Постанова № 40915453, 01.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа№ 925/1235/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Вознюк Є.В., від відповідача - не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства

«По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»

на рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року

у справі №925/1235/14 (суддя Гура І.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Укарїни», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», м. Черкаси,

про стягнення 172340,07 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року ПАТ НАК «Нафтогаз України» (далі - позивач) подало до господарського суду Черкаської області позов до ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (далі - відповідач) про стягнення 172340,07 грн., з яких 48062,59 грн. пені, 9612,52 грн. 3% річних, 114664,96 грн. 7% штрафу. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що згідно умов договору купівлі-продажу природного газу №56-Б від 25.04.2012 року протягом квітня-грудня 2012 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 10876,73 тис.м.куб. на загальну суму 45799734,71 грн., однак, відповідач за отриманий природний газ розрахувався невчасно, тому за прострочення виконання грошових зобов'язань позивачем нараховані станом на 04.06.2014 року договірна пеня та договірний штраф (п. 7.2. договору), а також відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних за період прострочення

Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року у справі №925/1235/14 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» 48062,59 грн. пені, 9612,52 грн. 3% річних, 114664,96 грн. 7% штрафу та 3446,80 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 48062,59 грн. пені, 9612,52 грн. 3% річних, 114664,96 грн. 7% штрафу у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №56-Б від 25.04.2012 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року у справі №925/1235/14 в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 124277,48 грн., з яких 9612,52 грн. 3% річних та 114664,96 грн. 7% штрафу та прийняти нове рішення в цій частині. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач просить застосувати потрійну відповідальність за порушення відповідачем грошових зобов'язань, оскільки пеня та штраф є різновидами неустойки, тобто одного виду відповідальності; у п. 7.2. договору передбачена пеня та штраф, тобто за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду, при цьому в ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Застосування штрафних санкцій у вигляді одночасно штрафу та пені допускається законом лише у випадку порушення не грошових зобов'язань згідно ч. 2, ч. 4, ч. 6 ст. 231 ГК України. При цьому, відповідач вважає, що розмір штрафних санкцій може визначатися сторонами договору лише у випадку, коли розмір санкцій не визначено законом, а розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань визначено саме п. 6 ст. 231 ГК України. Отже п. 7.2. договору не відповідає ч. 4. ч. 6 ст. 231 ГК України. Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, то посилається на ч. 2 ст. 712, ч. 3 ст. 692 ЦК України, ст. 549 ЦК України, вважає, що заявлені до стягнення 3% річних за весь час прострочення є пенею у розумінні ст. 549 ЦК України.

При цьому, відповідач посилається на відсутність внаслідок прострочення грошового зобов'язання збитків, нетривалий період прострочення, повне виконання грошового зобов'язання, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до 1000,00 грн., а в іншій частині позовних вимог відмовити у їх задоволенні.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року у справі №925/1235/14 апеляційну скаргу ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» на рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року у справі №925/1235/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 01.10.2014 року.

В судовому засіданні 01.10.2014 року представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін. В судове засідання 01.10.2014 року представники відповідача не з'явились, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від відповідача 30.09.2014 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто в судовому засіданні 01.10.2014 року та відхилено. Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання відповідача, колегія суддів враховує повноту наявних у матеріалах справи документів для прийняття рішення та необґрунтованість належним чином причин нез'явлення представника відповідача у судове засідання. При цьому, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.04.2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №56-Б на купівлю-продаж природного газу (далі - договір, а.с. 13-19), згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.

Пунктами 2.1, п. 2.1.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві у період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року газ в обсязі 10702,00 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): квітень - 1000,00, травень - 150,00, червень - 102,00, липень - 100,00, серпень - 90,00, вересень - 110,00, жовтень - 1900,00, листопад - 2250,00, грудень - 5000,00. Обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору ціна (граничний рівень цін) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України. До сплати ціна за 1000 куб.м. природного газу - 3509,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 4210,80 грн. У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ вона є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення її в дію.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.6 договору).

Матеріали справи свідчать, що позивач здійснив протягом квітня-грудня 2012 року поставку відповідачу природного газу, що підтверджується актами приймання природного газу (а.с. 20-28).

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» споживач, серед іншого, зобов'язаний: укласти договір на постачання природного газу; забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони спору погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключного грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог (а.с. 30-32), бухгалтерської довідки про стан розрахунків відповідача з позивачем (а.с. 34-39) та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач розраховувався за отриманий газ з порушенням строків, встановлених п.п. 6.1, 6.2 договору.

На підставі наведеного, за прострочення виконання грошових зобов'язань позивачем нараховані договірна пеня та договірний штраф, а також 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за загальний період прострочення з 20.05.2012 року по 22.01.2013 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п. 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Як зазначено в п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 року №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що 3% річних за своєю правовою природою є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а не мірою відповідальності, як помилково вважає відповідач.

Відтак, суд апеляційної інстанції зазначає про можливість одночасного стягнення з відповідача на користь позивача пені та 3% річних.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 48062,59 грн. пені, 9612,52 грн. 3% річних, 114664,96 грн. 7% штрафу у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу №56-Б від 25.04.2012 року за загальний період прострочення з 20.05.2012 року по 22.01.2013 року. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, 3% річних та штрафу, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Крім цього, позивач просив суд зменшити до 1000,00 грн. суму пені з мотивів відсутності внаслідок прострочення грошового зобов'язання збитків, нетривалий період прострочення, повне виконання грошового зобов'язання.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Однак, як вірно вказав суд першої інстанції, відповідачем не надано суду будь-яких доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження обставин, викладених в клопотанні, а також не вказано обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку в розумінні ст. 83 ГПК України.

При цьому, відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке виразилось у простроченні виконання грошових зобов'язань з оплати за поставлений товар.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» на рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року у справі №925/1235/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 01.09.2014 року у справі №925/1235/14 залишити без змін.

3. Справу №925/1235/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз