Постанова № 40915795, 15.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року 810/4332/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство «Укргазбуд» з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2014 № 0002561510, яким позивачу нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого грошового зобов'язання з земельного податку у розмірі 58096,02 грн.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині несвоєчасної сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання з земельного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначене грошове зобов'язання дійсно сплачено позивачем з порушенням встановлених чинним законодавством строків. Проте, граничний термін сплати таких зобов'язань припадав на січень 2011 року, а штрафні санкції нараховані відповідачем у квітні 2014 року, тобто, після спливу визначеного статтями 102 та 114 Податкового кодексу 1095-ти денного строку, протягом якого податковий орган може застосовувати до платників податків штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від обох сторін у справі заявлено до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження та на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 20.01.2009 та 19.01.2010 позивачем були подані до податкового органу податкові розрахунки земельного податку, якими позивачем самостійно були визначені грошові зобов'язання зі сплати земельного податку за оренду земельної ділянки, що перебувала у користуванні позивача.

Судом встановлено, що у визначений чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством строк (протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця) самостійно визначені зобов'язання позивачем не сплачувались.

У подальшому, у період з травня 2013 року по листопад 2013 року вищезазначені зобов'язання були сплачені позивачем у повному обсязі.

У квітні 2014 року відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно визначених зобов'язань зі сплати орендної плати за землю, за результатами якої складено Акт від 03.04.2014 № 107/15-1/1294009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень статті 57 Податкового кодексу в частині несвоєчасної сплати самостійно визначених зобов'язань зі сплати орендної плати за землю.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04.2014, яким позивачу нараховані штрафні санкції за несвоєчасну сплату вищезазначених зобов'язань у розмірі 58096,02 грн.

Позивач зазначає, що хоча підприємство дійсно сплатило самостійно визначені грошові зобов'язання зі сплати земельного податку за 2009 та 2010 роки з порушенням встановлених законодавством термінів, проте, граничний термін сплати таких зобов'язань припадав на січень 2011 року, а штрафні санкції нараховані відповідачем у квітні 2014 року, тобто, після спливу визначеного статтями 102 та 114 Податкового кодексу 1095-ти денного строку, протягом якого податковий орган може застосовувати до платників податків штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства.

За таких обставин, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що протягом 2009-2010 років позивач орендував з земель комунальної власності земельну ділянку.

Як убачається з матеріалів справи, 20.01.2009 та 19.01.2010 позивачем були подані до податкового органу податкові розрахунки земельного податку, якими позивачем самостійно були визначені грошові зобов'язання зі сплати земельного податку за оренду вищезазначеної ділянки.

У відповідності до положень статті 17 Закону України «Про плату за землю» (був чинний на момент подання зазначених податкових розрахунків), граничним терміном сплати останнього (всього 24 платежі, по одному за кожний місяць 2009 та 2010 років) зобов'язання було 31 січня 2011 року (щодо самостійно визначеного зобов'язання за грудень 2010 року).

При цьому, як убачається з матеріалів справи, самостійно визначені позивачем грошові зобов'язання зі сплати земельного податку за оренду вищезазначеної ділянки були сплачені товариством лише у 2013 році (у період з травня по листопад 2013 року).

Виявивши вказаний факт під час камеральної перевірки у квітні 2014 року, податковий орган, керуючись статтею 126 Податкового кодексу (Порушення правил сплати податків), нарахував позивачу штрафні санкції у розмірі 58096,02 грн.

Проте, суд зазначає, що таке нарахування позивачу штрафних санкцій є протиправним, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із статтею 114 Податкового кодексу граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства можуть бути нараховані контролюючим органом суб'єкту господарювання не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань.

Судом встановлено, що штрафні санкції нараховані відповідачем позивачу за несвоєчасну сплату зобов'язань, самостійно визначених позивачем за 2009 та 2010 роки (підтверджується зворотнім боком облікової картки позивача з земельного податку, з якого убачається, що починаючи з 01.01.2011 у позивача в оренді земельні ділянки не перебували, орендна плата йому не нараховувалась).

При цьому, граничним терміном сплати наведених зобов'язань позивача за 2009 та 2010 роки було 31 січня 2011 року.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем лише 15.04.2014, тобто, з пропущенням 1095-ти денного строку, протягом якого контролюючим органом до суб'єктів господарювання можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення останнім вимог податкового законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.04.2014 № 0002561510 прийняте безпідставно та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області від 15.04.2014 № 0002561510.

Стягнути з Державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства «Укргазбуд» (код ЄДРПОУ: 14277604) сплачений судовий збір у розмірі 200 (двісті) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.