Постанова № 40916699, 03.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2014 р. Справа№ 910/5066/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Горчакова Л.В., Шиманська І.С.,

від відповідача - не з'явились,

розглядаючи апеляційну скаргу

дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року

у справі №910/5066/14 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом дочірнього підприємства

«Поліграфічний комбінат «Зоря», м. Київ,

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Київ,

про стягнення 13698,22 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ФОП ОСОБА_4 (далі - відповідач) про стягнення 13698,22 грн. збитків за договором №102/13 від 18.10.2013 року за зіпсовану давальницьку сировину. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором та обґрунтовані ст. 224 ГК України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/5066/14 у задоволені позову відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про недосконалість (неправильність) застосованої позивачем для розрахунку збитків методики та, відповідно, про недоведеність позивачем розміру збитків, що є одним із елементів складу цивільного правопорушення, необхідним для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди). Відсутність повного складу цивільного правопорушення (не доведеність розміру збитків) робить неможливою відповідальність відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/5066/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті ж самі обставини та положення законодавства України, що і в позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 року у справі №910/5066/14 апеляційну скаргу ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/5066/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 16.07.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року розгляд справи №910/5066/14 відкладено на 03.09.2014 року.

В судовому засіданні 03.09.2014 року представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити. В судове засідання 03.09.2014 року представники відповідача не з'явились, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність відповідача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2013 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір №102/13 (далі - договір, а.с. 10-13), відповідно до п. 1.1. якого виконавець прийняв на себе зобов'язання виготовити з використанням давальницької сировини замовника поліграфічну продукцію - обкладинки (далі - продукція).

Відповідно до п. 1.2. договору продукція виготовлюється партіями. Кількість продукції в кожній партії визначається узгодженим між сторонами замовленням на виготовлення партії продукції, яке оформлюється за формою, наведеною у додатку №1 до даного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Сторонами було погоджено замовлення №1 від 24.10.2013 року (а.с. 17), відповідно до якого відповідач зобов'язувався протягом 30 календарних днів виготовити поліграфічну продукцію у кількості 58000 шт. примірників обкладинок, загальна вартість робіт по виготовленню яких становить 29000,00 грн. (вартість роботи по виготовленню одиниці продукції - 0,50 грн.).

Розділом 2 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний забезпечити виконавця давальницькою сировиною у кількості, необхідній для виготовлення партії продукції. Перелік давальницької сировини, умови та строк її доставки вказуються у переліках сировини та матеріалів, які надаються для виконання робіт, що оформлюються сторонами згідно додатку №2 до даного договору. Термін виготовлення та доставки партії продукції узгоджується сторонами у замовленні (додаток №1 до даного договору).

Роботи за даним договором виконуються з сировини та матеріалів замовника, приймання - передача давальницької сировини та матеріалів здійснюється на підставі накладних та довіреностей (п. п. 4.1., 4.3. договору).

Сторонами 24.10.2013 року було погоджено переліки сировини та матеріалів, що передає ДП «Поліграфічний комбінат «Зоря» для виконання робіт за договором №102/13 від 18.10.2013 року та замовленням №1 від 24.10.2013 року (додатки №2 до договору, а.с. 18 та 19), відповідно до яких сторони визначили передачу замовником виконавцю плівки ПВХ марки ПГП пластифікованої 0,35 х 800 в кількості 1088 кв.м., заготовок для обкладинок 84х59 в кількості 116000 шт., палітурного матеріалу з шаром ПВХ темно червоного кольору 1400 мм в кількості 800 п.м., плівки пакувальної 0,25 х 1, 5/40 в кількості 400 п.м.

24.10.2013 року відповідно до видаткових накладних №44 та №45 (а.с. 20 та 21) відповідачу було передано давальницьку сировину згідно переліків сировини та матеріалів (додатків №2 до договору) на загальну суму 69502,30 грн. Також, позивач відповідно до видаткової накладної №49 від 31.10.2013 року (а.с. 22) здійснив відвантаження давальницької сировини на загальну суму 33969,56 грн. Всього відповідачу було відвантажено давальницької сировини на суму 103471,86 грн.

За умовами п. 5.1. договору, вартість робіт з виготовлення одиниці продукції узгоджується сторонами у замовленні.

Відповідно до п. 5.5. замовник оплачує виконавцю аванс в розмірі 4000,00 грн. без ПДВ, який враховується при розрахунках за першу партію продукції. Оплата здійснюється за фактично виконані роботи протягом 3 робочих (банківських) днів з дня приймання - передачі партії продукції, згідно накладних, довіреностей та підписання акту про виконання робіт за формою, наведеною у додатку №3 до даного договору.

Аванс, передбачений п. 5.5. договору, був сплачений позивачем відповідачу 30.10.2013 року відповідно до платіжного доручення №9589 на суму 4000,00 грн. (а.с. 42).

Згідно з п. 1.3. договору замовник зобов'язався прийняти виготовлену продукцію і оплатити її на умовах даного договору.

Відповідачем було поставлено позивачу продукцію за видатковими накладними №102/13/1 від 04.11.2013 року на суму виконаних робіт 1400,00 грн., №102/13/2 від 14.11.2013 року на суму виконаних робіт 1400,00 грн., №102/13/3 від 18.11.2013 року на суму виконаних робіт 1120,00 грн., №102/13/4 від 21.11.2013 року на суму виконаних робіт 2100,00 грн., всього на загальну суму виконаних робіт 6020,00 грн., кількістю примірників продукції - 12040,00 шт. (а.с. 23-26).

Так, за приписами ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Пунктами 3.2., 3.3. договору визначено, що у випадку наявності обґрунтованих зауважень замовника відносно кількісно-якісних показників, при прийманні продукції складається відповідний акт, що підписується уповноваженими представниками сторін. У випадку виявлення прихованих недоліків продукції, замовник має право протягом чотирьох місяців скласти акт про приховані недоліки та вимагати від виконавця заміни на продукцію належної якості.

Відповідно до актів про невідповідність виготовленої продукції від 05.11.2013 року та 22.11.2013 року (а.с. 27 та 28), під час вхідного контролю партій поліграфічної продукції, поставлених відповідачем, позивачем було виявлено дефекти, і продукцію з невідповідними показниками якості в кількості 3930 шт. прийнято рішення повернути виробнику для доопрацювання або заміну продукції на якісну.

Неякісна продукція була повернута позивачем відповідачу згідно видаткових накладних №18 від 08.11.2013 року та №21 від 28.11.2013 року (а.с. 29 та 30).

Крім цього, відповідно до видаткової накладної №102/13/5 від 21.11.2013 року відповідач повернув позивачу давальницьку сировину на загальну суму 77542,62 грн. (а.с. 41).

Отже, колегія суддів дійшла до висновку про порушення відповідачем умов договору щодо виготовлення на замовлення позивача продукції належної якості та зіпсування частини давальницької сировини позивача.

Згідно ст. 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Разом з цим, договір, укладений між сторонами, в тому числі і додатки до нього, не містять норм витрат матеріалу на одну одиницю продукції, як і положень щодо відповідальності виконавця за псування давальницької сировини.

Відповідно до п.п. 8.2.4, 8.2.5. договору виконавець зобов'язується протягом 5 (п'яти) днів з дня відвантаження замовнику партії продукції надавати звіт про використання давальницької сировини та матеріалів; протягом 5 (п'яти) днів з дня підписання звіту про використання давальницької сировини та матеріалів, повернути брак та/або залишки давальницької сировини та матеріалів (при наявності).

Звіту про використання давальницької сировини та матеріалів відповідачем позивачеві не подано, матеріали справи не містять.

18.02.2014 року за вих. №185/06-14 позивачем було направлено претензію з розрахунком суми, яку повинен повернути відповідач (а.с. 43-45).

Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.

На переконання позивача, відповідач на підставі ст. 224 ГК України повинен повернути кошти (відшкодувати збитки) за зіпсовану у процесі виробництва давальницьку сировину у розмірі 13698,22 грн.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною та матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання. Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання.

За загальним правилом, застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

При цьому, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13698,22 грн. вартості зіпсованої у процесі виробництва давальницької сировини, які позивач кваліфікує як збитки. В обґрунтування суми, на яку зіпсовано у процесі виробництва давальницьку сировину (розміру збитків), позивачем подано відповідний розрахунок (а.с. 9).

Так, як свідчать матеріали справи та встановлено судом, позивач передав відповідачеві давальницької сировини на суму 103471,86 грн., а відповідач зобов'язався виготовити 58000 шт. продукції.

Отже, вартість давальницької сировини, що необхідна для виготовлення 1 шт. продукції становить 1,784 грн. (1,78399…) згідно такого розрахунку: 103471,86 грн. (загальна вартість давальницької сировини) / 58000 шт. (загальна кількість замовленої продукції).

Судом також встановлено, що відповідач передав позивачеві 12040 шт. продукції, з яких 8110 шт. позивачем прийнято, а 3930 шт. повернуто у зв'язку з неналежною якістю.

Також, відповідач повернув позивачу давальницьку сировину на загальну суму 77542,62 грн.

Вартість продукції належної якості становить 14468,86 грн. та розрахована наступним чином: 103471,86 грн. (загальна вартість давальницької сировини) / 58000 шт. (загальна кількість замовленої продукції) х 8110 шт. (кількість якісної продукції).

Відтак, відповідачем не поставлено якісної продукції на суму 11461,02 грн. та використано давальницької сировини позивача на вказану суму виходячи з наступного розрахунку: 103471,86 грн. (загальна вартість давальницької сировини) - 77542,62 грн. (вартість повернутої позивачу давальницької сировини) - 14468,22 грн. (вартість продукції належної якості).

Висновок суду першої інстанції про те, що вартість давальницької сировини, що пішла на виготовлення 3930 шт. продукції неналежної якості, становить 7011,11 грн. (103471,86 грн. (загальна вартість давальницької сировини) / 58000 шт. (загальна кількість замовленої продукції) х 3930 шт. (кількість неякісної продукції) = 7011,11 грн.), колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять доказів, а відповідачем в порушення п.п. 8.2.4, 8.2.5. договору не подано суду звітів про використання давальницької сировини. Тобто, відповідач, виготовляючи продукцію, міг використати (зіпсувати) давальницьку сировину позивача, не виготовивши при цьому жодної одиниці продукції.

Вказане також підтверджується і розрахунком суду першої інстанції, в якому він вказав, що фактично виконавцем було використано на виготовлення 12040 шт. продукції більше сировини - на загальну суму 25929,24 грн. (103471,86 грн. (загальна вартість давальницької сировини) - 77542,62 грн. (вартість повернутої позивачу давальницької сировини), ніж вартість всієї поставленої продукції (12040 шт. х 1,78399…= 21479,24 грн.).

Відтак, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем умов договору щодо виготовлення продукції належної якості та зіпсування частини давальницької сировини позивача, чим завдано збитків останньому, наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та збитками позивача, а також доведеність розміру збитків в сумі 11461,02 грн., колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 11461,02 грн. збитків.

За таких обставин, враховуючи наведений вище розрахунок, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суд першої інстанції про недоведеність позивачем розміру збитків у зв'язку недосконалістю (неправильністю) застосованої позивачем для розрахунку збитків методики, а тому рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/5066/14 підлягає скасуванню.

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 11461,02 грн. збитків з урахуванням 20% ПДВ (2292,20 грн.), оскільки ані умовами договору, ані нормами чинного законодавства України не передбачено нарахування 20% ПДВ як на вже передану за визначеною вартістю продукцію, так і на суму збитків. При цьому, неврахування самим позивачем 20% ПДВ при переданні давальницької сировини відповідачеві не є підставою для стягнення 20% ПДВ з відповідача.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/5066/14 та приймає нове рішення суду про часткове задоволення позовних вимог в сумі 11461,02 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/5066/14 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року у справі №910/5066/14 скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (03115, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь дочірнього підприємства «Поліграфічний комбінат «Зоря» (04074, місто Київ, Оболонський район, вулиця Лугова, будинок 1-А, ідентифікаційний номер 32068913) 11461,02 грн. збитків, 1528,47 грн. судового збору за подання позову, 764,23 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. В решті позову відмовити.

6. Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Справу №910/5066/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз