Постанова № 40919233, 06.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа№ 910/10142/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 23.07.2014 року товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт - Тур» на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року

у справі № 910/10142/14 (суддя - Князьков В. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Графосервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт - Тур»

про стягнення 554 854, 41 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Коваль В.В. - дов. № 28 від 16.09.2014 року,

від відповідача: Сахар А.В.- дов. б/н від 10.06.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

26.05.2014 року до господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Графосервіс» (позивач у справі) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт - Тур» (відповідач у справі) про стягнення 554 854, 41 грн, що становить: 478 080,00 грн - боргу, 42 830,73 грн - 3 % річних, 33 943,68 грн - інфляційних втрат (а.с.3-6).

23.06.2014 року позивач подав клопотанням про включення до судових витрат та стягнення з відповідача витрат за надання адвокатських послуг в сумі 53 000, 00 грн (а.с.76-78).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт - тур» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Графосервіс» борг в сумі 478 080, 00 грн, 3 % річних в сумі 42 784, 27 грн, 33 943, 00 грн інфляційних втрат, вартість послуг адвоката у розмірі 53 000, 00 грн, судовий збір у розмірі 11 096, 16 грн .

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач, 23.07.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року по справі № 910/10142/14 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповним з'ясуванням обставин справи та неповним дослідженням доказів у даній справі.

Апелянт стверджує, що судом при розгляді справи порушено принцип змагальності, рівності сторін, порушено право сторін надати свої пояснення та міркування у справі, судом не надано правової оцінки процесуальним документам, які надавалися відповідачем у справі (відзив на позов, заперечення від 25.06.2014 року на клопотання позивача, пояснення від 27.06.2014 року, додаткові пояснення від 04.07.2014 року). Апелянт стверджує, що виконання робіт за спірним договором не відбулося, відтак зобов'язання оплати не виникло.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт - Тур» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 06.10.2014 року.

Апелянт (відповідач у справі) в судовому засідання 06.10.2014 року підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач в судовому засіданні 06.10.2014 року заперечив доводи апелянта, просить рішення суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.

06.10.2014 року позивач подав до суду клопотання про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в апеляційній інстанції в сумі 26 500, 00 грн. у разі прийняття постанови на його користь.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

20.09.2010 року між сторонами у справі було укладено договір № 95/9, у відповідності до розділу 1 якого ТОВ «Графосервіс» (постачальник за договором, позивач у справі) зобов'язався здійснити поставку обладнання, монтаж, наладку (далі «обладнання»), згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору на об'єкті, який розташований за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз в районі санаторію ім. Баранова, а ТОВ «Інвестиційна компанія «Спорт - Тур» (замовник за договором, відповідач у справі) оплатити та прийняти обладнання згідно п. 4.1. даного договору, на підставі додатку №1. Додаток №1 за згодою сторін може змінюватись, у зв'язку із уточненням проекту, також постачальник зобов'язаний надати технічну документацію (паспорти) на обладнання, сертифікацію та поставити обладнання, яке відповідає технічним умовам, згідно додатку №1 який є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.п.3.1.-3.4. договору поставка продукції здійснюється по мірі готовності обладнання в тарі (упаковці), що забезпечує її цілісність при перевезенні та зберіганні, у строк до 30 березня 2011 року. Постачальник має право поставити продукцію достроково. Місцем поставки продукції (передача продукції від постачальника до замовника), або представником транспортної компанії, обраної замовником, згідно умов даного договору є об'єкт замовника, що розташований в АР Крим, м. Ялта, смт. Сімеіз, в районі санаторію ім. Баранова. Перевезення продукції здійснюється автотранспортом постачальника і за його кошти. Після здійснення поставки обладнання, замовник несе ризик його можливого пошкодження, втрати .

Загальна вартість договору складає - 6 280 800,00 грн (в т.ч. ПДВ) (п. 2.2. договору).

Договором сторони передбачили, що обладнання, яке поставляється за даним договором, оплачується та приймається замовником по узгодженій ціні. Оплата за договором здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника (п.2.1. договору). Датою здійснення платежу є дата зарахування перерахованих замовником коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.2.3. договору).

Відповідно до розділу 4 договору розрахунки проводяться шляхом: передплати у розмірі - 3 140 400,00 грн (в т. ч. ПДВ) на протязі 15 банківських днів після підписання даного договору (п.4.1договору); протягом 60 банківських днів з моменту підписання даного договору замовник проводить наступну передплату в розмірі 2 093 864,00 грн (в т. ч. ПДВ) (п.4.2 договору); третя оплата в розмірі 418 456,00 грн (в т. ч. ПДВ), проводиться після отримання замовником повідомлення від постачальника, про готовність обладнання до відвантаження на адресу замовника і остаточний розрахунок по даному договору у розмірі 628 080,00 грн (в т. ч. ПДВ), проводиться після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт підписаного обома сторонами даного договору.

Згідно умов п. 7.1. договору він вступає в силу з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок постачальника та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Разом з договором №95/9 від 20.09.2010 року сторони підписали Додаток №1, яким встановлена загальна вартість фонтанного обладнання з системою керування та магістральним трубопроводом з накладними трубопроводом з закладними елементами складає 6 280 800,00 грн, (у т.ч. ПДВ) та Додаток №2 вартості фонтанного обладнання для облаштування додаткового фонтанного контуру в сумі 240 000,00 грн, (у т.ч. ПДВ) (а.с.10-13).

01.10.2010 року між сторонами у справі було підписано Додаткову угоду № 1 (а.с.14) до договору №95/9, умовами якої сторони погодили, що станом на 01.10.2010 року:

- ТОВ «Графосервіс» має кредиторську заборгованість перед ТОВ «ІК «Спорт-тур» по договору від 04.08.2010 року у сумі 3 578 024,00 грн; (п. 1 додаткової угоди №1);

- ТОВ «ІК «Спорт-тур» має зобов'язання по оплаті авансових платежів за поставку обладнання згідно договору №95/9 у сумі 3 578 024,00 грн у строк до 04.10.2010року та у сумі 2 093 864,00 грн. у строк до 18.11.2010року (п 2. додаткової угоди №1).

Додаткову угоду № 1 від 01.10.2010 року сторони дійшли згоди про погашення кредиторської заборгованості ТОВ «Графосервіс» перед ТОВ «ІК «Спорт-тур» у сумі 3 578 024,00 грн шляхом зарахування її в якості авансового платежу за договором від 20.09.2010 №95/9. Кредиторська заборгованість ТОВ «Графосервіс» за договором від 04.08.2010 року №95 вважається погашеною (п 3 додаткової угоди №1).

Додатковою угодою № 2 (а.с.15) від 25.02.2011 року до договору №95/9 сторони визначили, що в результаті проведених проектних робіт виникла необхідність поставки, монтажу та наладки обладнання для додаткового контуру фонтану. Вартість обладнання контуру складає - 240 000,00 грн (у т.ч. ПДВ).

Додатковою угодою № 3 від 10.03.2011 року до договору №95/9 сторонами внесено зміни до п. 3.1. договору щодо строку поставки обладнання, визначивши такий строк - до 30 червня 2011 року» (а.с.16).

Додатковою угодою № 4 від 31.03.2011 року до договору №95/9 сторонами внесено зміни до п. 4.3. договору щодо строків внесення третьої передоплати в сумі 418 456,00 грн (у т.ч. ПДВ) - до 20 квітня 2011 року» (а.с.17).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та договору підряду (виконання робіт), згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар (продукцію) у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець прийняти товар (продукцію) і сплатити за нього певну грошову суму. В силу ст. 837 ЦК України, позивач, як виконавець за договором зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (відповідача, замовника за договором), а замовник (відповідач у справі) зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За правовою природою договір укладений між сторонами є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Оскільки, крім придбання обладнання, договір передбачає і виконання робіт з монтажу та наладки даного обладнання замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст.ст. 837, 843, 853 ЦК України) та оплатити роботи за ціною, встановленою договором.

Відповідно до ст. 854 ЦК України до обов'язків замовника відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору № 95/9, поставив відповідачу обладнання та виконав роботи з монтажу на суму 6 520 800, 00 грн, що підтверджується представленим в матеріалах справи актом приймання-передачі виконаних робіт від 02.06.2011 року (а.с.19-20), який підписано сторонами без будь-яких зауважень. Підписи повноважних осіб, що підписали Акт приймання-передачі виконаних робіт скріплено печатками юридичних осіб сторін за договором.

Відповідач частково сплатив вартість обладнання та виконаних робіт у сумі 5 892 720, 00 грн і його заборгованість становить 478 080,00 грн, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши представлені в матеріалах справи докази та беручи до уваги умови п.4.4 договору № 95/9, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що остаточний розрахунок відповідач повинен був здійснити після підписання акту приймання передачі робіт за договором.

Посилання відповідача на те, що п.4.4. договору не встановлює строку оплати, а лише строк, з якого виникло зобов'язання по оплаті (відзив на позов, а.с.33-35) суперечить приписам ст. 530 ЦК України, у відповідності до якої зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка має настати, підлягає виконанню саме з настання цієї події - з моменту підписання Акту виконаних робіт.

Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про обґрунтованість та правомірність вимог позивача щодо стягнення боргу в сумі 478 080,00 грн .

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 42 830,73 грн - 3 % річних, 33 943,68 грн - інфляційних втрат, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

У цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 33 943, 68 грн. та 3 % річних в сумі 42 784, 27 грн за період з 03.06.2011 року по 26.05.2014 року, та відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 46, 46 грн, оскільки позивачем у розрахунку невірно визначено початок періоду прострочення.

Позивач до судових витрат у даній справі просить включити 53 000, 00 грн, витрат понесених на оплату послуг адвоката, які просить стягнути на його користь в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Згідно ст.44 ГПК судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом ч.3 ст.48 та ч.5 ст.49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п.1 ст.1 та ч.1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем представлено копію договору № 26 про надання правової допомоги у господарському спорі від 23.05.2014 року, оригінал банківської виписки, що підтверджує оплату послуг за договором № 26, оригінал платіжного доручення № 581 від 18.06.2014 року в сумі 53 000, 00 грн, копію виписки про державну реєстрацію юридичної особи Адвокатського об'єднання «ЛІГАЛ ЕДВАЙЗЕР» від 24.10.2012 року, копії свідоцтв про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5271 від 28.09.2012 року та № 5291 від 28.09.2012 року видані адвокатам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.79-89).

Відповідно до п. п. 6.3., 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розподілу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Вирішуючи питання про розподіл витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним до ціни позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, приймається до уваги встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження; вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Розглянувши клопотання сторони про відшкодування за рахунок відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 53000,00 грн, враховуючи, що дана справа не становить складності, яка потребує значних затрат адвоката, а також те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано заявлений розмір адвокатської винагороди, колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що заявлена сума адвокатських послуг є неспіврозмірною із ціною позову, складністю справи та обсягом дій адвоката по захисту інтересів позивача, а тому підлягає обмеженню.

На переконання колегії суддів позивачем не надано доказів, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката та не обґрунтовано заявлений розмір адвокатських витрат, відтак, колегія дійшла висновку про те, що рішення суду в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката підлягає зміні, і стягненню на користь позивача підлягає вартість послуг адвоката у розмірі 5 548, 54 грн (1% від суми позову). Враховуючи наведене, колегія відмовляє позивачу у задоволені клопотання про відшкодування за рахунок відповідача витрат на послуги адвоката в апеляційній інстанції в сумі 26 500,00 грн .

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, однак апеляційна інстанція вважає за необхідне змінити рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 910/10142/14, в частині розміру стягуваємих витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню в сумі 5 548, 54 грн .

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт - Тур» на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 910/10142/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2014 року у справі № 910/10142/14 змінити в частині стягнення вартості адвокатських послуг.

3. Пункт 2. резолютивної частини викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Спорт-тур» (04107, м. Київ, вул. Печенізька, буд. 1-7, кв. 178, ідентифікаційний код 33447980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Графосервіс» (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, приміщення 4, ідентифікаційний код 21586665) борг у розмірі 478 080 (чотириста сімдесят вісім тисяч вісімдесят) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 42 784 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн 27 коп., інфляційні втрати у розмірі 33 943 (тридцять три тисячі дев'ятсот сорок три) грн 00 коп., вартість послуг адвоката у розмірі 5 548 (п'ять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн 54 коп., судовий збір у розмірі 11 096 (одинадцять тисяч дев'яносто шість) грн 16 коп.».

4. В решта частині - рішення залишити без змін.

5. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/10142/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді Л.В. Кропивна

А.О. Мальченко