Ухвала суду № 40914578, 09.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2014 р.Справа № 818/2229/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2014р. по справі № 818/2229/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

15.08.2014 оку позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах, звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, в якому просив скасувати постанову державного виконавця від 29.07.2014 року ВП № 40190589 про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.14 року по справі № 818/2229/14 у задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.07.2014 року ВП № 40190589 - відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2014 року позивач отримав постанову державного виконавця від 29.07.2014 року ВП № 40190589 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення від 07.06.2013 року № 5696, виданого УПФУ в м. Сумах про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати штрафних санкцій в сумі 170,00 грн. Державним виконавцем стягнуто на користь УПФУ в м. Сумах 170,00 грн. та закрито виконавче провадження в зв'язку зі сплатою заборгованості боржником. Однак кошти, сплачені боржником, зараховані в порядку календарної черговості на погашення заборгованості за 2011-2012 роки, сума штрафних санкцій по рішенню від 07.06.2013 року № 5696 залишилась несплаченою, а тому позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кошти в розмірі 170,00 грн. згідно рішення від 07.06.2013 року № 5696 перераховані на рахунок УПФУ в м. Сумах платіжними дорученнями від 27.06.2014 року № 7404 (на суму 146,40 грн.) та від 29.07.2014 року № 9177 (на суму 23,60 грн.), а тому сума боргу, що підлягала стягненню в примусовому порядку, згідно рішення від 07.06.2013 року № 5696, сплачена боржником в повному обсязі.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог позивача щодо скасування постанови державного виконавця від 29.07.2014 року ВП № 40190589 про закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 30.09.2013 року державним виконавцем ВДВС СМУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 40190589 про примусове виконання рішення УПФУ в м. Сумах від 07.06.2013 року № 5696 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати штрафних санкцій в сумі 170,00 грн.

На підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" постановою від 29.07.2014 року виконавче провадження ВП № 40190589 закінчено в зв'язку зі сплатою боргу в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

З матеріалів справи вбачається, що кошти в розмірі 170,00 грн., згідно рішення від 07.06.2013 року № 5696, перераховані на рахунок УПФУ в м. Сумах платіжними дорученнями від 27.06.2014 року № 7404 (на суму 146,40 грн.) та від 29.07.2014 року № 9177 (на суму 23,60 грн.) (а.с.19, 20).

Колегія суддів зазначає, що сума боргу, яка підлягала стягненню в примусовому порядку, згідно рішення від 07.06.2013 року № 5696, сплачена боржником в повному обсязі, а отже правових підстав для стягнення з боржника коштів в розмірі, більшому ніж зазначено у виконавчому документі, у державного виконавця не було.

Відповідно до п. 11 Порядку у разі самостійної сплати коштів боржником державний виконавець з'ясовує з органами Пенсійного фонду України відповідність платежу реквізитам виконавчого документа. Для цього державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після отримання розрахункових документів про сплату боргу звертається до органу Пенсійного фонду України, який зобов'язаний протягом п'яти робочих днів надати письмове підтвердження сплати відповідної суми боргу.

Таким чином обов'язок державного виконавця щодо з'ясування відповідності платежу з органами Пенсійного фонду України виникає у разі самостійної сплати коштів боржником.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку сума боргу стягнута з боржника в примусовому порядку, про що також свідчать копії розпоряджень № 40190589/58 та № 40190589/58, згідно яких крім основної суми боргу в розмірі 170,00 грн., з боржника стягнуто 17,00 грн. виконавчого збору та 48,76 грн. витрат на проведення виконавчих дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає позовні вимоги УПФУ в м. Сумах про скасування постанови державного виконавця від 29.07.2014 року ВП № 40190589 про закінчення виконавчого провадження необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.14 року по справі № 818/2229/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2014р. по справі № 818/2229/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.