Постанова № 40915785, 03.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2014 р. Справа № 804/14781/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.12.13р. №0010341703, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, було визначено суму грошового зобов'язання 188043грн.00коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки від 09.12.2013р. №1771/17-3/НОМЕР_1 яким встановлено, що позивачем порушено гл.5 п.198.1 п.198.6 ст.198, оскільки жодних конкретних даних щодо операцій, за якими не визнаний позивачу податковий кредит, в акті перевірки відповідачем не зазначається, а первинними документами наданими позивачем підтверджено право Фізичної особи-підприємець ОСОБА_2 по всім операціям з контрагентами: ТОВ «Голлайн» та ТОВ «Альянс-Іст» на податковий кредит з ПДВ. Використання податковим органом під час проведення перевірки у якості доказів порушень позивачем податкового законодавства актів перевірок інших платників податків (контрагентів-постачальників позивача) суперечить законодавству, так як повинні досліджуватись первинні документи безпосередньо між учасниками досліджуваних господарських операцій. Висновок щодо товарно-транспортних, а саме те, що вони не відповідають дійсності, також суперечить законодавству, так як товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Тобто, товарно-транспортна накладна не є первинним документам ні з позиції бухгалтерського обліку, ні з позиції податкового обліку, а отже, наявність або відсутність таких документів, чи будь-які дефекти їх оформлення жодним чином не впливають на факт придбання товарів позивачем у його постачальників. Щодо невизнання документів, що підтверджують придбання товарів, як первинних документів, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, головним виступає факт здійснення господарської операції, а не її формальне документальне оформлення. На думку позивача, висновки податкового органу не відповідають дійсності, адже, господарські операції з зазначеними контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

Ухвалою суду від 18.09.2014р. відкрито провадження у адміністративній справі №804/14781/14 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2014р.

В подальшому розгляд справи відкладався на 03.10.2014р.

03.10.2014р. позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце, розгляду справи належним чином повідомлені, докази чого наявні у справі; відповідач заперечення та доказів на їх підтвердження на пропозицію суду не подав.

03.10.2014р. представник позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача в порядку письмового провадження, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у письмовому провадженні, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4, ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована як фізична-особа підприємець 27.09.2010 року рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1 та взято на податковий облік до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області за № 20970 з 27.05.14р.

З 26.11.2013 року по 02.12.2013року Лівобережною ОДПІ на підставі ст.79 ПК України, згідно наказу від 25.11.2013р. №590, фахівцем Лівобережної ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Альянс-Іст» за період: травень 2012р., липень 2012р., червень 2012р., серпень 2012р., листопад 2012р., вересень 2012р., грудень 2012р., січень 2013р., жовтень 2012р., лютий 2013р., з підприємством ТОВ «Голд-лайн» за період: квітень 2013р., травень 2013р., березень 2013р., липень 2013р., червень 2013р. по результатам якої складений акт №1771/17-3/НОМЕР_1 від 09.12.2013р., яким зафіксовано наступні порушення:

- наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Альянс Іст» за періоди: травень 2012р., липень 2012р., червень 2012р., серпень 2012р., листопад 2012р., вересень 2012р., грудень 2012р., січень 2013р., жовтень 2012р., лютий 2013р. по ланцюгу постачання;

- наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Голд-Лайн» (РНОКПП 38329524) за періоди: квітень 2013р., травень 2013р., березень 2013р., липень 2013р., червень 2013р.

- як наслідок порушено п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період: травень 2012р., липень 2012р., червень 2012р., серпень 2012р., листопад 2012р., вересень 2012р., грудень 2012р., січень 2013р., лютий 2013р., жовтень 2013р., квітень 2013р., травень 2013р., березень 2013р., липень 2013р., червень 2013р. на загальну суму 125362грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 19.12.2013року винесено податкове повідомлення-рішення №0010341703, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт,послуг) у розмірі 188043,00грн., з якої 125362,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 62681,00грн.

Позивач не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки, та винесеним на їх підставі податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається з акту перевірки, перевірку позивача було проведено з урахуванням акту перевірки від 18.04.13р. №1318/153/38113730 та від 26.04.13р. №1431/224/38113730, складеного фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетрвоська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, стосовно підприємства ТОВ «Альянас Іст», а також з урахуванням акту про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Голдлайн» №9/22.3 3832524 від 23.08.13р. та інформації баз даних ОДПІ, а саме: База даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту а розрізі контрагентів на рівні ДПА України, АРМ «Свідоцтво платника ПДВ», АРМ «Прийняття та обробки звітності», АІС «Облік податків та платежів», ІС «Податковий блок» згідно яких встановлено, що одним з постачальників ФОП ОСОБА_2 у період, що перевірявся є підприємство ТОВ «Альянс-Іст» та ТОВ «Голдлайн», а також наданих позивачем на запит Лівобережної ОДПІ наступних копій бухгалтерських та первинних документів: договори на купівлю та продаж товарів, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, банківські виписки.

Так, у період, який перевірявся, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Альянас Іст» згідно договору-доручення №10 від 19.04.2012р., предметом якого є: повірений, що діє за дорученням і за рахунок засобів довірителя, який діє за дорученням і за рахунок засобів замовника, в межах даного договору, надає послуги по організації перевезень вантажів та інших транспортно-експедиційних послуг в міжнародних і міжміських сполучення способом надання транспортних засобів (організовує перевезення найманим грозовим автомобільним транспортом), згідно діючого цивільного законодавства України, вимог Міжнародної Конвенції і договорів в області міжнародних перевезень, посилаючись на підписану сторонами заявку, яка визначає умови виконання кожної перевозки (послуги).

Відповідно до договору підприємством ТОВ «Альянас Іст» у травні 2012р., липні 2012р., червні 2012р., серпні 2012р., листопаді 2012р., вересні 2012р., грудні 2012р., січні 2013р., жовтні 2012р., лютому 2013р. виписано податкові накладні, розрахунки за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем до суду надано: копію цього договору; копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції з ТОВ «Альянас Іст»: податкові накладні за травень 2012р., липень 2012р., червень 2012р., серпень 2012р., листопад 2012р., вересень 2012р., грудень 2012р., січень 2013р., жовтень 2012р., лютий 2013р. рахунок-фактура: №50102 від 01.05.12р.,№52508 від 25.05.14р. №53115 від 31.05.14р. №60804 від 08.06.14р. №62708 від 27.06.12р., акти здачі-прийомки робіт (послуг), товарно-транспортні накладні, платіжні доручення за травень 2012р., липень 2012р., червень 2012р., серпень 2012р., листопад 2012р., вересень 2012р., грудень 2012р., січень 2013р., жовтень 2012р., лютий 2013р.

Також, 10.01.13р. ФОП ОСОБА_2 уклала договір-доручення №10/01-13 за ТОВ «Голдлайн», предметом якого є: повірений, що діє за дорученням і за рахунок засобів довірителя, який діє за дорученням і за рахунок засобів замовника, в межах даного договору, надає послуги по організації перевезень вантажів та інших транспортно-експедиційних послуг в міжнародних і міжміських сполучення способом надання транспортних засобів (організовує перевезення найманим грозовим автомобільним транспортом), згідно діючого цивільного законодавства України, вимог Міжнародної Конвенції і договорів в області міжнародних перевезень, посилаючись на підписану сторонами заявку, яка визначає умови виконання кожної перевозки (послуги).

Відповідно до договору підприємством ТОВ «Голдлайн» квітень 2013р., травень 2013р., березень 2013р., липень 2013р., червень 2013р. виписано податкові накладні, розрахунки за договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем до суду надано: копію цього договору; копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують господарські операції з ТОВ «Голдлайн»: податкові накладні за квітень 2013р., травень 2013р., березень 2013р., липень 2013р., червень 2013р., рахунок-фактура, акти здачі-прийомки робіт (послуг), товарно-транспортні накладні, платіжні доручення за квітень 2013р., травень 2013р., березень 2013р., липень 2013р., червень 2013р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наявних у справі первинних документів, які також досліджувались під час перевірки, що підтверджується актом перевірки, за господарськими операціями позивача з вищенаведеним контрагентом вбачається, що вони складені у відповідності до законодавства України.

Жодних зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки також не зазначено.

Стосовно твердження відповідача про те, що ФОП ОСОБА_2 неналежно оформила товарно-транспортні накладні, а саме: 1)автопідприємство, 2)замовник, 3) вантажовідправник,4)вантажоодержувач відсутні ознаки ТОВ «Альянс-Іст» та ТОВ «Голдлайн», що свідчить про відсутність підпису та печатки ТОВ «Альянс-Іст» та ТОВ «Голдлайн», то слід зазначити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності ознаки ТОВ «Альянс-Іст» та ТОВ «Голдлайн» у товарно-транспортних накладних з огляду на те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як на час укладення правочинів позивача із ТОВ «Альянс-Іст» та ТОВ «Голдлайн», так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими в ЄДРПОУ та були платниками податку на додану вартість; ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними. Вказане відповідачем не спростоване.

Крім того, укладені між сторонами договори не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів та те, що господарські операції мали реальний характер, а надані послуги безпосередньо пов'язанні з господарською діяльністю позивача, однак, відповідачем при винесені спірного податкового повідомлення-рішення зазначене не було прийнято до уваги.

Необхідно зазначити, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість навіть наявність порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, у яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Враховуючи наведене, Лівобережна ОДПІ не могла використовувати як безперечний доказ акт перевірки контрагента ТОВ «Альянс Іст», складеного фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.04.13р. №1318/153/38113730 та від 26.04.13р. №1431/224/38113730 «Про результати перевірки з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства ТОВ «Альянс Іст»», яким встановлені порушення ч.1 ст.203,215,216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених в зазначених актах у період: липень 2012р., серпень 2012р., вересень 2012р., жовтень 2012р., листопад 2012р., грудень 2012р., а також акт Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.08.13р. №9/22.338329524 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Голдлайн».

Також, програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Таким чином, використання Лівобережною ОДПІ інформації комп'ютерних баз: База даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту а розрізі контрагентів на рівні ДПА України, АРМ «Свідоцтво платника ПДВ», АРМ «Прийняття та обробки звітності», АІС «Облік податків та платежів», ІС «Податковий блок», не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав належних доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість поставленого йому товару, тому у суду є підстави вважати незаконним та таким, що підлягають скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.12.2013р. №0010341703.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 19.12.13р. №0010341703, яким Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, було визначено суму грошового зобов'язання 188043грн.00коп.

Стягнути з державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати в сумі 182грн.70коп. (сто вісімдесят дві грн. 70коп.) сплаченого згідно платіжного доручення від 12.09.2014р. за №182.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя С.В. Ніколайчук