Рішення № 40914296, 14.10.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 р. Справа № 909/1072/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фінансового управління виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради,

вул. Дністровська, 28, м. Івано-Франківськ,76019

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1,76000

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

про зобов'язання укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська

за участю представників сторін:

Від позивача: Чекайло В.М. - головний спеціаліст юридичного відділу, (довіреність № 286 від 02.06.14)

Від третьої особа, що не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні позивача:

Челах Антон Васильович, (довіреність № 16/01-20/66-в від 09.01.14)

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до приватного підприємця ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про зобов'язання укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2014 року залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи в судовому засіданні на 14.10.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини такої неявки суду не повідомив. З приводу цього варто вказати таке.

Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив таке. 03 вересня 2014 року фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернулось з листом-пропозицією №2-15/472 до приватного підприємця ОСОБА_1 з пропозицією (офертою) укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з додатком розрахунку розміру пайової участі, складеного відповідно до примірного договору, передбаченого Положенням "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста". Даний проект договору містить всі істотні умови, передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Проте, за словами позивача, на пропозиції щодо укладення договору відповіді отримано не було.

Як стверджує позивач, дана пропозиція з боку фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради була направлена відповідно до наданих повноважень, а саме п.2.2.22 Положення про фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради 371-XLIX від 30.03.2010 року) де зазначено, що фінансове управління здійснює роботу пов'язану з укладанням договорів та проведенням розрахунків пайових внесків до цільового фонду соціально-економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста, веде оперативний облік надходжень та бере участь у розробці програм соціально-економічного розвитку міста, забезпечує в установленому порядку їх цільове фінансування. Та з врахуванням Положення "Про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури міста", де зазначено, що замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь.

Позивач вважає, що приватний підприємець зобов'язаний укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виходячи з того, що відповідно до п.2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Також позивач вказав, що згідно ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Позивач стверджує, що здійснивши будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_3 відповідачем не було укладено договір про пайову участь.

Таким чином, позивач просить суд позов задоволити та зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1 укласти з виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Івано-Франківська та додаток до нього (розрахунок розміру пайового внеску) в редакції, запропонованій фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, не подав суду відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів стосовно обставин справи.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Згідно ч.1 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Частиною 5 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

При розгляді матеріалів справи, судом встановлено, що відповідно до листа заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області №7/9/01-14/1282 від 04.08.2014 року, який адресовано начальнику фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, декларація про готовність об'єкта до експлуатації "Багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрована в Інспекції за №ІФ14312516519 від 08.09.2012 року. Таким чином, з вказаного випливає висновок про те, що багатоквартирний житловий будинок з приміщеннями громадського призначення за адресою: АДРЕСА_3 прийнято в експлуатацію 08.09.2012 року. В спірному випадку, наявність такої декларації є доказом того факту, який унеможливлює укладення договору на пайову участь в обов'язковому порядку відповідно до ч.9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Статтею 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Враховуючи фактичні обставини справи та приписи ст.187 Господарського кодексу - суд прийшов до висновку про те, що спір про спонукання до укладення відповідного виду договорів може розглядатись в суді за умови звернення сторони з вимогою про укладення договору в межах встановленого законом терміну, оскільки в цьому періоді діє обов'язок по укладенню договору, встановлений законом. За межею цього терміну договірний спір може розглядатись в суді тільки при наявності згоди сторін /угода сторін, попередній договір/ - п.1 ст.187 Господарського кодексу, що в спірному випадку відсутнє.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази, враховуючи вимоги діючого законодавства - не знайшов підстав для задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимогу позивача необґрунтованою, а позов таким, який не підлягає задоволенню.

Керуючись ч.1 ст.39, ч.1, 2, 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.189 Господарського кодексу України, ст.ст. 32,43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради / 76019, м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 28, код ЄДРПОУ 023140627 / до приватного підприємця ОСОБА_1 / 76000, АДРЕСА_2 /, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради /76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського,21/ про зобов'язання приватного підприємця ОСОБА_1 укласти з виконкомом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Івано-Франківська та додаток до нього (розрахунок розміру пайового внеску) в редакції, запропонованій фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.10.14

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Гавінська Л.Д. 16.10.14