Постанова № 40919285, 15.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа№ 910/13665/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився;

від відповідача - Подолянко Т.В.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»

на рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року

по справі № 910/13665/14 (суддя -Чинчин О.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

до приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10 925,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» 10 425,73 грн. та 1 743,39 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва у справі №910/13665/14 від 24.07.2014 року та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2014р. апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» прийнято до провадження.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» двічі своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин справа розглядається за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено судом першої інстанції і зазначене підтверджується матеріалами справи, 18.05.2013 р. між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 0111-0109-0028, предметом якого є страхування транспортного засобу «Ssang Yong», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. /а.с. 18/.

31.10.2013 р. в м. Буча відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ssang Yong», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль «Ssang Yong», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 15.11.2013 р. у справі №367/8265/13-П ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень./а.с. 14/.

Згідно Звіту № 1059 про оцінку автомобіля «Ssang Yong», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріальний збиток, завданий власникові вказаного транспортного засобу, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 10 925 гривень 73 копійки. /а.с. 28/.

На підставі Страхового акту № 1801-1748/13 від 29.11.2013 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 11 558,68грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14859 від 09.01.2014 р. /а.с. 16, 54/.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія наземних транспортних засобів № АС/2352258, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2352258, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 500 гривень 00 копійок. /а.с. 133/.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 15.11.2013 року у справі №367/8265/13-П встановлено вину особи, яка керувала транспортним засобом «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про страхування» майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

За статтею 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України «Про страхування»).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Як вже зазначалось платіжним дорученням № 14859 від 09.01.2014 р. позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 11 558,68грн.

За статтею 1191 Цивільного кодексу України особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За статтею 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин до стягнення підлягає 10 425,73 грн., сума за виключенням франшизи.

Щодо заперечень апелянта, то слід зазначити наступне.

Пункт 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, передбачає повідомлення та виклик заінтересованих осіб для технічного огляду автотранспорту у разі такої потреби, що робить даний пункт Методики диспозитивним, а тому твердження апелянта про обов'язковість присутності його представника під час огляду та ремонту пошкодженого автомобіля, судом до уваги не приймається.

Визначаючи розмір заподіяння шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (лист Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»).

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд доходить до висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2014 р. у справі № 910/13665/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2014 р. у справі №910/13665/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/13665/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова