Постанова № 40919229, 14.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р.Справа № 916/1379/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від позивача: Данілова Л.В.

Від відповідача: Стеблинська О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Малого підприємства «Картопляники» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області

від 18.06.2014 року

у справі № 916/1379/14

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Малого підприємства «Картопляники» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про виселення

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Малого підприємства „Картопляники" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - МП „Картопляники" ТОВ) про виселення з займаного нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 49,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 14-А.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач володіє та користується орендованим приміщенням після закінчення терміну дії договору оренди без належних правових підстав, що за приписами ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 785 ЦК України є підставою для повернення орендованого майна. При цьому, позивач вказував, що орендодавець належним чином повідомив орендаря про припинення дії договору оренди у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, відсутність наміру продовжувати договір на новий термін та необхідність передати йому об'єкт оренди за актом приймання - передачі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.06.2014 року (суддя - Желєзна С.П.) позов задоволено. Виселено МП „Картопляники" у вигляді ТОВ з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 49,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 14-А, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Стягнуто з МП „Картопляники" у вигляді ТОВ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір в сумі 1 218 грн.

Рішення суду мотивовано встановленими по справі обставинами, що договір оренди нежитлового приміщення припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, орендодавцем було висловлено заперечення щодо можливості автоматичної пролонгації даного договору, проте в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем спірного приміщення на користь позивача після закінчення строку дії договору оренди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням МП „Картопляники" ТОВ звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга з урахуванням її змісту обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених у рішенні висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

При цьому скаржник посилається на те, що його не було належним чином повідомлено судом про час та місце засідання суду, позивачем не надано суду належних доказів надсилання на адресу орендаря повідомлення про відсутність наміру пролонговувати договір оренди та отримання такого повідомлення останнім, у зв'язку з чим відповідач вважає, що на час розгляду даної справи є чинним пролонгований договір оренди, а тому підстави для його виселення із займаного приміщення відсутні.

Судом апеляційної інстанції задоволено заявлене представником відповідача клопотання та з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, відповідно до ст. 101 ГПК України залучено до матеріалів справи в якості додаткових доказів копії платіжних документів про сплату орендної плати за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року включно, договору добровільного страхування майна юридичних осіб № 101016360 від 12.05.2014р. та платіжного доручення № 565 від 12.05.2014р. про сплату страхового внеску. При цьому колегія суддів враховує, що справу було розглянуто місцевим судом за відсутності в судовому засіданні представника відповідача, що об'єктивно позбавило його можливості подати ці документи до суду першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України щодо накладення заборони на вчинення будь - яких дій, що стосуються Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: погоджувати передачу в оренду та передавати в оренду нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 49,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 14А, а також здійснювати організацію й проводити конкурси з передачі цього майна в оренду; готувати й вносити на розгляд Ради проекти програм приватизації, відчуження зазначеного нежитлового приміщення та умов його продажу; виступати організатором аукціонів, конкурсів з продажу цього приміщення, з огляду на те, що статтею 67 ГПК України встановлено вичерпний перелік заходів до забезпечення позову та не передбачено такого заходу, як заборона позивачеві вчиняти певні дії.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.11.2005 року між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (орендодавець) та МП „Картопляники" ТОВ (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 805/А/1, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 49,5 кв.м., першого поверху, за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 14-а, з метою розміщення виробничого підприємства, строком дії до 20.06.2006 року.

Умовами п.п. 4.7, 7.7 та 7.9 даного договору визначено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15 - денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди; після закінчення строку дії договору, орендар має право на його продовження у разі належного виконання ним умов договору; дія цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Зазначене в даному договорі комунальне майно було фактично передано орендареві від орендодавця у користування, що сторонами не заперечується.

Погодженням № 1 від 27.12.2006р., укладеним сторонами, у тексті договору оренди № 805/А/1 від 25.11.2005р. найменування орендодавця було змінено на Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на підставі рішення Одеської міської ради від 27.06.2006р. № 56-V „Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій Орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси".

У наступному, сторонами неодноразово укладалися додаткові погодження про внесення змін до договору оренди № 805/А/1 від 25.11.2005р. щодо зміни профілю використання орендованого приміщення, розміру орендної плати та продовження строку дії договору оренди. Останнім додатковим погодженням № 5 від 15.02.2010р. строк дії договору оренди № 805/А/1 від 25.11.2005р. було продовжено до 15.02.2011 року.

Також судом установлено, і це не заперечується сторонами, що з 15.02.2011 року на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за відсутності заперечень сторін термін дії договору оренди неодноразово продовжувався на один рік, тобто на строк, на який було укладено останнє додаткове погодження № 5 від 15.02.2010р.

На підставі п. 4.1 рішення Одеської міської ради від 31.01.2011р. № 273-VI „Про затвердження структури виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради та її виконавчих органів" змінено найменування Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на Департамент по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. В свою чергу, згідно з п. 1.1 Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, вказаний Департамент є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та наділяється повноваженнями щодо управління комунальною власністю територіальної громади міста.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Департаменту по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до МП «Картопляники» ТОВ про виселення відповідача з займаного нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 49,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 14-А, на користь позивача.

Підставою позову Департаментом визначено те, що укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію і орендодавець не має наміру продовжувати договір оренди на новий термін, про що на адресу відповідача було надіслано повідомлення за № 01-13/837 від 07.02.2014р., проте останнім приміщення не повернуто.

Приймаючи рішення у справі місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком, оскільки він зроблений без аналізу та врахування всіх наявних в матеріалах справи доказів, та вимог закону, що регулює спірні правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом оренди за договором оренди нежитлового приміщення № 805/А/1 від 25.11.2005р. є майно комунальної власності, що сторонами не заперечується.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до приписів статей 2, 3 вказаного Закону правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що термін дії договору визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Дана норма кореспондує з приписами статті 764 ЦК України, згідно з якою якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту наведених норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, початок перебігу строку для надіслання заяви однією із сторін про припинення дії договору законодавчо не встановлений, в даному випадку, має значення лише те, чи збіг встановлений місячний термін для звернення з такою заявою. Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і упродовж місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо продовження договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до пункту 7.9 договору оренди, його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі закінчення строку дії договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди. Вимога про повернення об'єкта оренди у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди передбачена також умовами п. 4.7 договору.

Згідно з приписами ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Після припинення договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення.

Відповідно до приписів статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, предметом доказування у спорі про повернення майна у зв'язку з припиненням дії договору оренди, зокрема, є встановлення обставин щодо повідомлення орендаря про відсутність наміру орендодавця продовжувати дію договору, встановлення припинення договору, і не повернення спірного приміщення відповідачем після закінчення дії договору.

Судом першої інстанції встановлено, і це не заперечується сторонами, що з 15.02.2011 року на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за відсутності заперечень сторін термін дії договору оренди неодноразово автоматично продовжувався на один рік, тобто на строк, на який було укладено останнє додаткове погодження № 5 від 15.02.2010р.

Згідно з ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Такі докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Отже, в розумінні суті наведених норм, належним доказом повідомлення орендаря про відсутність наміру продовжувати договірні відносини має бути письмово оформлене волевиявлення орендодавця, надіслане орендареві протягом дії договору і до 15.02.2014 року та протягом одного місяця після закінчення цього строку, тобто з 16.02.2014р. до 15.03.2014р., з доказами його надіслання.

Таким чином, враховуючи встановлений процесуальним законом принцип змагальності в господарському процесі, на позивача покладено обов'язок довести факт відправлення повідомлення № 01-13/837 від 07.02.2014р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження своїх вимог та доводів про належне повідомлення відповідача щодо припинення дії договору оренди надано наступні документи: фотокопію листа від 07.02.2014р. № 01-13/837 на адресу відповідача з повідомленням про те, що строк дії договору оренди № 805/А/1 від 25.11.2005р. закінчується 15 лютого 2014 року і на новий строк продовжуватися не буде та фотокопію реєстру про відправку вказаного листа № 01-10/0025 від 07.02.2014р. (а.с. 23-25).

Втім, судом першої інстанції зазначені документи належним чином не досліджувалися.

Так, згідно з положеннями п.п. 66, 67, 68, 73 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270, в редакції від 08.04.2013р., у разі відправляння згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії, що включається до одного списку, кількість примірників списків та необхідність подання їх в електронному вигляді визначається оператором поштового зв'язку.

До списку включаються поштові відправлення, поштові перекази, згруповані за способом пересилання.

Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками.

Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.

Під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.

Разом з тим, як вбачається з фотокопії реєстру № 01-10/0025, у ньому не міститься підпису відповідальної особи відправника скріпленого печаткою та відбитку календарного штемпеля підприємства поштового зв'язку. Відсутній також і розрахунковий документ про прийняття для пересилання вказаних згрупованих поштових відправлень (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Крім того, згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. № 18, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Разом з тим, в порушення п. 5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, та приписам ст. 36 ГПК України подані позивачем до суду фотокопія листа від 07.02.2014р. № 01-13/837 та фотокопія реєстру про відправку вказаного листа № 01-10/0025 від 07.02.2014р. належним чином не засвідчені.

Отже, прийняте у справі судове рішення ґрунтується на неналежних доказах.

Водночас, відповідач стверджує та доводить, що він належним чином використовує орендоване приміщення та добросовісно виконує усі обов'язки, що випливають з договору оренди. Враховуючи, що починаючи з 15.02.2011 року договір оренди автоматично пролонговувався на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки жодна із сторін не виявляла бажання припинити чи змінити договір оренди, то він обґрунтовано вважав термін дії договору пролонгованим на новий рік, тобто до 15.02.2015 року, і продовжує використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, сплачувати орендну плату та уклав черговий договір страхування орендованого приміщення на користь орендодавця, що підтверджується копіями платіжних документів про сплату орендної плати за період з 12.12.2013р. по 15.08.2014р. та копією договору добровільного страхування № 101016360 від 12.05.2014р., доданими до апеляційної скарги. Доказом набрання чинності вказаним договором добровільного страхування відповідно до ст. 983 ЦК України є платіжне доручення № 565 від 12.05.2014 року про внесення страхувальником першого страхового платежу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять і позивачем не надано належних доказів надіслання відповідачеві повідомлення про припинення договору оренди, які б свідчили про заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди № 805/А/1 на новий строк, в період до 15.02.2014 року та протягом місяця, починаючи з вказаної дати, а також про обізнаність відповідача щодо відсутності волевиявлення позивача на продовження строку дії спірного договору, отже, цей договір не може вважатись припиненим та є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

За таких обставин, відповідач правомірно користується орендованим майном і у нього не виникло обов'язку повернути об'єкт оренди за актом приймання - передачі позивачеві. Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Разом з тим, порушення господарським судом першої інстанції процесуальних прав відповідача при розгляді даної справи по суті судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з положеннями ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача є м. Одеса, вул. Катериненська,1.

А тому, саме за цією адресою господарським судом першої інстанції в порядку встановленому ст. ст. 64, 77 ГПК України рекомендованим поштовим відправленням заздалегідь надсилалися відповідачеві ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, в яких повідомлялось про день, час і місце проведення засідання суду. Наявні у справі повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення відповідачеві рекомендованого поштового відправлення беззаперечно свідчать про належне виконання судом покладеного законом обов'язку щодо повідомлення сторін про день, час і місце проведення засідання господарського суду (а.с. 33, 40, 41).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, у зв'язку з чим зазначене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок позивача відповідачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 609 грн.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого підприємства «Картопляники» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 18 червня 2014 року у справі № 916/1379/14 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ЄДРПОУ 26302595) на користь Малого підприємства «Картопляники» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, вул. Катериненська,1, ЄДРПОУ 13877130) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 609 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 16.10.2014р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.