Постанова № 40919281, 15.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа№ 927/1148/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Стасюк Р.Ф. (дов. №8-03/14-д від 01.03.2014 року);

від відповідача - Сагаль С.В. (дов. №10 від 14.09.2014 року);

Довгань С.А.(голова фермерського господарства "Макишинський сад");

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

фермерського господарства "Макишинський сад"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014 року у справі №927/1148/14 (суддя В.І. Шестак)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна", м. Житомир

до фермерського господарства "Макишинський сад", с. Макишин, Чернігівська область

про стягнення 50 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до фермерського господарства "Макишинський сад" про стягнення 50 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014 року у справі №927/1148/14 позовні вимоги задоволено повністю. Суд вирішив стягнути з фермерського господарства "Макишинський сад" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" 50 000,00 грн. штрафу, 1 827,00 грн. судового збору, повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" з Державного бюджету України 1 250,00 грн. надлишково сплаченого судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано односторонню відмову від виконання взятих на себе зобов'язань фермерським господарством «Макишинський сад» по поставці за договором №23-04/14 внаслідок повернення авансового платежу на користь позивача. З огляду на викладене, місцевий суд прийшов до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 50 000,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, фермерське господарство "Макишинський сад" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014 року по справі №927/1148/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що позивач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, а саме не надав транспорт для завантаження товару, внаслідок чого відповідачем не було здійснено поставку. Крім того, відповідач зазначає, що повернення авансового платежу не означає відмову продавця від виконання зобов'язання по суті, оскільки вказані кошти були перераховані помилково, про що свідчить призначення платежу «помилково перераховані кошти».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2014 року апеляційну скаргу фермерського господарства "Макишинський сад" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014 року у справі №927/1148/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г. та Чорногуз М.Г., призначено її розгляд на 15.10.2014 року.

В судовому засіданні 15.10.2014 року представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції у повному обсязі. Представник позивача надав усні заперечення по суті апеляційної скарги, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23.04.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" (покупець) та фермерським господарством "Макишинський сад" (продавець) було укладено договір поставки № 23-04/14 (а.с. 8-10).

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1.1. вказаного договору передбачено, що в порядку та на умовах договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця органічний люпин, органічну спельту (Полбу), органічний льон, органічне жито для технічної переробки врожаю 2014, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 3.4. договору сторони дійшли згоди про те, що покупець зобов'язується здійснити 100% сплату суми авансового платежу, у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 1 банківського дня на підставі відповідного рахунку-фактури.

У відповідності до п. 3.3. договору авансовий платіж (передоплата) в рахунок оплати вартості товару зазначеного в п.3.1., що сплачується покупцем на користь продавця складає 250 000,00 грн., в тому числі ПДВ 41 666,67 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони дійшли згоди про те, що продавець зобов'язується здійснити поставку товару на суму здійсненого авансового платежу зазначеного в п.3.3. на умовах визначених п.3.1., 3.2. та п.2.7. цього договору не пізніше 15.09.2014 року, і у повному обсязі відповідно до п. 2.7. та п. 3.2. в терміни визначені сторонами додатково за домовленістю у додаткових угодах до даного договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за односторонню відмову від поставки товару продавець сплачує штраф у розмірі 20% від суми авансового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору згідно рахунку-фактури № 013 від 23.04.2014 (а.с.11) позивач перерахував відповідачу 25 0000,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №2523 від 24.04.2014 року (а.с.15).

25.04.2014 року відповідач повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати із призначенням платежу "помилково перераховані кошти", що підтверджується банківською випискою (а.с.16-17), наявною в матеріалах справи та довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №1261/Р1-В133/53 від 15.07.2014 року (а.с.18).

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, повернення відповідачем на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Біокоре Україна» авансового платежу із призначенням «помилково перераховані кошти» свідчить про відмову фермерського господарства «Макишинський сад» від виконання обов'язку по поставці товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 50 000,00 грн. у вигляді штрафу.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. штрафу внаслідок помилкового повернення останнім грошових коштів, яке місцевий суд вважає односторонньою відмовою від виконання зобов'язань, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судом підвідомчі справи саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав, і, відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Частина 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розглядаючи спір, що виник між сторонами у даній справі, колегія суддів відзначає, що позивачем не доведено перед судом чим саме порушено його права та прострочено виконання зобов'язання відповідачем, оскільки умовами договору прямо передбачено строк виконання зобов'язання по поставці товару до 15.09.2014 року. Таким чином, колегія суддів зазначає, що саме з цього моменту (15.09.2014 року) буде порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права 22.07.2014 року, тобто до встановленого сторонами строку виконання зобов'язання, за відсутністю свого порушеного права.

Таким чином, колегія суддів зазначає, оскільки строк поставки за договором на момент звернення до суду не сплив, позивачем вимога про виконання обов'язків за договором відповідачу не направлялась, повторно позивач грошові кошти за договором не перераховував, колегія суддів приходить до висновку, що встановлений місцевим судом факт порушення зобов'язання з боку відповідача є передчасним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, колегія суддів відзначає, що правові підстави для стягнення з відповідача штрафу у сумі 50 000,00 грн. відсутні.

Крім того, колегія суддів бере до уваги наступне.

У відповідності до п.4.2. договору, поставка товару здійснюється на умовах EXW склад продавця (Чернігівська обл., Городнянський район, с. Макишин (Інкотермс 2010). Продавець самостійно та за свій рахунок здійснює навантаження товару в біг-беги (мішки поліпропіленові), надані покупцем на автотранспорт наданий покупцем. Однак, всупереч умов договору позивач транспорт під завантаження товару не надав, вивіз продукції не здійснив, чим порушив умови договору.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила під час апеляційного провадження у справі, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зроблені з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга фермерського господарства "Макишинський сад" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню відповідно до п. 1, п. 2, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову з покладенням на позивача судового збору.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014 року у справі №927/1148/14 у повному обсязі та приймає нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фермерського господарства "Макишинський сад" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014 року у справі №927/1148/14 задовольнити у повному обсязі.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.09.2014 року у справі №927/1148/14 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" (10029, м. Житомир, вул. Котовського, буд. 61, код ЄДРПОУ 36389513) на користь фермерського господарства "Макишинський сад" (15172, Чернігівська обл., Городнянський р-н, с. Макишин, вул. 70років Жовтня, 1, код ЄДРПОУ 34370846) 913,50 (дев'ятсот тринадцять гривень) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

5. Справу №927/1148/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко