Ухвала суду № 40911963, 30.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8660/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19.12.2013 року дочірнє підприємство «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.09.2013 року № 0001402202, яким позивачу зменшено від'ємного значення суми податку на додану вартість на 36606 грн. та №0001362202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 39229 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19614,50 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року адміністративний позов дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 29.04.2014 року державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Податковий орган посилався на те, що підприємство у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ «Тру Кам», за рахунок якого позивачем було сформовано податковий кредит. В свою чергу, згідно акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Тру Кам» по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями», складеного ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, було встановлено, що правочини, які здійснювались ТОВ «Тру Кам» не направлені на настання реальних правових наслідків, мають ознаки фіктивності, оскільки не підтверджено факт постачання товару та його отримання покупцями. Зважаючи на зазначене, податковий орган вважає, що позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит по операціям з ТОВ «Тру Кам», а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та правомірними.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 року та постановлення нової, якою відмовити в задоволенні позовних вимог дочірньому підприємству «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КАС України, за відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.08.2013 року по 02.09.2013 року державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області була проведена позапланова невиїзна перевірка Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «Тру Кам» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 523/15-54-22-02/22483602 від 09.09.2013 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.09.2013 року № 0001402202, яким позивачу зменшено від'ємного значення суми податку на додану вартість на 36606 грн. та №0001362202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 39229 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19614,50 грн.

В ході зазначеної перевірки органом податкової служби встановлено порушення Дочірнім підприємством «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством було занижено податок на додану вартість за лютий 2013 року на загальну суму 39239 грн., та занижено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся (а саме, лютий 2013 року) на загальну суму 36 606 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що в ході проведеної перевірки не було підтверджено факту реального ведення господарської діяльності між Дочірнім підприємством «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» та ТОВ «ТРУ КАМ», у зв'язку з чим ДП «Будівельне управління № 2» не мало право включати суми ПДВ по накладним від вказаного товариства до податкового кредиту.

Крім того, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області посилалась на те, що згідно акту № 1800/2220/38320081 від 06.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «ТРУ КАМ» по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період з 15.08.2012 року по 30.04.2013 року» встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ТРУ КАМ» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Зазначене, на думку податкового органу, свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд», зважаючи на наступне:

П.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2013 року дочірнім підприємством «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» (Замовник) було укладено з ТОВ «ТРУ КАМ» (Виконавець) договір № 3 на виконання будівельних робіт на об'єкті: 10-ти поверховий та 7-ми секційний панельний житловий будинок № 19 (1,2,3,4 секції) в мкр. ІІІ-4-3 ж/р Котовського в м. Одесі (а.с. 48-51).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 вказаного договору виконавець виконує своїми силами та способами всі передбачені замовленням загальнобудівельні роботи та здає у визначені строки роботи замовнику, а замовник здійснює оплату виконаних робіт.

У підтвердження виконання умов укладеного договорупозивачем були надані наступні первинні документи:

- довідка по формі КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року на загальну суму 455010,95 грн.;

- акт приймання виконання будівельних робіт форми КБ - 2в;

- підсумкова відомість ресурсів (витрати - за фактом);

- податкова накладна №11 від 28.02.2013 року на загальну суму 455010,95 грн.;

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних;

- платіжні доручення №1006 від 01.03.2013 року на суму 56000,00 грн.; №1034 від 13.03.2013 року на суму 29010,95 грн.; №1087 від 25.03.2013 року на суму 40000,00 грн.; №39 від 29.04.2013 року на суму 30000,00 грн.; №806 від 13.05.2013 року на суму 30000,00грн.; №10 від 17.05.2013 року на суму 40000,00 грн.; №133 від 2013 року на суму 50000,00 грн.; № 291 від 21.08.2013 року на суму 80000,00грн.; №315 від 28.08.2013 року на суму 100000,00 грн.;

- договірна вартість на будівництво станом на 01.02.2013 року;

- локальний кошторис №2-1-1/27 на загальнобудівельні роботи станом на 01.02.2013 року;

- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1/27 на загальнобудівельні роботи;

- довідка про загальновиробничі витрати на будівництво.

Судом першої інстанції встановлено, що суму податку на додану вартість 75835,16 грн. включено позивачем до податкового кредиту за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року.

Дослідивши вказані первинні документи колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача, податковий орган вказував на сумнівність виконання договірних зобов'язань контрагентом з позивачем, на нереальність самих оподаткованих господарських операцій.

З положень Податкового кодексу України випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в даному випадку, фактичне виконання ТОВ «ТРУ КАМ» укладеного з позивачем договору підтверджується наданими первинними документами, які містять необхідну та достатню інформацію щодо господарських операцій, які здійснювались між вказаними контрагентами, зокрема, роботи за договором від 01.02.2013 року виконані та здані замовнику, що підтверджується актом прийомки виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року форми КБ - 2в.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, виконувані ТОВ «ТРУ КАМ» роботи безпосередньо пов'язані з видами господарської діяльності, які здійснюються позивачем.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем факту допущення порушень податкової дисципліни позивачем.

Слід зазначити, що необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між дочірнім підприємством «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» та ТОВ «ТРУ КАМ» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом реально відбулися та тягнуть настання правових наслідків.

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених між дочірнім підприємством «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» та ТОВ «ТРУ КАМ» правочинів, слід зазначити наступне:

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

В даному випадку, товариством належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «ТРУ КАМ», що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності посилань податкового органу, як на доказ нереальності здійснюваних дочірнім підприємством «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» з ТОВ «ТРУ КАМ» операцій на акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 1800/2220/38320081 від 06.06.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «ТРУ КАМ» по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період з 15.08.2012 року по 30.04.2013 року».

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

При цьому, згідно з п.4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку встановленням відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). Відповідно до затвердженої форми вказаного Акту в ньому може відображатися інформація, яка наявна в даних ДПС про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація.

Акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 1800/2220/38320081 від 06.06.2013 року, складений стосовно неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «ТРУ КАМ», на який посилається відповідач не містить відомостей щодо дослідження податковим органом первинних документів контрагента позивача.

Відповідно до вимог чинного законодавства в актах, складених відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України щодо проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання органами податкової служби не можуть бути зроблені висновки про будь-які порушення суб'єкта господарювання, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою.

Таким чином, посилання ДПІ в Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві № 1800/2220/38320081 від 06.06.2013 року як на доказ нереальності господарських операцій між дочірнім підприємством «Будівельне управління № 2» ВАТ транспортного будівництва «Одестрансбуд» та ТОВ «ТРУ КАМ»», є безпідставним.

Зважаючи на все вище зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем у відповідності до вимог ст.ст. 198, 201 ПК України правомірно було віднесено до складу податкового кредиту грошові суми, сплачені ТОВ «ТРУ КАМ», а тому висновок ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про заниження позивачем податку на додану вартість по операціям з ТОВ «ТРУ КАМ», а також завищення, у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту, від'ємного значення суми податку на додану вартість, є необґрунтованими.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення від 24.09.2013 року № 0001402202 та №0001362202, прийняті державною податковою інспекцією в Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв