Ухвала суду № 40911869, 07.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13357/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ «Компаунд» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2009 року №0001952301/0, №0001962301/0, №0006412304.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2010 року, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 року залишена без змін, адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року та прийти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами. Зокрема, суд виходив з того, що після укладення позивачем з ФОП ОСОБА_2 та ПП «Лібро» договорів щодо отримання консультаційних та маркетингових послуг, не вбачається будь яких змін у господарській діяльності позивача пов'язаних із отриманням таких послуг.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Працівниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006року по 31.03.2009року. За результатами перевірки складено акт №5147/23-2/30406297 від 27.07.2009року (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення товариством п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на 144 650,0 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2006р. на 3665 грн., за березень 2009року на 50000 грн.; п. 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в сумі 2150,0 грн.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат коштів, сплачених при взаємовідносинах з СПД ФО ОСОБА_2 та ПП «Лібро», оскільки послуги, отримані від вказаних контрагентів, не були використані позивачем у господарській діяльності та не є належно підтверджені відповідною первинною документацією.

За результатами перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення - рішення, а саме :

№0001952301/0 від 07.08.2010року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на суму включаючи штрафні санкції - 216975,0 грн.,

№0001962301/0 від 07.08.2009року яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму, включаючи штрафні санкції 80498,0 грн.

рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006412304 від 07.08.2009року яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10750,0 грн.

Зазначені рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням №7568/10/25-029 від 15.10.2009року скарга залишена без задоволення, натомість відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення №0001952301/1 від 15.10.2009року, №0001962301/1 від 15.10.2009року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006412304 від 07.08.2009року залишене без змін.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статі 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включається: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пункту 5.3.1. вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потребу, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, відповідно до пункту 1.7 статі 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим законом.

Підпунктом 7.4.1 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковувані їх операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків; використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та СПДФО ОСОБА_2 було укладено договір про надання консультаційних послуг від 01.11.2006року та договір №301/08 про надання консультаційних послуг від 04.01.2008року.

В підтвердження виконання умов договорів до матеріалів справи додано: акти приймання-передачі консультаційних послуг, а саме № 1 від 26.12.2006 року, №2 від 31.01.2007року, №3 від 28.02.2007року, 30.03.07року,№ 5 від 30.04.2007року, №6 від 30.05.2007року, № 7 від 25.06.2007руку, № 8 від 17.07.2007року, № 9 від 27.08.2007року, №1 від 30.01.2008року, №2 від 29.02.2008року, №3 від 31.03.2008року, №4 від 30.04.2008року, №5 від 30.05.2008року, №6 від 30.06.2008року, №7 від 30.07.2008року, №8 від 27.08.2008року, №9 від 30.12.2008року, а також рахунок-фактура № 02/01 від 31.01.2007року.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія складеного СПДФО ОСОБА_2 проекту бізнес плану "Расширение производства шоколадных и кондитерских глазурей".

Також між ТОВ "БМБ Компаунд" та ПП "Лібро" було укладено договір №16/09 від 09.02.2009року, відповідно до якого ПП "Лібро" зобов'язувалося виконати маркетингові послуги, пов'язані з дослідженням ринку кондитерської та шоколадної глазурі.

На виконання договору було складено акт приймання-передачі виконаних послуг б/н від 28.09.2009року та виписано податкову накладну від 28.02.2009року №2826 на суму 300000,0 грн., в т.ч. ПДВ 50000,00грн., а також "Отчет исследования рынка кондитерской и шоколадной глазури".

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції при наданні оцінки висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, що знайшло своє відображення у Висновку експерта № 949/13-45 від 21.03.2014року, згідно якого надана для перевірки документація у повній мірі підтверджує право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат.

Зокрема, як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом дослідження було виключно питання документального підтвердження віднесених позивачам до валових витрат та податкового кредиту сум сплачених при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 та ПП "Лібро", однак не встановлено використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, доцільність таких витрат, а також настання реальних наслідків за такими правочинами.

Як вірно зауважено судом першої інстанції наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як зазначає позивач, укладення правочинів з ФОП ОСОБА_2 та ПП "Лібро" було обумовлено необхідністю підтримання попиту на товар, тобто для використання у своїй господарській діяльності. В підтвердження такої позиції позивачем до матеріалів справи додано копії договорів поставки, та виписаної на їх виконання первинної документації, укладених після отримання відповідних послуг від ФОП ОСОБА_2 та ПП "Лібро".

З аналізу наданих позивачем копій звітів підготованих ФОП ОСОБА_2 та ПП"Лібро", а також копій договорів поставки, укладених позивачем після отримання консультаційних та маркетингових послуг, не вбачається будь яких змін у господарській діяльності позивача пов'язаних із отриманням таких послуг.

Крім того, основним видом діяльності ПП «Лібро» є оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатах з них, такий вид діяльності як маркетингові дослідження та послуги, у т.ч. дослідження ринку кондитерської та шоколадної глазурі, у ПП "Лібро" відсутній, що в свою чергу свідчить про відсутність у такого реальної можливості та компетентності у дослідженні ринку кондитерської та шоколадної глазурі.

Також суд критично розцінює доводи позивача з приводу використання договірних відносин з ФОП ОСОБА_2 з метою отримання допомоги, у останньої, в отриманні кредитів у банках, оскільки, із наданих позивачем копій кредитних договорів укладених з ВАТ «Універсальний банк розвитку та Партнерства» та ВАТ «Європейський» не вбачається участь вказаного контрагента позивача при укладенні таких, більш того, укладені позивачем з ФОП ОСОБА_2 договори не передбачали надання таких послуг.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність факту реального здійснення господарських операцій у позивача з його контрагентами, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо вирішення позовної вимоги про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006412304 від 07.08.2009року яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 10 750,0 грн. у зв'язку із встановленням несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів.

Зокрема проведеною перевіркою встановлено, що суб'єктом господарювання 10.07.2009року не було оприбутковано в книзі обліку розрахункових операцій готівкову виручку у розмірі 2150,0 грн. згідно із Z-звітом від 10.07.2009року № 0702, при цьому останній запис в книзі ОРО було зроблено 30.06.2009року.

Судом встановлено, що фактично позивачем не заперечується не внесення запису до розділу № 2 КОРО за 10.07.2009року, однак він вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про не оприбуткування готівки, позивачем фактично порушено порядок оприбуткування готівки та порядок ведення КОРО.

На час виникнення спірних правовідносин, порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначався «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджений Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004р. №637 що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320.

Пунктом 1.2 вказаного Положення, визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні обумовлено, що вся готівка, яка надходить до каси, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися; оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків. Згідно ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів.

Порядок ведення Книг обліку розрахункових операцій визначений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. №614 «Про порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок», згідно п. 7.5 якого використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на РРО, зокрема, передбачає: наявність книги обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги обліку розрахункових операцій; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

В абзаці 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій, то невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Відтак, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що в цій частині викладені позивачем доводи не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, спірне рішення про застосування штрафних санкцій прийнято з урахуванням всіх обставин.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 07.10.2014 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.