Рішення № 40914320, 07.10.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2014 р. Справа №917/1531/14

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36040

про стягнення 3735,02 грн.

Суддя Погрібна С.В.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н., довіреність № 19-14/990 від 10.04.2013р.;

від відповідача: ОСОБА_1 НОМЕР_1 вид. 19.06.1997р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 3735,02 грн., з яких 2789,73,17 грн. заборгованість за Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №2019 від 17.10.2008р., 715,35 грн. - пеня, а також 65,36 грн. - 3 % річних та 164,58 - інфляційних нарахувань.

23.09.2014р. через канцелярію суду позивачем було подано клопотання з додатками (вхід. № 12392 від 23.09.2014р.) відповідно до якого повідомив суд про часткову сплату відповідачем основного боргу, в сумі 1000,00 грн. та просить суд припинити провадження у справі в цій частині.

Відповідач в судовому засіданні 23.09.2014р. суму основного боргу за Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №2019 від 17.10.2008р. визнав в повному обсязі, проти задоволення пені заперечує.

Також, відповідачем було надано докази часткової сплати суми основного боргу в розмірі 900,00грн. (квитанція №3336.152.1 від 23.09.2014р.; а.с.65).

Ухвалою від 23.09.2014р. було відкладено розгляд справи для надання можливості відповідачу сплатити заборгованість.

07.10.2014р. через канцелярію суду позивачем було подано клопотання (вхід. № 13125 від 07.10.2014р.) відповідно до якого, позивач підтвердив часткову сплату та просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в сумі 900,00 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 889,73 грн. залишок основного боргу за Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №2019 від 17.10.2008р., 715,35 грн. - пені, а також 65,36 грн. - 3 % річних та 164,58 - інфляційних нарахувань.

Відповідачем в судовому засіданні було надано докази сплати 1119,57грн., в рахунок погашення заборгованості (квитанція в матеріалах справи а.с. 77).

Крім того, від відповідача надійшло клопотання (вхід. №13047від 06.10.2014р.), в якому останній просить суд зменшити розмір пені на 80% посилаючись на тяжке фінансове становище.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (теплопостачальна організація за Договором; позивач по справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживач за Договором; відповідач по справі) 17.10.2008р. був укладений Договір № 2019 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - Договір) (а. с. 12-13).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальну послугу.

До договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2019 від 17.10.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 23.10.2013 року. Даною додатковою угодою сторони внесли зміни в пункти 13, 14,15,16 договору та додаток №1 до договору "Розрахунок обсягу теплової енергії". (а.с.14, 15).

Відповідно до умов Договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі по вул. Калініна, 42 - нежитлове приміщення, а відповідач зобов'язується сплачувати за одержану теплову енергію за встановленими тарифами та в строк, передбачений договором.

Згідно п. 13 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 23.10.2014р. розрахунки за відпущену теплову енергію проводиться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Вартість 1Гкал - 802,18 грн., (без ПДВ), 962,62 грн. (з ПДВ) для потреб інших споживачів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 14 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 23.10.2014р. було встановлено, що оплата вартості теплової енергії проводиться Споживачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця.

Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.

Як зазначає позивач, відповідач не виконує умов договору, внаслідок чого за період з лютого по квітень 2013р., а також з лютого по квітень 2014р. виникла заборгованість за відпущену теплову енергію та до сплати нараховано 3169,73 грн.

Однак, відповідачем проведено оплату в рахунок погашення зазначеної заборгованості на суму 380,00 грн.

Договором № 2019 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 17.10.2008р. сторони погодили, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0 % за кожний день прострочки платежу, але не більше 100 % боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-XI від 20.05.99 р., а також стягується 3 % річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України (п. 16 Договору).

Станом на момент подання позову заборгованість відповідача складала 2789,73 грн.

Так позивач просить суд стягнути з відповідача 3735,02 грн., з яких 2789,73,17 грн. заборгованість за Договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №2019 від 17.10.2008р. (в редакції Додаткової угоди № 1 від 23.10.2013 р.) за період з лютого по квітень 2013р., а також з лютого по квітень 2014р.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Як встановлено судом, сторонами при укладенні Договору пунктом 16 було узгоджено, що у випадку несплати у вказані строки нараховується пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочки платежу, але не більше100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги", а також стягується 3% річних та інфляційні витрати з простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України".

Під час розгляду справи відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором було сплачено грошові кошти в сумі 3019,67 грн., що підтверджується копією банківської виписки по рахунку (а.с.63, 75) та квитанціями (а.с.65, 77).

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 789,73 грн., 65,36 грн. - 3% річних та 164,58 грн. - інфляційних слід припинити в зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Перевіривши за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем пені в сумі 715,35 грн., суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Клопотання відповідача про зменшення пені на 80% задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, роз'яснено, якщо вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обгрунтовуючи своє клопотання відповідач посилається на тяжке фінансове становище.

Як вбачається з матеріалів справи Договором №2019 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 17.10.2008р. передбачено, що у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 0,1 % за кожний день прострочки платежу, а факт прострочення відповідачем зобов"язання підтверджується матеріалами справи. Крім того, відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували тяжке фінансове становище та неможливість виконання рішення.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин даної справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них під час вирішення спорів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36040; РНОКПП НОМЕР_2) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008; р/р 260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) - 715,35 грн. пені та 1827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 789,73 грн., 65,36 грн. - 3% річних та 164,58 грн. - інфляційних.

Повне рішення складено 13.10.2014р.

Суддя Погрібна С.В.