Рішення № 40914099, 07.10.2014, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6720/14-ц

2/357/2514/14

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Л. М. ,

при секретарі - Вангородська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Банк « Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, Білоцерківський міський відділ управління Державної міграційної служби у Київській області, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 05.12.2007 р. між ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 31-07-И\05, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 111 100 грн для придбання квартири за умови сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 11,8 % річних на строк до 03.12.2027 р. В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 05.12.2007 р. було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов»язався відповідати за повне та своєчасне виконання зобов»язань за кредитним договором солідарно з позичальником ОСОБА_1 Також, в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 05.12.2007 р. було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 3697, за яким в іпотеку банку була передана квартира в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, що належить позичальнику на праві приватної власності .Оскільки з грудня 2008 року ОСОБА_1 перестав виконувати свої зобов»язання за кредитним договором, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 11.01.2011 р. у справі № 2-171\2011 із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 31-07-И\05 від 05.12.2007 р. в сумі 178 200 ,45 грн. На даний час рішення суду про стягнення заборгованості боржниками не виконане. Станом на 31.03.2014 р. сума заборгованості за кредитним договором складає 463 232,47 грн, з яких : 100 205,66 грн сума строкової заборгованості за редитом ; 8 825,08 грн сума простроченої заборгованості за кредитом ; 1 092,70 сума строкової заборгованості за відсотками ; 62 841,88 грн сума простроченої заборгованості за відсотками ; 12 454,31 грн сума простроченої заборгованості за комісіями ; 277 812,84 грн пеня, нарахована на суму простроченого тіла кредиту, відсоткам, комісії. У відповідності до умов іпотечного договору від 05.12.2007 р. та Закону України " Про іпотеку" позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки : квартиру в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності , на користь ПАТ « Банк « Фінанси та кредит» для задоволення його вимог за кредитним договором № 31-07-И\05 від 05.12.2007 р. в розмірі 463 232,47 грн шляхом визнання за банком права власності на це майно за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб»єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Також позивач просив суд виселити з квартири АДРЕСА_1 осіб, які там проживають : відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні представник позивача згідно довіреності вимоги підтримав.

Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на складні життєві обставини та не бажання керівництва банку укласти угоду про реструктуризацію боргу. Відповідачі просили суд відмовити банку в позові, оскільки вони мають на утриманні неповнолітню дитину, що страждає на важку хворобу серця, іншого житла не мають, згодні сплачувати борг за новим графіком.

Треті особи своїх представників до суду не направили, про день і час розгляду справи були належним чином повідомлені, від служби у справах дітей Білоцерківської міської ради до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника та при ухваленні рішення просили врахувати інтереси неповнолітньої дитини.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи. прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 05.12.2007 р. між ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 31-07-И\05, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 111 100 грн для придбання однокімнатної квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, за умови сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 11,8 % річних на строк до 03.12.2027 р.\ а.с.13-16\

В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором № 31-07-И\05 між ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 05.12.2007 р. було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов»язалася відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов»язань за кредитним договором .

Також, в забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором № 31-07-И\05 між ВАТ « Банк « Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 05.12.2007 р. було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 3697, за яким в іпотеку банку була передана квартира в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, що належить позичальнику ОСОБА_1 на праві приватної власності\ а.с.17-20\

На підставі рішення загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства « Банк « Фінанси та Кредит» , протокол № 4 від 02.09.2009 р., найменування банку змінено на Публічне акціонерне товариство « Банк « Фінанси та кредит» , статут банку приведено у відповідність до цих змін \ а.с.42-56\

По справі встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 11.01.2011 р. у справі № 2-171\2011 із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 31-07-И\05 від 05.12.2007 р. в сумі 178 200 ,45 грн.\ а.с.21-22\

Згідно довідки відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, де на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2-171\11, виданий Білоцерківським міськрайонним судом на виконання вищевказаного судового рішення, державним виконавцем вчинялися дії, спрямовані на його виконання, але до теперішнього часу рішення суду від 11.01.2011 р. не виконано в зв»язку з відсутністю у боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна, на яке можливо звернути стягнення \ а.с.110-111\

Судом було встановлено, що станом на 31.03.2014 р. загальна сума заборгованості за кредитним договором № 31-07-И\05 від 05.12.2007 р. , враховуючи і ту, що була стягнута за рішенням суду від 11.01.2011 р., складає 463 232,47 грн, з яких : 100 205,66 грн сума строкової заборгованості за кредитом ; 8 825,08 грн сума простроченої заборгованості за кредитом ; 1 092,70 сума строкової заборгованості за відсотками ; 62 841,88 грн сума простроченої заборгованості за відсотками ; 12 454,31 грн сума простроченої заборгованості за комісіями ; 277 812,84 грн пеня, нарахована на суму простроченого тіла кредиту, відсоткам, комісії.

Посилаючись на умови іпотечного договору від 05.12.2007 р. та Закон України « Про іпотеку» ПАТ « Банк « Фінанси та кредит» просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою АДРЕСА_1, що є власністю ОСОБА_1, для задоволення його вимог за кредитним договором № 31-07-И\05 від 05.12.2007 р. в розмірі 463 232,47 грн шляхом визнання за банком права власності на це майно за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб»єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, а також виселити відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з цієї квартири.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову , суд виходив з наступного.

Згідно ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов"язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов"язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв"язку із пред"явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності якщо інше не встановлено цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що предмет іпотеки відповідає зазначеним ознакам, тобто належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності, може бути ним відчужений і зареєстрований у встановленому порядку як окремий об'єкт права власності. За законом та договором іпотеки (п.11.1) звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі і за рішенням суду.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.3 ст.36 Закону України « Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками може передбачати передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України « Про іпотеку».

Статтею 37 Закону України « Про іпотеку» передбачено , що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно ст 39 Закону України « Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають

задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі

необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

За статтею 40 Закону України « Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у

порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють

житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший

погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення

здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, які мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Всі мешканці зобов"язані на письмові вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

Як зазначено у п.9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з рогляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. « Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором \ дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки\застаави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця \ майновий поручитель\, одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки\застави, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо\ належить виключно позивачеві.

У пункті 42 цієї ж постанови пленуму вказано, що суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитися у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення ст.11 Закону України « Про іпотеку».

По даній справі судом встановлено, що позичальником та іпотекодавцем в цих правовідносинах є одна і та сама особа - відповідач ОСОБА_1. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 11.01.2011 р. у справі № 2-171\2011 із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 31-07-И\05 від 05.12.2007 р. в сумі 178 200 ,45 грн. Дане рішення знаходиться на примусовому виконанні. Заявляючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач бажає задовольнити свої вимоги за кредитним договором від 05.12.2007 р. в розмірі 463 232,47 грн. При цьому судом з»ясовано, що дана заборгованість утворилася за весь час дії кредитного договору, тобто, до неї включено і ту, що вже була стягнута рішенням суду від 11.01.2011р , включаючи дострокове повернення кредиту. На думку суду, така ситуація може призвести до подвійного стягнення з відповідача ОСОБА_1 однієї і тієї ж заборгованості за кредитним договором, здійсненого позивачем за допомогою різних способів судового захисту, що не допускається.

Крім того, суд вважає, що позивачем було порушено процедуру виселення мешканців переданого в іпотеку житлового приміщення, на яке звернуто стягнення , передбачену ст.40 Закону України « Про іпотеку» та ст.109 ЖК України . Так, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт отримання відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 письмової вимоги банку про добровільне виселення. Представлені позивачем докази щодо направлення 16.04.2014 такої вимоги відповідачам \ а.с.23-25\, на думку суду, є сумнівними, оскільки вони можуть свідчити лише про те, що 16.04.2014 якась особа, що перебувала у квартирі АДРЕСА_1 , отримала поштове відправлення від ПАТ " Банк « Фінанси та Кредит», про що зроблено відмітку працівником поштового зв»язку, підписи відповідачів на повідомленні про вручення поштового відправлення відсутні. Самі відповідачі категорично заперечували факт отримання ними вимоги від 16.04.2014 про добровільне звільнення квартири чи будь-якої іншої подібної вимоги банку.

З огляду на все вищенаведене, суд вважає за необхідне відмовити ПАТ « Банк « Фінанси та Кредит» в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.20, 572, 576, 589-591 ЦК України ст..ст.5,33,36,37,39,40 Закону України « Про іпотеку», ст..109 ЖК України, ст.ст.10.11,60,61,209-215,292.293 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. М. Кошель