Постанова № 40918321, 18.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/5084/14

18 вересня 2014 року 10год. 42хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кокін А.Ж.

відповідача: представник Зозуля Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПАЛ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2014р. №№0002832212, 0002842212 -, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПАЛ" (далі по тексту постанови - позивач, ТОВ "ТВК "ПАЛ") звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.07.2014р. №0002832212, 0002842212.

Представник позивача в ході розгляду справи надав пояснення, що повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, зазначив, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених первинних документів сформовано витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000". Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності, в тому числі ПДВ; використав такі товари в своїй господарській діяльності, про що надав до перевірки усі первинні документи. ТОВ "Техносфера-2000" у період здійснення господарських операцій з позивачем було платникам ПДВ, зареєстроване як юридична особа, мало повний обсяг цивільної правової дієздатності. А відтак, висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000" є необґрунтованим. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в запереченнях. Зокрема зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що позивач занизив податок на прибуток на загальну суму 54831 грн. та занизив податок на додану вартість на загальну суму 39338 грн. Представник відповідача зазначає, що позивач неправомірно сформував витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000", оскільки допитаний як свідок директор ТОВ "Техносфера-2000" ОСОБА_5 повідомив, що посадовою особою на підприємстві став за грошову винагороду та фінансово-господарської діяльності на підприємстві не здійснював, з контрагентами ТОВ "Техносфера-2000" він не зустрічався та переговори на поставку продукції та послуг не організував, товар (послуги) контрагентам ТОВ "Техносфера-2000" не поставляв, не приймав участь у фінансово-господарській діяльності ТОВ "Техносфера-2000". Оскільки усі документи підписані ОСОБА_5, то такі документи не можуть бути підставою для відображення даних в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТВК "ПАЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.07.2011р. по 31.12.2013р. та податку на додану вартість за період з 01.07.2011р. по 31.07.2013р. при взаємовідносинах з ТОВ "Техносфера-2000", результати якої оформлено актом перевірки № 755/08-28-22-12/31623927 від 11.07.2014 (а.с.11-27 том 1).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ТВК "ПАЛ" вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 54 831 грн., в тому числі: за 2-3 квартали 2011 року в сумі 14 349 грн.; за 2-4 квартали 2011 року в сумі 21 478 грн.; за 1 квартал 2012р. в сумі 20 419 грн.; за півріччя 2012р. в сумі 33 353 грн.; за 3 квартали 2012р. в сумі 33 353 грн.; за 2012р. в сумі 33 353; порушення п. 198.3, ст.198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 39338 грн., в тому числі по періодах: жовтень 2011 року в сумі 7 573 грн., за січень 2012 року в сумі 1 283 грн., лютий 2012 року в сумі 3 582 грн., березень 2012 року в сумі 14 581 грн., квітень 2012 року в сумі 12 319 грн.

За результатами висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.07.2014 року:

- № 0002832212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 63 169,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 54 831 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 338,25 грн. (а.с.43 том 1);

- №0002842212, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 59 007 грн., в тому числі: за основним платежем - 39 338,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 669,00 грн. (а.с.44 том 1).

Щодо правомірності винесених податкових повідомлень-рішень суд зазначає таке.

В ході судового розгляду встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000", по яких встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій. В підтвердження своєї позиції відповідач зазначає, що директор вказаного підприємства заперечує свою участь в діяльності підприємства.

Склад витрат та порядок їх визнання визначені ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту постанови - ПК України). Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

З наведених норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Техносфера-2000" (постачальник) укладено договори поставки № 135/11 від 20.04.2011 та №48/12 від 10.01.2012 (а.с.46-49 том 1). За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - кабельно-провідникову та електротехнічну продукцію згідно договору №135/11 та емаль провід згідно договору №48 (п.1.1 Договору), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.(п.1.2 Договору).

Поставка товару здійснюється партіями по заявці покупця на умовах: місце поставки - склад постачальника чи інших умовах, вказаних у положеннях (рахунках - фактурах) (п.2.1 Договору)

Право власності на товар переходить з моменту поставки товару (п.2.4 Договору). За результатами вказаних господарських операції з ТОВ "Техносфера-2000" виписано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні. Розрахунки між сторонами проведено безготівковим розрахунком, що підтверджується банківськими виписками (а.с.54, 63, 73, 90 том 1). Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, транспортування товару здійснювалося транспортом покупця та за його рахунок. Оскільки товари, який придбавався у ТОВ "Техносфера-2000" не є великогабаритним, його транспортування здійснювалося власним транспортом директора ТОВ "ТВК "ПАЛ" ОСОБА_6 та менеджера по продажам ОСОБА_7

Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності позивачем оприбутковані, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, прибутковими накладними (а.с.128-181 том 2).

Придбані позивачем товари використані позивачем в своїй господарській діяльності, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та договорами з: ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат", ПАТ "Запорізький автомобільний завод", ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Укрпромекологія", АТ "Науково-виробниче об'єднання "Етал", ТОВ "Електрострум", ТОВ "Гудвил ЛТД", ПАТ "Євраз-Дніпропетровський Металургійний завод ім.Петровського", ТОВ "Запорізька електропромислова група", ТОВ "Сілан",ТОВ "Південна Промислова Компанія", ТОВ "Індустріалкабель", ТОВ "Експрес кабель", ПАТ "НВАТ "ВНДІкомпресормаш".

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні доказами (а.с.51-202 том 1, а.с.1-71 том 2).

Суд також зазначає, що первинні документи, оформлені по господарських операціях позивача з ТОВ "Техносфера-2000", відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704). Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані контрагентом ТОВ "Техносфера-2000", відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Окрім того, приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентом ТОВ "Техносфера-2000" зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, по здійсненню розрахунків між сторонами.

Наявні у справі документи також засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ "Техносфера-2000" спільного інтересу щодо їх отримання. Операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Техносфера-2000" та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Крім того, посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 27.03.2014 року (а.с.214 том 2) суд вважає не допустимим доказом. Суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства. Суд також критично оцінює покликання відповідача на те, що документи від імені ТОВ "Техносфера-2000" підписані не уповноваженою особою, оскільки в протоколі допиту ОСОБА_5 відображено, що приблизно 5-6 разів на місяць до ОСОБА_5 приїжджала Наталія або інші люди, які давали фінансові документи на підпис.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і покладення на платника відповідальності за наслідки господарської діяльності третіх осіб є прямим порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Можливі порушення контрагентами чи іншими особами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків, в даному випадку позивача, права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також не можуть впливати на формування останнім валових витрат. Судом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності ТОВ "Техносфера-2000" та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Такий висновок суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми, сплачені позивачем по господарських операціях з ТОВ "Техносфера-2000", а відтак, податкові повідомлення -рішення є протиправними та підлягають скасуванню

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.07.2014 № 0002832212 та від 29.07.2014 № 0002842212.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "ПАЛ" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 244,25 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька