Ухвала суду № 40916522, 13.08.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2014 Справа №607/13514/14-ц Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

Головуючої Черніцької І.М.

за участю секретаря Дилієвської І.М.

з участю представника ДВС - Мамчур Ю.В.

розглянувши подання старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В :

Старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції звернулася до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

В обґрунтування вимог вказує, що на виконанні у першому відділі державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження серії ВП №32478646 від 07.05.2012 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 18500 грн. грошових коштів за договорами позики, 5129,89 грн. грошових коштів, пов'язаних з індексом інфляції за час прострочення боргових зобов'язань та 1526,25 грн. грошових сум у вигляді 3% річних від суми боргу, а також 251,56 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ. Посилаючись на те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, просить подання задовольнити.

В судовому засіданні старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Мамчур Ю.В. подання підтримала, просила задовольнити.

Судом встановлено, що на виконанні у Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження серії ВП №32478646 від 07.05.2012 року з примусового виконання виконавчого листа №2-8652/11, виданого Тернопільським міскрайонним судом 13.02.2012 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 18500 грн. грошових коштів за договорами позики, 5129,89 грн. грошових коштів, пов'язаних з індексом інфляції за час прострочення боргових зобов'язань та 1526,25 грн. грошових сум у вигляді 3% річних від суми боргу, а також 251,56 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ.

07.05.2012р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

07.05.2012 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка направлена для виконання в реєструючі органи.

08.05.2013 року державним виконавцем надіслано запити в реєструючі установи з метою перевірки майнового стану боржника.

Згідно довідки ТзОВ ''Міське бюро технічної інвентаризації'' за №6649/07-2 від 30.05.2012 року встановлено, що станом на 23.05.2012 року згідно обліку технічної інвентаризації ОСОБА_2 не має зареєстрованого права власності на нерухоме майно в м.Тернопіль.

Відповідно до довідки головного управління держкомзему у Тернопільській області вбачається, що згідно даних управління за ОСОБА_2 земельні ділянки не зареєстровані.

Згідно довідки управління державної міграційної служби України в Тернопільській області за №02-10305 від 24.07.2014 року встановлено, що ОСОБА_2 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, виданим 02.01.2013 року органом 6101.

У грудні 2013 року державним виконавцем при здійсненні примусового виконання виконавчого документу по АДРЕСА_1 встановлено, що боржник по даній адресі не проживає та на даний час знаходиться за кордоном. Дані обставини повідомила мати боржника ОСОБА_4

У квітні 2014 року та 13.05.2014 року державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого документу по АДРЕСА_1 встановлено, що двері квартири за № 68 зачинені, а на стук у двері ніхто не відгукнувся.

Суд, розглянувши подання, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Мамчур Ю.В., вважає, що подання не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" неврегульовані аліментні, договірні чи інші не виконані зобов'язання, а також ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням є підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду його за кордон до їх виконання.

Згідно з вимогами ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

З вищевказаних вимог закону слідує те, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань. Тобто, наявність лише самого зобов'язання, відсутності надходжень в рахунок погашення заборгованості, чи значного терміну невиконання зобов'язання, не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

А тому, доводи старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Мамчур Ю.В., зазначені у поданні, не є достатньою підставою вважати, що боржник ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Також, матеріалами справи не підтверджено і тих обставин, що ОСОБА_2 має намір покинути територію України та ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Так, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази надсилання ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням постанови про відкриття виконавчого провадження та доказів отримання останнім такої постанови; доказів, які б підтверджували факт ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язання.

Відтак, факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань відсутній та представником відділу примусового виконання рішень не доведений.

В силу вимог ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, наголошено, що кожен є вільним залишати будь - яку країну, включно із своєю власною, й обмеження може бути встановлено законом в разі крайньої необхідності в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину й захисту здоров'я чи моралі, й якщо це виправдано суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Крім того, в поданні державним виконавцем не обґрунтовано, в чому саме, є крайня необхідність, в розумінні ст. 2 «Свобода пересування» Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосування обмеження виїзду боржника за кордон, і яким чином це сприятиме погашенню існуючого боргу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання старшого державного виконавеця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 210, 377-1 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча-підпис: І.М.Черніцька

Копія вірна

Суддя І.М.Черніцька

Головуючий суддяІ. М. Черніцька