Постанова № 40915710, 09.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2014 року № 826/5563/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРСАЛ ГРУПП"

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про

визнання дій протиправними, зобов'язати вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Версал Групп» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій щодо зменшення за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 задекларованих податкових зобов’язань ТОВ «Версал Групп» з податку на додану вартість на суму 546 143 грн. та задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 480 044 грн.; скасування висновків акту від 08.11.2013 №1255/26-53-22-01-38196534; зобов’язання вилучити з інформаційних баз органів державної податкової служби акт від 08.11.2013 №1255/26-53-22-01-38196534; зобов’язання утриматись від вчинення дій, а саме: від використання та поширення акту від 08.11.2013 №1255/26-53-22-01-38196534.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом порушено процедуру проведення зустрічної звірки визначеного Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а саме: не направлено позивачу запит про надання пояснень та документів. Крім того, позивач зазначає, що він знаходиться за місцем реєстрації, отже твердження податкового органу, що позивач має статус «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням» є безпідставним. Також, позивач вказує, що висновок податкового драгун про нікчемність господарських операцій спростовується наявними документами.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві – заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засідання за згодою сторін відповідно до норм ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВЕРСАЛ ГРУПП» з питань правильності обчислення податкових зобов’язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Експансія», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Профконсалт Плюс» та податкового кредиту з ТОВ «Трініті-Групп» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013, за результатом якої складено акт від 08.11.2013 №1255/26-53-22-01-38196534 (далі – акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм п. 187.1 ст. 187, п. 198., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов’язань з податку на доладну вартість на загальну суму 546 143 грн., завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 480 044 грн.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З акту перевірки вбачається, що на запит податкового органу від 16.09.2013 №4808/10/26-53-15-01-11-01 позивачем надано частково необхідні підтверджуючи документи щодо ведення фінансово-господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВЕРСАЛ ГРУПП» проведено за наявності підстави визначених п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Посилання позивача на Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232 є безпідставним, оскільки вказаним Порядком врегульовано проведення виключно зустрічних звірок, а податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВЕРСАЛ ГРУПП».

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України 86.1. результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, вказана норма під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би порушував права та інтереси позивача, незгода з висновками, викладеними в акті перевірки не є підставою для визнання протиправними дії щодо внесення до акту висновків перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013 №К/800/15324/13.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Враховуючи, що акт перевірки, не створює безпосередньо для платника податків наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов’язків, отже суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання скасування висновків акту від 08.11.2013 №1255/26-53-22-01-38196534.

.Щодо позовних вимог в частині зобов’язання вилучити з інформаційних баз органів державної податкової служби акт від 08.11.2013 №1255/26-53-22-01-38196534; зобов’язання утриматись від вчинення дій, а саме: від використання та поширення акту від 08.11.2013 №1255/26-53-22-01-38196534, суд зазначає наступне.

Відповідно статті 16 Закону України “Про інформацію” податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. 72 Податкового кодексу України для забезпечення діяльності податкових органів використовується, зокрема, інформація про фінансово-господарські операції платників податків, про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків, за результатами податкового контролю.

Пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Статтею 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Отже, податкова інформація може, зокрема, зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів.

Підпунктом 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України визначено, що платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Згідно із п. 63.12 ст. 63 Кодексу інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що у даному випадку внесення або зміна інформації в інформаційних базах податкових органів на підставі вказаного вище акту саме по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків у формі виникнення або зміни прав та обов'язків, позивача.

Таким чином, наявність відповідної інформації в обумовленому програмному продукті органу податкової служби безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов'язків платника податків, тобто не породжує правових наслідків.

Дана позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 27.11.2013р. по справі №К/800/12884 (2а-17480/12/2670).

Такі дії, по суті, є лише збиранням доказової інформації податковим органом, що фіксується в акті перевірки, який виступає носієм цієї доказової інформації.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо зменшення за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 задекларованих податкових зобов’язань ТОВ «Версал Групп» з податку на додану вартість на суму 546 143 грн. та задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 480 044 грн. суд зазначає наступне.

Податковий орган, як контролюючий орган, може змінити задекларовані платником податків дані податкової звітності лише шляхом визначення суми грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року №К/9991/74156/12.

З матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки податковим органом не виносились.

З урахуванням того, що висновки перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість, та, оскільки в автоматизованій інформаційній системі “Податковий блок” підлягають відображенню виключно задекларовані платником податку у податкових деклараціях показники податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, суд приходить до висновку, про протиправність дій податкового органу зменшення за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 задекларованих податкових зобов’язань ТОВ «Версал Групп» з податку на додану вартість на суму 546 143 грн. та задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 480 044 грн. та обґрунтованість позовних вимог у вказаній частині.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність дій по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з формулювання позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Версал Групп» підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині визнання протиправними дій щодо зменшення за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 задекларованих податкових зобов’язань ТОВ «Версал Групп» з податку на додану вартість на суму 546 143 грн. та задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 480 044 грн. на підставі акту від 08.11.2013 №1255/26-53-22-01-38196534. Позовні вимоги в іншій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо зменшення за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 на підставі акту від 08.11.2013 №1255/26-53-22-01-38196534 задекларованих податкових зобов’язань ТОВ «Версал Групп» з податку на додану вартість на суму 546 143 грн. та задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 480 044 грн.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда