Постанова № 40918037, 16.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 р. Справа № 804/14335/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Крапивко М.Л.,Іванченко Т.О. Уварова Т.А., Макушенцева А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Межрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 22.05.2014 року № 0000052330 на загальну суму 409 686,00 грн., в тому числі суму збільшеного грошового зобов'язання 397 087,00 грн. та сума штрафних санкцій 12 599,00 грн., та від 22.05.2014 року № 0000042330 на загальну суму 465 540,50 грн., в тому числі сума збільшеного грошового зобов'язання 463 856,00 грн. та сума штрафних санкцій 1 684,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року, оскільки факт виконання договорів підтверджується видатковими, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних підрядних робіт. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» податкової дисципліни та не знаходження останніх за юридичною адресою не є підставами для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Також позивач наголосив на те, що товар та результат робіт отриманий від ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» використаний у власній господарській діяльності позивача. Відповідач дійшов безпідставного висновку про те, що договір про надання консультативних послуг, як укладено між позивачем та ТОВ «НВП «Паралакс» не пов'язаний з господарською діяльністю позивача, тобто відсутній зв'язок між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача, оскільки метою укладення даного договору було просування продукції позивача на іноземних ринках; за результатами послуг наданих ТОВ «НВП «Паралакс» позивач уклав договір з компанією з Республіки Єгипет на поставку власної продукції.

Ухвалою суду від 11.09.2014 року відкрито провадження у справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про нереальність правочинів укладених позивачем з ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс», з наступних причин:

- правочини укладені ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» визнані недійсними податковим органом;

- ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» не подають податкову звітність та не знаходяться за юридичною адресою;

- ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» не відобразили виписані податкові накладні у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих та отриманих податкових накладних;

- договір про надання консультативних послуг, як укладено між позивачем та ТОВ «НВП «Паралакс» не пов'язаний з господарською діяльністю позивача, тобто відсутній зв'язок між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача, оскільки в штаті позивача є працівники, які можуть надавати консультаційні послуги. Первинні документи складені позивачем та договір про надання консультативних послуг, як укладено між позивачем та ТОВ «НВП «Паралакс» не містять конкретного найменування товарів (послуг), які надавалися позивачу.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

З 30.12.2013 року по 16.04.2014 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 248/28-01-42-03-10-14310112 від 05.05.2014 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів позивача з ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» на настання правових наслідків.

Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується наступним:

- правочини укладені ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» визнані недійсними податковим органом;

- ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» не подають податкову звітність та не знаходяться за юридичною адресою;

- ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» не відобразили виписані податкові накладні у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих та отриманих податкових накладних;

- договір про надання консультативних послуг, як укладено між позивачем та ТОВ «НВП «Паралакс» не пов'язаний з господарською діяльністю позивача, тобто відсутній зв'язок між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача, оскільки в штаті позивача є працівники, які можуть надавати консультаційні послуги. Первинні документи складені позивачем та договір про надання консультативних послуг, як укладено між позивачем та ТОВ «НВП «Паралакс» не містять конкретного найменування товарів (послуг), які надавалися позивачу.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкові повідомлення - рішення від 22.05.2014 року № 0000052330 на загальну суму 409 686,00 грн., в тому числі суму збільшеного грошового зобов'язання 397 087,00 грн. та сума штрафних санкцій 12 599,00 грн., та від 22.05.2014 року № 0000042330 на загальну суму 465 540,50 грн., в тому числі сума збільшеного грошового зобов'язання 463 856,00 грн. та сума штрафних санкцій 1 684,50 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 248/28-01-42-03-10-14310112 від 05.05.2014 року щодо не спрямованості правочинів, які укладено позивачем з ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» на настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс».

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) та не знаходження ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс» за юридичною адресою.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «НВП «Паралакс».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Сталевий Дім» ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром» укладено договори поставки № 3111211 від 07.12.2011 року, № 371311 від 01.08.2011 року, № 231/2010-352310 від 17.07.2010 року,, № 2106 від 11.06.2011 року, № 334112 від 12.03.2012 року, № 364311 від 04.08.2011 року, № 397112 від 02.08.2012 року у відповідності до умов яких ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Сталевий Дім» ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром» зобов'язувалися поставити для позивача товар, а позивач зобов'язувався його прийняти та оплатити.

Судом також встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «ВК Віконні системи», укладено договори підряду № 544511 від 27.05.2011 року та № 3128011 від 16.12.2011 року, у відповідності до умов яких ТОВ «Сталевий Дім», ТОВ «ВК Віконні системи» зобов'язувались виконати для позивача роботи, а позивач зобов'язувався їх прийняти та оплатити.

Факт поставки товару від ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Сталевий Дім» ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром» до позивача підтверджується копіями видаткових накладних, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Факт виконання робіт ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «ВК Віконні системи» позивачу підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної фіскальної служби України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Сталевий Дім» ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «ВК Віконні системи» станом на день здійснення господарських операцій з позивачем були дійсні і останні вправі були виписувати податкові накладні.

Судом на підставі інформації з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Сталевий Дім» ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «ВК Віконні системи» є зареєстрованими як юридичними особами на момент здійснення з позивачем господарських операцій.

У матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення товару від ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Сталевий Дім» ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром» до позивача, а також копії прибуткових ордерів, які підтверджують факт оприбуткування позивачем товару на складі.

У матеріалах справи також знаходяться копії ліцензій ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «ВК Віконні системи», у відповідності до яких останні вправі виконувати будівельні та монтажні роботи.

Позивач розрахувався за поставлені товари та виконані роботи у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками, які знаходяться у матеріалах справи.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

За вказаних обставин судом встановлено рух активів між позивачем та ТОВ «НВП Металелетромаш», ТОВ «Контактенерго», ТОВ «НПК «Ресурспром», ТОВ «Сталевий Дім» ТОВ «Бонд-Сервіс», ТОВ «Ривс», ПП «Агростальпром», ТОВ «Сілін-Буд», ТОВ «ВК Віконні системи».

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «НВП «Паралакс», то суд зазначає наступне.

Між позивачем та ТОВ «НВП «Паралакс» укладено договір про надання консультаційних послуг № 552011 від 20.06.2011 року, у відповідності до умов якого ТОВ «НВП «Паралакс» зобов'язувалось провести аналіз ринку потенційних споживачів товарів (робіт, послуг), які виготовляє (надає) позивач; здійснити пошук потенційних клієнтів товарів та послуг позивача; організувати зустрічі та переговори позивача з потенційними споживачами; здійснити підготовку протоколів про наміри з потенційними споживачами; сприяти підписанню протоколів-намірів про співробітництво між позивачем та потенційними споживачами; підготувати звіт про надані послуги, а позивач зобов'язувався оплатити надані послуги.

Факт надання послуг за вказаним договором підтверджується Актом № ОУ-0000057 від 30.06.2011 року.

Крім того, факт надання послуг підтверджується копією звіту від 30.06.2011 року, який знаходиться у матеріалах справи.

Також судом під час розгляду справи встановлено, що наслідком наданих ТОВ «НВП «Паралакс» послуг слугувало укладення між позивачем та Державною компанією з експорту та імпорту продукції і послуг війського та спеціального призначення "Укрспецекспорт» договору комісії від 30.07.2013 року та надання дозволу Державною службою експортного контролю України на експорт товарів військового та спеціального призначення.

Позивач сплатив суму винагороди ТОВ «НВП «Паралакс» у повному обсязі, що підтверджується актом про залік взаємних однорідних вимог від 26.08.2011 року, копія якого знаходиться у матеріалах справи.

ТОВ «НВП «Паралакс» виписало позивачу податкову накладну № 6 від 30.06.2011 року, яка оформлена у відповідності до норм Податкового кодексу України.

На момент здійснення господарської операції ТОВ «НВП «Паралакс» було платником ПДВ та зареєстрованою юридичною особою.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.14.1.27 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством в т.ч. винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає можливість віднесення оплати винагороди консультанта до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до пунктів 138.4 та 138.5 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Оскільки адміністративні витрати, до яких віднесено винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності, прямо не віднесено Податковим кодексом України до витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які перераховано у п. 138.8 ст. 138 ПК України, то останні визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Оскільки метою укладення договору з ТОВ «НВП «Паралакс» слугувало просування продукції, яку виробляє позивач на ринку, то суд вважає, витрати понесенні позивачем на оплату послуг за вказаними вище договором прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача, під якою розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Первинні документи, а саме акти виконаних робіт, які підтверджують факт виконання вказаного вище договору, відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки містять всі передбачені у ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» реквізити.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Одночасно суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачу не доцільно було укладати договір із третьою особою, тому що останній має у штаті працівників, які здійснюють просування та ринку та реалізацію продукції позивача з наступних причин.

Відповідно до статей 42 та 43 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ч.1 ст. 44 Господарського кодексу України).

Отже, позивач вправі самостійно вибирати постачальників послуг.

Таким чином, висновок відповідача про те, що договір, які укладено позивачем з ТОВ «НВП «Паралакс» не пов'язані з господарською діяльністю позивача є хибним.

За вказаних обставин судом встановлено реальність господарської операції позивача з ТОВ «НВП «Паралакс».

У зв'язку з викладеним оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 22.05.2014 року № 0000052330 на загальну суму 409 686,00 грн., в тому числі суму збільшеного грошового зобов'язання 397 087,00 грн. та сума штрафних санкцій 12 599,00 грн., та від 22.05.2014 року № 0000042330 на загальну суму 465 540,50 грн., в тому числі сума збільшеного грошового зобов'язання 463 856,00 грн. та сума штрафних санкцій 1 684,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Наукове виробниче підприємство «Павлоградський хімічний завод» судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 16.10.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін С.В. Златін Р.Ю. Ричка