Постанова № 40919301, 15.10.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа № 924/944/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Павлюк І. Ю. ,

судді Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пількевич В. В., довіреність в справі;

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.08.14 р.

у справі № 924/944/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради (м.Старокостянтинів)

про стягнення 4 170 984, 70 грн., з яких: 3 489 047,01 грн. - сума основного боргу, 266 730,07 грн. - пеня за порушення грошового зобов'язання, 266 631,85 грн. - 7% штрафу, 121 830,07 грн. - 3% річних, 26 745,70 грн. - інфляційних втрат.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 р. у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Сініциної Л.М., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 924/944/14 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Павлюк І.Ю., суддя Олексюк Г.Є.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.08.2014 року по справі №924/944/14 позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради про стягнення 4 170 984,70 грн. з яких: 3 489 047,01 грн. - основний борг, 266 730,07 грн. - пеня, 266 631,85 грн. - 7% штрафу, 121 830,07 грн. - 3 % річних, 26 745,70 грн. - інфляційні втрати задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 489 047,01 грн. основного боргу, 132 093,90 грн. пені, 133 315,93 грн. 7 % штрафу, 121 589,26 грн. 3 % річних, 26 451,89 грн. інфляційних втрат, 73 026,09 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки: за газ, отриманий у вересні 2012 року - до 14 жовтня 2012 року; за газ, отриманий в жовтні 2012 року - до 14 листопада 2012 року; за газ, отриманий в листопаді 2012 року - до 14 грудня 2012 року; за газ, отриманий в грудні 2012 року - до 14 січня 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Окрім того, судом першої інстанції відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, прийнято до уваги ті обставини, що відповідач є підприємством комунальної власності, фінансується із державного бюджету та бюджету місцевого самоврядування, обставини, які призвели до виникнення боргу, беручи до уваги те, що відповідачем газ придбавався для надання послуг з теплопостачання населенню; враховуючи майновий стан відповідача, збитковість діяльності підприємства, що підтверджується балансом КП „Тепловик" станом на 30.06.2014р., з огляду на те, що розмір заявленої до стягнення пені та штрафу є неспіврозмірно значним, зважаючи на заявлені позивачем вимоги про стягнення також 3% річних та інфляційних нарахувань, а тому судом першої інстанції зменшено розмір нарахованої пені та 7% штрафу на 50% та стягнуто пеню в розмірі 132 093,90 грн. та 7% штрафу в сумі 133 315,93 грн.

Таким чином, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" частково в сумі 3 902 497,99 грн., з яких: 3 489 047,01 грн. - основний борг, 132 093,90 грн. - пеня, 133 315,93 грн. - 7% штрафу, 121 589,26 грн. - 3 % річних, 26 451,89 грн. - інфляційні втрати. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 21.08.2014 р. у справі № 924/944/14, прийняти апеляційну скаргу позивача до провадження, скасувати рішення господарського суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 134 636,17 грн. та 7 % штрафу у розмірі 133 315,92 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь позивача 134 636,14 грн. пені та 133 315,92 грн. 7 % штрафу, в іншій чатині рішення залишити без змін, відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні в частині зменшення пені місцевий господарський суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив вимоги ст. 4-2, 43, 84 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Також, на думку скаржника, суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 ЦК України, не з'ясувавши всіх обставин.

Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24 % річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченому умовами договорів. Загальна сума заявлених пені, 3 % річних, інфляційних не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання (п.3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Скаржник вважає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Також судом не було з'ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов'язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Окрім того, за невиконання зобов'язань різними контрагентами збиток Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» складає 12 521 324 грн. Нараховані штрафні санкції відповідачу не є надмірно великими в порівнянні з невиконаними зобов'язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

Поряд з цим, Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов з яких колегії суддів приходять до висновку, що при вирішенні питання щодо зменшення пені суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а важкий фінансовий стан боржника, невиконання своїх зобов'язань контрагентами боржника не є винятковими обставинами в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 ГПК України. Дана позиція підтверджується наступними постановами: № 921/186/13-г від 15.08.2013 р., 904/1610/13-г від 25.07.2013 р., 5023/4891/12 від 06.06.2013 р., 5023/5210/12 від 25.04.2013 р., 5023/5038/12 від 11.04.2013 р., 5010/1076/2012-2/56 від 14.03.2013 р., 10/5026/1270/2012 від 13.12.2012 р.

Таким чином, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 15.10.2014 р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 21.08.2014 р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у стягненні пені у розмірі 134 636,17 грн. та 7 % штрафу у розмірі 133 315,92 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь позивача 134 636,14 грн. пені та 133 315,92 грн. 7 % штрафу, в іншій чатині рішення залишити без змін,

15.10.2014 року відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; 13.10.2014 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради надійшло клопотання № 711 від 07.10.2014 р. про відкладення розгляду по справі № 924/944/14 у зв'язку з неможливістю взяти участь в судовому засіданні, оскільки ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.09.2014 р. призначено до розгляду справу № 924/1474/14, в якій позивачем є Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради, явка повноважних представників сторін в судове засідання є обов'язковою. Дане клопотання відповідача судом відхилено з огляду на таке.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Одночасно, застосовуючи у відповідності до част.1 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи част.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Оскільки ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Хмельницької області від 21.08.2014 р. по справі № 924/944/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" (покупець) був укладений договір № 12/52-БО-34 купівлі - продажу природного газу (далі - Договір) (а.с. 12-17).

Відповідно до п. 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст. 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. газ обсягом до 889 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): серпень - 4; вересень - 5; жовтень - 180; листопад - 280; грудень - 420.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг) можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п. 2.1.1. договору).

Зі змісту п. 3.1. Договору вбачається, що право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 5.1. Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ.

Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3509,00 грн. Без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн. (п. 5.2. договору).

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.3. Договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

В п. 6.4 Договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки, грошова сума, яка надійшла від покупця погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

В п. 9.3. Договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.2012р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2012р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору позивач у вересні - грудні 2012 р. передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 4260514,36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 30.09.2012р. (1,000 тис. куб.м. на суму 4661,74 грн.);

- від 30.11.2012р. (145,864 тис. куб.м. на суму 679979,46 грн.);

- від 30.11.2012р. (245,233 тис. куб.м. на суму 1143211,50 грн.);

- від 31.12.2012р. (521,836 тис. куб.м. на суму 2 432661,66 грн.) (а.с.18-21).

Відповідач частково виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 771467,35 грн., що підтверджується довідкою позивача про сальдо з 01.09.2012 р. по 31.01.2014 р. (а.с. 22), довідкою про операції по підприємству відповідача з 01.09.2012 р. по 31.01.2014 р. (а.с. 23), розрахунком заборгованості станом на 27.02.2014 р. (а.с. 9-11).

Таким чином, станом на 27.02.2014 р. заборгованість відповідача складає 3 489 047,01 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір № 12/52-БО-34 купівлі - продажу природного газу.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вище зазначалося, станом на 27.02.2014 р. заборгованість відповідача складає 3 489 047,01 грн.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами, оскільки саме такий період прямо передбачений нормами ст. 625 Цивільного кодексу України.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови ВСУ від 6 червня 2012 р. у справі №6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі №6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України не є штрафними санкціями (постанова ВСУ від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р., відповідно до якого індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано до стягнення 121830,07 грн. - 3 % річних, 26745,70 грн. інфляційних втрат.

Судом першої інстанції здійснено перерахунок інфляційних втрат заявлених позивачем, судом встановлено, що:

- відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у жовтні 2012р. газ до 14.11.2012р. Враховуючи в листопаді 2012р. (період з 14.11.2012р по 13.12.2012р.) індекс інфляції був менше одиниці (99,9), тобто мала місце дефляція, інфляційні втрати відсутні.

Позивачем невірно нараховано інфляцію за грудень 2012р. із суми вказаної заборгованості в розмірі 319459,48 грн. Враховуючи, що 28.12.2012р. відповідачем заборгованість була погашена повністю, то за грудень 2012р. (період нарахування з 14.12.2012р. по 13.01.2013р.) відсутні підстави нараховувати на заборгованість інфляцію, оскільки борг існував менше місця;

- відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у листопаді 2012р. газ до 14.12.2012р. Позивачем невірно нараховано інфляційні втрати за грудень 2012р. у розмірі 2286,42 грн. із суми заборгованості в розмірі 1143211,50 грн., яка існувала на початок базового місяця. Враховуючи, що 28.12.2012р. відповідачем було погашено 86826,15 грн., заборгованість на кінець базового місяця складала 1056385,35 грн. Тому, за грудень 2012р., а також за період з січня 2013р. по січень 2014р. (період нарахування з 14.12.2012р. по 13.02.2014р.) інфляційні втрати із суми боргу 1056385,35 грн., складають 9492,24 грн.

- відповідач повинен був розрахуватися за отриманий у грудні 2012р. газ до 14.01.2013р. Позивачем вірно нараховано інфляційні втрати із суми заборгованості 2432661,66 грн. за період з січня 2013р. по січень 2014р. у розмірі 16959,65 грн.

Також, місцевим судом здійснено перерахунок 3% річних заявлених позивачем та встановлено, що позивачем в період нарахування 3% річних враховувався фактичний день сплати заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом першої інстанції встановлено наступне:

- за період з 14.10.2012р. по 23.10.2012р. (10 днів прострочення) із суми заборгованості 4661,74 грн., розмір 3% річних складає 3,82 грн.;

- за період з 14.11.2012р. по 15.11.2012р. (2 дні прострочення) із суми заборгованості 519979,46 грн., розмір 3% річних складає 85,24 грн.;

- за період з 17.11.2012р. по 26.11.2012р. (10 днів прострочення) із суми заборгованості 499979,46 грн., розмір 3% річних складає 409,82 грн.;

- за період з 28.11.2012р. по 02.12.2012р. (5 днів прострочення) із суми заборгованості 449979,46 грн., розмір 3% річних складає 184,42 грн.;

- за період з 04.12.2012р. по 27.12.2012р. (24 дні прострочення) із суми заборгованості 319979,46 грн., розмір 3% річних складає 629,47 грн.;

- за період з 14.12.2012р. по 27.12.2012р. (14 днів прострочення) із суми заборгованості 1143211,50 грн., розмір 3% річних складає 1311,88 грн.;

- за період з 29.12.2012р. по 31.12.2012р. (3 дні прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір 3% річних складає 259,77 грн.;

- за період з 01.01.2013р. по 09.06.2013р. (160 днів прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір 3% річних складає 13892,19 грн.;

- за період з 10.06.2013р. по 14.06.2013р. (5 днів прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір 3% річних складає 434,13 грн.;

- за період з 15.06.2013р. по 27.02.2014р. (258 днів прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір 3% річних складає 22401,16 грн.;

- за період з 14.01.2013р. по 09.06.2013р. (147 днів прострочення) із суми заборгованості 2432661,66 грн., розмір 3% річних складає 29391,88 грн.;

- за період з 10.06.2013р. по 14.07.2013р. (35 днів прострочення) із суми заборгованості 2432661,66 грн., розмір 3% річних складає 6998,07 грн.;

- за період з 15.07.2013р. по 27.02.2014р. (228 днів прострочення) із суми заборгованості 2432661,66 грн., розмір 3% річних складає 45587,41 грн.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок інфляційних втрат та 3% річних заявлених позивачем, колегія суддів апеляційної інстнції вважає їх правильними та обгрунтованими, а тому погоджується з висновком місцевого суду щодо стягнення з відповідача 3% в розмірі 121589,26грн. та інфляційних втрат в розмірі 26451,89 грн., з яких 9492,24 грн. - за період з грудня 2012р. по січень 2014р., які нараховані за зобов'язаннями листопада 2012р. та 16959,65 грн. - за період з січня 2013р. по січень 2014р., які нараховані за зобов'язаннями грудня 2012 р., та про відмову у стягненні 3% річних в розмірі 240,81 грн. та інфляційних втрат в розмірі 293,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

В порядку ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 230 ГК України та п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (днів) додатково сплати штраф у розмірі 7 відсотків від суми прстроченого платежу.

З норм наведеного вище законодавства та договору випливає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Судом першої інстанції встановлено, що при визначенні періоду, за який нараховувалася пеня, позивачем враховувався фактичний день сплати заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, розрахунки пені позивача є помилковими та не відповідають вищезазначеним приписам законодавства, зокрема, у визначеному періоді, оскільки позивачем враховувався фактичний день сплати заборгованості, тоді як день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Тому, суд апеляційної інстанції вважає правильним та обґрунтованим перерахунок пені, який здійснений судом першої інстанції, а саме:

- за період з 14.10.2012р. по 23.10.2012р. (10 днів прострочення) із суми заборгованості 4661,74 грн., розмір пені складає 19,11 грн.;

- за період з 14.11.2012р. по 15.11.2012р. (2 дні прострочення) із суми заборгованості 519979,46 грн., розмір пені складає 426,21 грн.;

- за період з 17.11.2012р. по 26.11.2012р. (10 днів прострочення) із суми заборгованості 499979,46 грн., розмір пені складає 2049,10 грн.;

- за період з 28.11.2012р. по 02.12.2012р. (5 днів прострочення) із суми заборгованості 449979,46 грн., розмір пені складає 922,09 грн.;

- за період з 04.12.2012р. по 27.12.2012р. (24 дні прострочення) із суми заборгованості 319979,46 грн., розмір пені складає 3147,34 грн.;

- за період з 14.12.2012р. по 27.12.2012р. (14 днів прострочення) із суми заборгованості 1143211,50 грн., розмір пені складає 6559,41 грн.;

- за період з 29.12.2012р. по 31.12.2012р. (3 дні прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір пені складає 1298,83 грн.;

- за період з 01.01.2013р. по 09.06.2013р. (160 днів прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір пені складає 69460,95 грн.;

- за період з 10.06.2013р. по 13.06.2013р. (4 днів прострочення) із суми заборгованості 1056385,35 грн., розмір пені складає 1620,76 грн.;

- за період з 14.01.2013р. по 09.06.2013р. (147 днів прострочення) із суми заборгованості 2432661,66 грн., розмір пені складає 146959,42 грн.;

- за період з 10.06.2013р. по 13.07.2013р. (34 дні прострочення) із суми заборгованості 2432661,66 грн., розмір пені складає 31724,57 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обґрунтованою та такою, що підлягає до стягнення з відповідача є пеня в розмірі 264 187,79 грн. В частині позовних вимог про стягнення 2 542,28 грн. пені слід відмовити.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що нарахований позивачем штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу, що становить 3 489 047,01 грн., згідно пункту 7.2 договору, складає 266 631,85 грн., є підставним та обґрунтованим, оскільки існувало прострочення зобов'язань по оплаті природного газу за кожен місяць понад 30 днів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).

Відповідно до абз. 1 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На підтвердження тяжкого фінансового стану підприємства відповідач подав до суду Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2014 р., Баланс (Звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2014 р. (а.с. 66-69).

Відповідач є підприємством комунальної форми власності і заснований на майні територіальної громади, надає послуги з теплопостачання. Основним споживачем відповідача є населення та державні установи.

Підставою для зменшення розміру штрафних санкцій апеляційний суд визначає також те, що задоволення штрафних санкцій в повному обсязі (в тому числі у зв"язку з настанням опалювального сезону) може утруднити або, навіть, зробити неможливим надання відповідачем послуг з теплопостачання на передодні опалювального сезону.

Аналізуючи ступінь вини відповідача у виникненні заборгованості, суд зазначає, що неналежне виконання відповідачем грошового зобов"язання за договором спричинене не його зловживанням своїми правами, а об"єктивними обставинами (непогашення Державою заборгованості в різниці тарифів на теплову енергію для населення), що унеможливили вчасну оплату відповідної заборгованості відповідача перед позивачем.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заявлені до стягнення суми пені та штрафу є надзвичайно великими порівняно із наслідками вчиненого відповідачем порушення, а тому беручи до уваги об'єктивно встановлені обставини справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін та їх фінансового стану, погоджується із висновком суду першої щодо часткового зменшення заявлених до стягнення сум пені, з урахуванням перерахунку здійсненого судом, що становить 264187,79 грн., та 7% штрафу, що становить 266631,85 грн., на 50 %: пені до 132 093,90 грн. та штрафу до 133 315,93 грн.

Зазначена вище позиція підтримана численною судовою практикою та викладена, зокрема, в Постанові ВГС України від 19.12.2012 р. № 5023/3165/12, листі ВГС України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань", в якому зазначено, що суди першої та апеляційної інстанції, встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов"язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачами теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв"язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, дійшли обгрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

А тому, доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судом першої інстанцій розміру пені та 7% штрафу, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки місцевим господарським судом при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу в даному випадку.

З урахуванням викладеного, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.49,п.3ч.1ст.83,ст.ст.99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 21.08.2014 р. по справі №924/944/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 924/944/14 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Олексюк Г.Є.