Ухвала суду № 40918306, 01.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 93949/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В. та Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури» ( далі - НДІ ПРЕА) до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09.08.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення віл 21.09.2011 року № 0002922320 та від 06.12.2011 року № 0003472320.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що висновок податкового органу про фіктивний характер господарських операцій товариства з ТзОВ «Будівельний Альянс-Плюс», ПП «Сервіс-доріг» не відповідає дійсності, реальність операцій спростовується належними первинними документами. З врахуванням цього, наявність у товариства належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують фактичне виконання сторонами їх договірних зобов'язань, є доказом товарності господарської операції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова від 21 вересня 2011 року № 0002922320 та від 06 грудня 2011 року № 0003472320. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь ВАТ «Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури» судові витрати у розмірі 1910,23 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що дана постанова прийнята з неправильним та неповним дослідженням доказів і встановленням обставин у справі та неправильним застосуванням норм права, як матеріального так і процесуального, є незаконною та необґрунтованою. Просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Зокрема, зазначає про те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи платника податків, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, в період з 18.08.2011р. по 25.08.2011р. на підставі направлення № 23-2/651 від 18.08.2011р. та відповідно до наказу ДПІ у Франківському районі м.Львова № 616 від 18.08.2011р. ДПІ у Франківському районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут побутової радіоелектронної апаратури» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт ДПІ у Франківському районі м.Львова 1588/23-2/14311407 від 08.09.2011р., яким встановлено порушення ВАТ «НДІ ПРЕА» п.п. 1.7 ст.1, 7.2.1 п. 7.2, п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 312 568 грн. за рахунок проведених взаєморозрахунків з ТзОВ «Будівельний Альянс - Плюс» та ПП «Сервіс доріг».

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення від 21.09.2011 р. № 0002922320 за платежем податок на додану вартість (312 568,00 грн. - основний платіж, 78 142,00 грн. - штрафні санкції).

Зазначене рішення оскаржувалося в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Львівській області від 17.11.2011р. скаргу залишено без задоволення, а рішення - без змін. Одночасно збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем по ПДВ на 4099 грн. та за штрафними санкціями на 1024,75 грн., згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України. На виконання цього рішення виставлено податкове повідомлення-рішення від 06.12.2011 р. № 0003472320. Рішенням ДПС України від 19.12.2011р. повторну скаргу ВАТ «НДІ ПРЕА» залишено без задоволення, а оскаржувані рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова - без змін.

В основу акта перевірки ВАТ «НДІ ПРЕА» покладено висновки актів перевірки щодо ТзОВ «Будівельний альянс - Плюс» та ПП «Сервіс-доріг» щодо неможливості цих юридичних осіб здійснювати господарську діяльність з причин відсутності необхідних об'єктів, фондів, ресурсів.

Судом першої інстанції взято до уваги умови договору підряду №37 від 15.10.2009 року, яким було залучено ТзОВ «Будівельний альянс - Плюс» до виконання підрядних робіт на об'єкті нежитлового приміщення за адресою : м.Львів, вул.Наукова,7а. У відповідності до вимог цивільного законодавства, яким регламентуються підрядні роботи, сторонами прийнято та підписано документи на виконання підрядних робіт, факт їх оплати підтверджується документально ( а.с. 51-113). Доведення факту виконання цих підрядних робіт третіми особами, податковим органом не доведено, в силу відсутності, на момент розгляду справи в суді, вироку у кримінальній справі чи висновків будівельної експертизи про невідповідність виконаних підрядних робіт умовам договору. Вказані обставини відносяться також до договору підряду №14 від 21.06.2010 року, за яким, підрядною організацією було визначено ПП «Сервіс доріг» ( а.с. 113-137).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами. Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання і укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів та даними центральної бази даних ДПА України без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ВАТ «НДІ ПРЕА» і контрагентами ТзОВ «Будівельний альянс - Плюс» та ПП «Сервіс-доріг», ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено та доведено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Відповідачем, також, не надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із аналізу вищенаведених норм цивільного кодексу вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку щодо нікчемності договору поставки та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Висновок відповідача про нікчемність правочинів та безтоварністю операцій за цими правочинами, не відповідає фактичним обставинам і спростовується зібраними по справі доказами.

Факт виконання договорів суб'єктом господарювання - платником ПДВ може підтверджуватись видатковою накладною, рахунком-фактурою, актами приймання виконаних робіт за вказаними договорами, банківськими виписками, із відповідними штампами банку про проведення операцій.

Висновки органу ДПІ про безтоварність операцій суб'єкта господарювання-платника ПДВ з контрагентами, можуть ґрунтуватися на твердженні про неспроможність здійснити контрагентом ті господарські операції, які відображені в обліку суб'єкта господарювання - платника ПДВ, які, в свою чергу базується на тому, що у контрагента відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, основні фонди та інші активи.

Разом із цим, відсутність трудових ресурсів, певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування тощо не можуть бути доказом неспроможності контрагента платника ПДВ виконати операції із надання поставок, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства суб'єкта господарювання - платника ПДВ, позаяк не залежать від волі останнього.

Порушення платником податків певних правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством, і само по собі не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства як і такої, що порушує публічний порядок.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

Колегією суддів не виявлено доказів, які б підтверджували те, що укладення спірної угоди не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків , чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме спірної угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2012 року у справі № 2а-327/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль