданні доказами, показаннями допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_11 щодо порядку визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оцінюючи зовнішній вигляд потерпілої ОСОБА_2 на момент судового розгляду, виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, враховуючи показання потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні неодноразово настояла на тому, що травматичні зміни на місці загоєння рани на її носі спотворюють її обличчя та змушують використовувати косметичні засоби для укриття даного ушкодження, а також те, що виразний рубець спинки носа із деформацією підлягаючих його кісток на обличчі ОСОБА_2 є невиправним, тобто, для його усунення необхідне оперативне втручання, приходить до висновку, що знівечення обличчя потерпілої ОСОБА_2 є непоправним, внаслідок того, що воно не може бути усунене за допомогою звичайних методів лікування, а - тільки шляхом оперативного втручання.

Виходячи з наведеного, суд критично ставиться до позиції підсудного ОСОБА_4 та його захисника про те, що вищевказане ушкодження обличчя (на носі) потерпілої ОСОБА_2 є виправним, а тому за ознакою непоправного знівечення обличчя його не слід відносити до тяжких тілесних ушкоджень.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_4 у скоєнні злочину та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4, суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності, об'єктивні обставини справи, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить часткове визнання підсудним вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, часткове добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди (20 000 грн.), а також наявність на утриманні малолітньої дитини, сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Водночас, суд враховує і думку потерпілої та її представника, які в судовому засіданні не настоювали на суворій та реальній мірі покарання для підсудного, що робота на посаді водія є основним місцем роботи підсудного ОСОБА_4 та джерелом доходів його сім'ї, а також того, що адміністрація КП «Міськавтотранс» звернулася до суду із клопотанням, в кому просять не позбавляти підсудного ОСОБА_4 прав керування транспортними засобами і сам підсудний, як слідує з матеріалів кримінальної справи, протягом 2 років до моменту ДТП не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, а тому вважає, що ОСОБА_4 слід призначити основне покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі на певний строк ближче до нижчої межі санкції статті обвинувачення і не вбачає підстав для необхідності призначати підсудному додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, суд, враховуючи об'єктивні обставини справи та сукупність пом'якшуючих покарання обставин, вважає, що є всі підстави для звільнення підсудного ОСОБА_4 на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, оскільки ОСОБА_4 може бути перевихований без ізоляції від суспільства і таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені п.п. 2-4 ст.76 КК України обов'язки.

У справі потерпілою ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 та ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в особі ТОД, третьої особи - ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_2 10 000 грн. - на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди, 15 000 грн. - моральної шкоди та 2 350 грн. - на відшкодування понесених судових витрат та з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в особі ТОД в користь потерпілої ОСОБА_2 20 000 грн. - на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди та 20 000 грн. - моральної шкоди, які слід вирішити наступним чином.

Так, згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд вважає, що заявлений потерпілою ОСОБА_2 цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн. та моральної шкоди в сумі 15 000 грн. - підлягає до повного задоволення в частині стягнення (достягнення) з ОСОБА_4 моральної шкоди та відмові в частині задоволення решти позовних вимог потерпілої до ОСОБА_4 в частині стягнення 10 000 грн. - на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди, а також залишенню без розгляду в частині вимог потерпілої до ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в особі ТОД, третьої особи - ОСОБА_13 в частині стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в особі ТОД в користь потерпілої 20 000 грн. - на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди та 20 000 грн. - моральної шкоди та про стягнення з ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_2 2 350 грн. - на відшкодування понесених судових витрат.

При визначенні суми на відшкодування шляхом стягнення (достягнення) з підсудного ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_2 моральної шкоди, суд виходить із засад розумності і справедливості, а також враховує моральні страждання потерпілої, що мали місце через заподіяні їй унаслідок ДТП тілесні ушкодження, що вказані тілесні ушкодження виникли в результаті прямого причинно-наслідкового зв'язку із діями підсудного, а також перенесений потерпілою фізичний біль та негативні наслідки, що настали у зв'язку із цим у виді тривалого лікування потерпілої, перенесенні операції, порушенні звичних життєвих зв'язків, неможливості навчатись в період лікування та реабілітації, необхідності в подальшому покращувати свій стан здоров'я, у тому числі необхідності у майбутньому проведення операції з метою відновлення стану свого обличчя, що потерпіла ОСОБА_2 являється особою жіночої статі, молодого віку, ІНФОРМАЦІЯ_7, неодруженою, що у своїй сукупності з урахуванням непоправного знівечення обличчя ОСОБА_2 через спричинену унаслідок ДТП з вини ОСОБА_4 їй, в тому числі, вказану травму, створювало нервозність, змушувало докладати додаткових зусиль до нормалізації свого життя.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_14 - матері потерпілої та ОСОБА_15 - подруги потерпілої, які підтвердили глибину душевних страждань потерпілої унаслідок заподіяних їй через ДТП травм, показання з цього приводу самої потерпілої ОСОБА_2 як щодо необхідності укривати щоденно за допомогою косметики травму носа так і неможливості виконувати певні фізичні дії через наслідки закритого перелому правої плечової кістки та перенесення в зв'язку із даними обставинами постійного психологічного стресу, суд вважає, що з підсудного ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_2 слід стягнути (достягнути) заподіяну внаслідок злочину моральну шкоду в сумі 15 000 грн.

Приходячи до переконання про задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_4 в частині стягнення моральної шкоди та відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої до підсудного в частині відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди на суму 10 000 грн. суд виходить із того, що як встановлено в судовому засіданні, чого не заперечує ні сторона захисту ні потерпілої, підсудним ОСОБА_4 в процесі провадження досудового слідства потерпілій ОСОБА_2 відшкодовано 20 000 грн.

При цьому, у матеріалах кримінальної справи містяться матеріальні докази, а саме копії квитанції, наданих підсудним ОСОБА_4 про понесені затрати на лікування потерпілої ОСОБА_2, які в своїй сумі становлять 8 814, 28 грн. (матеріальна шкода).

Інших документальних доказів на підтвердження заподіяння, окрім наведеної матеріальної шкоди, стороною потерпілої, суду не надано. Вказаних доказів не містять і матеріали кримінальної справи.

Таким чином, суд вважає, що різницю з добровільно відшкодованої ОСОБА_4 суми потерпілій ОСОБА_2, а саме (20 000 грн. - 8 814, 28 грн.) 11 185, 72 грн. слід вважати частково добровільно відшкодованою ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_2 моральною шкодою, що була заподіяна унаслідок злочину та за даним вироком до вказаної суми достягнути ще 15 000 грн. заподіяної злочином моральної шкоди, відмовивши в задоволенні позовних вимог потерпілої до підсудного в частині стягнення 10 000 грн. на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди за недоведеністю.

Крім цього, прийшовши до переконання про необхідність залишення без розгляду цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 в частині позовних вимог до ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в особі ТОД, третьої особи - ОСОБА_13 в частині стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в особі ТОД в користь потерпілої 20 000 грн. - на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди та 20 000 грн. - моральної шкоди та про стягнення з ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_2 2 350 грн. - на відшкодування понесених судових витрат, з роз'ясненням потерпілій її права звернутися у цій частині позовних вимог до суду у порядку цивільного судочинства, зважаючи на такі обставини.

Так, зокрема, що стосується відповідача ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в особі ТОД, то у відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і також за ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а тому, виходячи з наведеного, суд не вирішує цивільний позов в цій його частині, як передчасний, так як відсутні докази порушення, невизнання або оспорювання даним відповідачем права потерпілої на відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Що ж стосується позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_2 2 350 грн. - на відшкодування понесених судових витрат, то в даній частині суд прийшов до переконання про залишення позову без розгляду згідно заявленого в судовому засіданні клопотання представником потерпілої про це.

По справі є судові витрати за проведені судову транспортно-трасологічну експертизу №5-444/12 від 30 серпня 2012 року, вартістю 441, 36 грн. (а.с. 57-65) та судову автотехнічну експертизу №5-489/12 від 21 вересня 2012 року, вартістю 441, 36 грн. (а.с. 108-113), які слід стягнути з підсудного ОСОБА_4 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області, код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО - 838012, р/р 31256272210463, з відповідними призначеннями платежів.

Речові докази у справі, а саме: автомобіля «RENAULT Сlіо», д.н.з. НОМЕР_3, який передано на зберігання ОСОБА_4, а також одяг та взуття потерпілої ОСОБА_2, які їй повернуто - необхідно залишити у розпорядженні володільців.

До вступу вироку в законну силу раніше обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд слід залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (в редакції 1960 року) і п.11 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (в редакції 2012 року), суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому за даним злочином покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до п.п. 2-4 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_4 задовольнити частково:

- в частині стягнення моральної шкоди - повністю - стягнути (достягнути) з ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_2 15 000 грн. на відшкодування заподіяної внаслідок злочину моральної шкоди;

- в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн. - відмовити за безпідставністю.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в частині позовних вимог до ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в особі ТОД, третьої особи - ОСОБА_13 в частині стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Уніка» в особі ТОД в користь потерпілої 20 000 грн. - на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди та 20 000 грн. - моральної шкоди та про стягнення з ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_2 2 350 грн. - на відшкодування понесених судових витрат - залишити без розгляду, роз'яснивши потерпілій її право звернутися у цій частині позовних вимог до суду у порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області, код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО - 838012, р/р 31256272210463 судові витрати за проведені у справі судову транспортно-трасологічну експертизу №5-444/12 від 30 серпня 2012 року, вартістю 441, 36 грн. (а.с. 57-65) та судову автотехнічну експертизу №5-489/12 від 21 вересня 2012 року, вартістю 441, 36 грн. (а.с. 108-113)., з відповідними призначеннями платежів.

Речові докази у справі, а саме: автомобіля «RENAULT Сlіо», д.н.з. НОМЕР_3, який передано на зберігання ОСОБА_4, а також одяг та взуття потерпілої ОСОБА_2, які їй повернуто - залишити у розпорядженні володільців.

Раніше обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий суддяЛ. Т. Базан