Постанова № 40911846, 16.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року ( 12 год. 15 хв.)Справа № 808/3114/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Максименко Л.Я.,

суддів - Киселя Р.В., Лазаренка М.С.

за участю секретаря судового засідання - Приймака Є.О.,

та представників

від позивача: Киян М.О., довіреність від 20.06.2014; Олійникова Т.В., довіреність від 20.06.2014

від відповідачів: Бойко Є.К., довіреність № 559/Б/08-22-10 від 13.01.2014; довіреність б/н від 18.11.2013; довіреність № 99-99-10-17/08/30 від 11.09.2014

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮНІ», с. Осипенко Бердянського району Запорізької області

до відповідача 1: Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Бердянськ

відповідача 2: Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, м. Запоріжжя

відповідача 3: Державної фіскальної служби України, м. Київ

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про результати розгляду первинної скарги, рішення про результати розгляду повторної скарги та акту документальної позапланової виїзної перевірки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮНІ» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач 2), Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач 3), в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 10.02.2014 № 0000051503 та податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0003981503; визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 24.01.2014 за № 277/10/0801-10-04-20 про результати розгляду первинної скарги; визнати протиправним та скасувати Рішення Міністерства доходів і зборів України від 07.04.2014 № 6038/6199-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги; визнати протиправним та скасувати акт № 16/15-03/30611819 від 18.10.2013 документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Агро-ЮНІ» за період з 01.01.2011 по 30.06.2013.

В обґрунтування позову посилається на те, що товариство є платником фіксованого сільськогосподарського податку з застосуванням спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського господарства. Земельні ділянки, які передані ТОВ «Агро-Юні» в користування на умовах оренди перебувають у власності громадян і використовувались товариством в його господарській діяльності незалежно від реєстрації права оренди на них. З огляду на це вважає, що продукція, вирощена на земельних ділянках, орендованих ТОВ «Агро-ЮНІ» як платником фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України. Відповідно висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.10.2013, щодо заниження податку на прибуток за перевіряємий період саме з підстав не врахування податковим органом площі земель, договори оренди яких не зареєстровані, є помилковим. Щодо надходження у касу підприємства грошових коштів в сумі 653 326,83 грн., які в порушення ст.. 187.1 не включені до бази оподаткування та не враховані у складі податкових декларацій з ПДВ позивач зазначає, що за реалізацію зернових та надані послуги від ФГ «Лідія» та ПП «СІБ АГРО» податкові накладні включені до складу податкових зобов'язань та відображені в деклараціях з ПДВ за червень і липень 2011 року. Також зазначає, що у 2012-2013 роках товариство реалізовувало продукцію власного виробництва населенню за готівковий розрахунок через касу підприємства,а податкові накладні були включені до складу податкових зобов'язань та відображені у відповідних періодах звітності з ПДВ (скорочена). Також позивач не погоджується із висновком контролюючого органу щодо встановленої нестачі залишків зернових культур станом на 01.01.2012 та 01.01.2013, оскільки такі висновки ґрунтуються лише на даних статистичної звітності. В свою чергу позивач вважає, що факти нестачі мали встановлюватись виключно шляхом інвентаризації, яка контролюючим органом не проводилась. Щодо заниження товариством бази оподаткування та відповідно податкових зобов'язань при реалізації основних засобів зазначає, що реалізовані транспортні засоби знаходились у використані товариства починаючи з 2010 року, а тому контролюючим органом не доведено, що ціна реалізації вказаних засобів була нижчою звичайних цін. Вказує, що протягом 2011 -2013 років товариством було відображено у складі податкового кредиту за спеціальною декларацією з ПДВ суми з придбання запасних частин, дизельного палива, добрив, бензину на загальну суму 1 537 152 грн., так як вказані ТМЦ використовувались саме у господарській діяльності підприємства та вплинули на формування показника виробничої собівартості продукції. Також вважає безпідставним висновок контролюючого органу щодо завищення суми податкового кредиту по операції з придбання автомобілю MITSUBISHI L-200, оскільки останній придбавався та використовувався у господарській діяльності товариства. Не погоджується позивач і з висновком контролюючого органу щодо зайвого включення сум ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» через відсутність права власності на отриманий товар. З цього приводу зазначає, що суми податкового кредиту були включені до декларації з ПДВ за січень 2013 року у повній відповідності до вимог ст. 198 ПК України. У зв'язку із цим, ТОВ «Агро-ЮНІ» вважає відповідно необґрунтованими і похідними висновки в рішеннях Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 24.01.2014 за № 277/10/0801-10-04-20 про результати розгляду первинної скарги та Міністерства доходів і зборів України від 07.04.2014 № 6038/6199-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, наполягають на задоволенні адміністративного позову.

Відповідачі позов не визнали, у письмових запереченнях від 23.06.2014 вх. № 24135 та доповненнях до заперечень від 23.06.2014 вх. № 24126 посилаються на те, що оскаржувані позивачем рішення ГУ Міндоїходів у Запорізькій області та Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарг, а також акт перевірки не мають юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосуються прав та обов'язків платника податків, не містять обов'язкового для нього припису, а відтак, невиконання таких рішень з боку позивача не тягне за собою жодних видів відповідальності. Щодо правомірності застосування підприємством фіксованого сільськогосподарського податку зазначає, що перевіркою встановлено відсутність належним чином зареєстрованого правоустанавлюючого документа про реєстрацію права оренди. З огляду на це, контролюючий орган вважає, що відповідна земельна ділянка не може вважатися такою, що перебуває у власності особи чи на праві оренди. Тому, сільськогосподарська продукція, вироблена на земельних ділянках, щодо яких належним чином не оформлено договори оренди, для цілей оподаткування ПДВ в умовах спеціального режиму не може вважатися власно виробленою. Вказує, що перевіркою встановлено надходження до каси товариства з 01.01.2011 по 30.06.2013 грошових коштів в сумі 653 326,83 грн., які в порушення п. 187.1 не включені до бази оподаткування та не враховані у складі податкових зобов'язань по деклараціям з ПДВ. Також, перевіркою встановлено нестача залишків зернових культур станом на 01.01.2012 в сумі 1 704 210 грн., яка не знайшла відображення по декларації за грудень 2011 року та станом на 01.01.2013 на суму 1 775 975 грн., яка не знайшла свого відображення по декларації за грудень 2012 року, у зв'язку із чим товариством порушено вимоги п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України. З посиланням на постанову ВСУ від 22.04.2014 по справі № 26/127а контролюючий орган вважає, що товариством порушено вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України при реалізації основних засобів нижче ціни придбання, чим занижено базу оподаткування у розмірі 919 960 грн., в т.ч. ПДВ 153 326 грн. Крім того, вважають законними та обґрунтованими висновки контролюючого органу в частині неправомірності формування та відображення позивачем податкового кредиту з ПДВ по операціям з придбання запасних частин, дизельного палива, добрива, бензину, легкового автомобілю MITSUBISHI L-200 і придбанні сільськогосподарської техніки. На підставі викладеного вважають, що контролюючі органи при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень про результати розгляду скарг платника податків та складанні акту перевірки діяли у межах повноважень та у спосіб, визначений законом. Просять у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище.

За клопотанням представника відповідача 3 у судовому засіданні 16.09.2014, в порядку ст. 55 КАС України, здійснено процесуальну заміну Міністерства доходів і зборів України на Державну фіскальну службу України.

В судовому засіданні 16.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

На підставі наказу Бердянської ОДПІ № 674 від 15 серпня 2013 року головним державним інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Амбарцумовою М.Г., старшим державним інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Бердянської ОДПІ Поліщук С.О., головним державним інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Бердянської ОДПІ Паньковою С.І., на підставі п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Агро-ЮНІ» за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, про що складено акт від 04.09.2013 № 14/15-03/30611819.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог п.п.135.5.15, п.п.135.5.12 п.135.5, п.135.1, п.135.2 ст. 135, п.137.1, 137.16 ст.137, п.138.1 ст.138, п.142.1, п.142,2 ст.142, п.143.1 ст.143 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток до сплати на загальну суму 2 034 898,00 грн.; п. 188.1 ст.188, п.209.1, п.209.6, п.209.7 ст. 209 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 із змінами та доповненнями, встановлено TOB «Агро-ЮНІ» обрано спеціальний режим оподаткування ПДВ без наявності здійснення сільськогосподарської діяльності, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати по загальній декларації на суму 2 595 985 грн.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки від 04.09.2013, TOB «Агро-ЮНІ» 16.09.2013 направило до Бердянської ОДПІ свої заперечення.

Листом від 01.10.2013 за вих. № 5199/10/08-22-15-03 TOB «Агро-ЮНІ» отримало відповідь від Бердянської ОДПІ про результати розгляду заперечень на Акт перевірки від 04.09.2013 року № 14/15-03/30611819, в якій зазначалося, що «прийнято рішення про необхідність проведення позапланової документальної перевірки для ретельного дослідження обставин, що не були досліджені під час перевірки».

На підставі наказу Бердянської ОДПІ № 1055 від 02 жовтня 2013 року, головним державним інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Амбарцумовою М.Г., старшим державним інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Бердянської ОДПІ Поліщук С.О., головним державним інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Бердянської ОДПІ Паньковою С.І., на підставі п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань застосування спеціального режиму з податку на додану вартість, викладених в запереченнях TOB «Агро-ЮНІ» від 16.09.2013 року № 35 до акту документальної позапланової перевірки № 14/15-03/30611819 від 04.09.2013 за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, про що складено акт від 18.10.2013 № 16/15-03/30611819.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог п.п.135.5.15, п.п.135.5.12 п.135.5, п.135.1, п.135.2 ст. 135, п.137.1, 137.16 ст.137, п.138.1 ст.138, п.142.1, п.142,2 ст.142, п.143.1 ст.143 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток до сплати на загальну суму 2 034 898, 00 грн. в тому числі за період з 01.07.2011 по 30.06.2012 на суму 1 392 492,00 грн., за період з 01.07.2012 по 30.06.2013 на суму 642 406,00 грн.; вимог п. 188.1 ст.188, п.209.1, п.209.6, п.209.7 ст. 209 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, зокрема встановлено, що TOB «Агро- ЮНІ» обрано спеціальний режим оподаткування ПДВ без наявності здійснення сільськогосподарської діяльності, в результаті чого завищено податок на додану вартість до сплати по скороченій декларації на суму 191 372 грн. та завищення залишку від'ємного значення (рядок 24 декларації за червень 2013 року) на 235 494 грн. - занижено податок на додану вартість до сплати по загальній декларації на суму 2 595 985 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 18.10.2013, TOB «Агро-ЮНІ» направило до Бердянської ОДПІ заперечення та зауваження на акт перевірки, які листом від 05.11.2013 за вих. № 6889/10/08-22-15-03 залишені без задоволення.

08.11.2013, на підставі акту перевірки від 18.10.2013 № 16/15-03/30611819 Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області прийняті податкове повідомлення-рішення № 0004001503, яким ТОВ «Агро-ЮНІ» збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 357 534,00 грн., в т.ч. 2 034 898 грн. за основним платежем та штрафних(фінансових) санкцій у сумі 322 636 грн. та № 0003981503, яким донараховано ТОВ «Агро-ЮНІ» податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 208 087,00 грн. в т.ч. 2 595 985 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 612 102 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та актом перевірки, TOB «Агро-ЮНІ» подало первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

За наслідками розгляду первинної скарги, рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 24.01.2014 за № 277/10/0801-10-04-20, подана на вищезазначені податкові повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ скарга, задоволена частково - скасовано податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів від 18.11.2013 № 0004001503 в частині зайво застосованої штрафної санкції у розмірі 1 грн. а в іншій частині залишено без змін, а скаргу без задоволення. Податкове повідомлення-рішення Бердянської ОДПІ ГУ Міндоходів від 18.11.2013 № 0003981503 залишено без змін, а скарга в зазначеній частині, без задоволення.

10.02.2014 Бердянською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення за № 0000051503 від 10.02.2014 замість скасованого за № 0004001503, на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 2 034 898 грн., штрафних (фінансових санкцій)- 322 635 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, податковими повідомленнями-рішеннями та актом перевірки, TOB «Агро-ЮНІ» 13.02.2014 подало повторну скаргу.

Рішенням від 04.03.2014 за № 414916/99-99-10-01-15 Міністерство доходів і зборів України продовжило строк розгляду скарги до 17.04.2014 (включно).

Рішенням від 07.04.2014 за № 6038/6199-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги Міністерство доходів і зборів України залишило без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення та Рішення ГУ Міндоходів у Запорізькій області, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу TOB «Агро-ЮНІ», без задоволення.

З вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, рішення про результати розгляду первинної та повторної скарги та акт перевірки, ТОВ «Агро-ЮНІ» звернулось із позовом до суду.

Вислухавши пояснення представників позивача і відповідачів, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Щодо правомірності застосування ТОВ «Агро-ЮНІ» фіксованого сільськогосподарського податку у спірному періоді.

Пунктом 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (п. 209.6 ст. 209 ПК України).

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2 ст. 209 ПК України).

Відповідно до п. 301.1 ст. 301 ПК України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Так, об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди (ст. 302 ПК України).

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Агро-ЮНІ» для виробництва сільгосппродукції використовувало земельні ділянки на підставі договорів оренди землі.

При цьому у 2010 році у податковому розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку позивач задекларував 1290,4659га землі у т.ч. зареєстровані договори оренди землі станом на 01.01.2010 згідно довідки ДП «Центр Державного земельного кадастру» № 8 від 06.01.2010 загальною площею 807,4588га.; знаходились на оформлені договори на земельні ділянки на загальну площу 483,0071га. При цьому протягом 2010 року було зареєстровано 218,8641га.

У 2011 році у податковому розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку товариство задекларувало 2164,356 га. у т.ч. зареєстровані договори оренди землі станом на 01.01.2011 згідно довідки ДП «Центр Державного земельного кадастру» № 56 від 10.01.2011 загальною площею 1161,2806 га.; знаходились на оформлені договори на земельні ділянки на загальну площу 1003,0754 га. При цьому протягом 2011 року 100,5098 га було зареєстровано.

У 2012 році у податковому розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку товариство задекларувало 1376,4408 га. у т.ч. зареєстровані договори оренди землі станом на 01.01.2012 згідно довідки ДП «Центр Державного земельного кадастру» № 139/94-з від 27.01.2012 загальною площею 454,0315 га.; знаходились на оформлені договори на земельні ділянки на загальну площу 939,9285 га. При цьому протягом 2012 року 747,8721 га було зареєстровано.

У 2013 році у податковому розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку товариство задекларувало 2066,2794 га., у т.ч. зареєстровані договори оренди землі станом на 01.01.2013 згідно довідки відділу Держкомзему у Бердянському районі Запорізької області № 02-02/84 від 25.01.2013 загальною площею 1847,898 га.; знаходились на оформлені договори на земельні ділянки на загальну площу 218,3814 га. При цьому протягом 2013 року 41,7264 га було зареєстровано.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, відносини щодо користування земельною ділянкою врегульовані і спеціальними нормами, які містяться в Законі України «Про оренду землі», якими також передбачено, зокрема статтею 6 Закону, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Розглядувані угіддя будуть знаходитися у користуванні платника сільськогосподарського податку. При цьому варто враховувати, що виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначене пояснюється тим, що оренда є лише одним із видів права користування землею.

У свою чергу, Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Крім того, всі вищенаведені норми не містять жодних застережень щодо включення до складу податкового зобов'язання з ПДВ у загальній декларації податку у зв'язку із реалізацією продукції, вирощеної на земельних ділянках, що використовуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ по загальній декларації та завищення податкових зобов'язань з ПДВ по скороченій декларації з ПДВ на суму 2 274 001 грн.

Щодо встановленого контролюючим органом надходження в касу підприємства, на розрахунковий рахунок грошових коштів в сумі 653 326,83 грн., які в порушення п. 187.1 не включені до бази оподаткування та не враховані у складі податкових зобов'язань по декларації з ПДВ.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом з'ясовано, що ТОВ «Агро-ЮНІ» 26.07.2011було надано ФГ «Лідія» послуги по збиранню зернових на площі 30 га, про що складено акт виконаних робіт (послуг) № 2 від 26.07.2011 та податкову накладну № 3 від 26.07.2011 на загальну суму 9 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 500,00 грн. Вказану податкову накладну було включено до складу податкових зобов'язань позивача та відображено в декларації з ПДВ (реєстраційний номер 9006834504 від 18.08.2011), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (реєстраційний номер документу 9006834467 від 18.08.2011) та реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (реєстраційний номер документу 9006834620 від 18.08.2011) за липень 2011 року.

Грошові кошти, отримані товариством згідно платіжного доручення № 73 від 15.06.2011 в розмірі 2 500,00 грн. від ФГ «Лідія» в якості передплати за надані послуги, а остаточний розрахунок по даній господарській операції було проведено згідно платіжного доручення № 155 від 21.07.2011 в сумі 6 500,00 грн.

Крім того, згідно платіжного доручення № 5445від 05.07.2011 від ПП «СІБ АГРО» отримані грошові кошти на суму 200 509,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 418,00 грн. за кукурудзу.

ТОВ «Агро-ЮНІ» реалізувало ПП «СІБ АГРО» кукурудзу, що підтверджується долученими до справи копіями видаткових накладних № 30 від 30.06.2011, № 31 від 01.07.2011 та № 32 від 04.07.2011. Товар отримував за дорученням № 539 від 30.06.2011 Носатченко С.О. На поставку товару були оформлені податкові накладні № 30 від 30.06.2011, № 6 від 01.07.2011 та № 7 від 04.07.2011.

Вказані податкові накладні були включені до складу податкових зобов'язань позивача та відображені в декларації з ПДВ (реєстраційний номер 9004676746 від 14.07.2011), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (реєстраційний номер 9004676728 від 14.07.2011) та реєстрі отриманих і виданих податкових накладних (реєстраційний номер 9006834620 від 14.07.2011) за червень 2011 року та відображено в декларації з ПДВ (реєстраційний номер 9006834504 від 18.08.2011), розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (реєстраційний номер документу 9006834467 від 18.08.2011) та реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (реєстраційний номер документу 9006834620 від 18.08.2011) за липень 2011 року відповідно.

Розрахунок за поставлену продукцію проводився у безготівковій формі, що підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень № 5445 від 05.07.2011 та № 8 від 21.09.2011.

Крім того, від директора підприємства Погорілого Ю.М. у касу товариства як виручка за реалізовану населенню продукцію власного виробництва за 2012-2013 роки надходили грошові кошти в сумі 248 155,83 грн., в т.ч. ПДВ 41 359,31 грн. та 202 161,00 грн., в т.ч. 33 693,50 грн. відповідно.

Реалізація продукції власного виробництва здійснювалась товариством за видатковими накладними, а виручка оприбутковувалась у касі підприємства у березні 2012 року в сумі 205 000,00 грн., в квітні 2012 року в сумі 18 158,89 грн. та травні 2012 року в сумі 24996,94 грн.

По вказаним операціям оформлювались податкові накладні, які були включені до складу податкових зобов'язань та відображені у декларації з ПДВ за січень 2012 року (реєстраційний № 9005220350 від 14.02.2012), лютий 2012 року (реєстраційний № 9012471333 від 19.03.2012), квітень 2012 року (реєстраційний № 9027075017 від 17.05.2012) травень 2012 року (реєстраційний № 9034204720 від 18.06.2012), червень 2012 року (реєстраційний № 9041790770 від 19.07.2012).

За 2013 рік реалізація продукції власного виробництва здійснювалась товариством за видатковими накладними, а виручка оприбутковувалась у касі підприємства. По вказаним операціям оформлювались податкові накладні, які були включені до складу податкових зобов'язань та відображені у декларації з ПДВ за січень 2013 рік (реєстраційний № 9007128978 від 18.02.2013), за лютий 2013 року (реєстраційний № 9014105314 від 19.03.2013), за березень 2013 року (реєстраційний № 9022091853 від 19.04.2013), за квітень 2013 року (реєстраційний № 9028982322 від 21.05.2013), за червень 2013 року (реєстраційний № 9043605441 від 22.07.2013).

Тобто, досліджені у судовому засіданні як первинні документи так і документи податкової звітності свідчать про безпідставність тверджень контролюючого органу про заниження обсягів постачання товарів, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ по загальній декларації на суму 653 326,83 грн. в т.ч. ПДВ 108 887 грн.

Також, перевіркою встановлено використання ТОВ «Агро-ЮНІ» не в господарській діяльності зернових у грудні 2011 року на суму 1 704 210 грн., в т.ч. ПДВ 340 842 грн. та у грудні 2012 року на суму 1 775 975 грн., в т.ч. ПДВ 355 195 грн., чим порушено вимоги п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 ПК України чим занижено базу оподаткування на загальну суму 3 480 185 грн. та податкові зобов'язання на суму 696 037 грн., в т.ч. за грудень 2011 року - 340 842 грн., за грудень 2012 року - 355 195 грн.

При цьому таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі аналізу статистичних даних ТОВ «Агро-ЮНІ» за спірних період, визначених у 4 СГ «Посівні площі сільськогосподарських культур», 29 СГ «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду», 50 СГ «Основні показники роботи сільськогосподарських культур».

Перевіряючими встановлено нестача залишків зернових культур: на 01.01.2012 всього на суму 1 704 210 грн., ПДВ 340 842 грн., яка не знайшла відображення по декларації за грудень 2011 року; нестача станом на 01.01.2013 всього на суму 1 775 975 грн., ПДВ 355 195 грн., яка не знайшла відображення по декларації за грудень 2012 року.

Вирахування нестачі залишків зернових культур проведена контролюючим органом наступним чином: сума залишку продукції станом на 01.01.2012 - (сума залишку продукції станом на 01.01.2011 + собівартість зібраної продукції за 2011 рік - обсяг реалізованої продукції у 2011 році (у грн.)) = нестача.

Однак, суд зазначає, що перевіряючими взято для розрахунку неспівставні дані, а саме, по-перше, собівартість залишків зернових на певну дату кожного року була різною, по-друге, реалізація товару не здійснюється за ціною собівартості зібраного врожаю.

Тобто, вирахувати таким чином кількість, а тим паче вартість нестачі неможливо.

Суд звертає увагу, що інвентаризації залишків, хоча б станом на момент здійснення перевірки не проводилась.

Крім того, в наведених контролюючим органом в акті перевірки даних у табличному варіанті містяться помилки та описки, а також існує невідповідність із поданою позивачем до статистичних органів звітності.

Надаючи правову оцінку таким висновкам контролюючого органу суд виходить з наступного.

Відповідно до п.189.1 ст. 189 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірний правовідносин) у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг - не нижче цін придбання.

Пунктом 198.5 ст. 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірний правовідносин) якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Посилаючись на вказані норми контролюючий орган взагалі не обґрунтовує чому позивач має нараховувати собі податкові зобов'язання на підставі вказаних норм, приймаючи до уваги ту обставину, що факт нестачі не підтверджується належними та допустимими доказами.

Тому, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу в цій частині.

Крім того, перевіркою встановлено, що у 2012 - 2013 роках ТОВ «Агро-ЮНІ» реалізовано транспортні засоби на суму 346 000 грн., в т.ч. ПДВ 57 667 грн. пов'язаним особам, тобто засновникам. Дані основні засоби були придбані на суму 1 265 960 грн., в т.ч. ПДВ 210 993 грн. Згідно пояснень головного бухгалтера за перевіряє мий період амортизація не нараховувалась. З огляду на це, контролюючий орган прийшов до висновку про порушення платником податку вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до заниження бази оподаткування в розмірі 919 960 грн. та податкових зобов'язань на суму 153 326 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно Прикінцевих положень ПК України стаття 39 ПК України набирає чинності з 01.01.2013 року.

До 01.01.2013 року діє пункт 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить положення про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за ціну придбання такої продукції.

Отже, позивач вправі реалізувати свій товар на внутрішньому ринку і на експорт за ціною, що є нижчою за ціну його придбання, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пункт 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), який діяв до 01.01.2013 року, визначає поняття звичайної ціни та порядок її застосування.

Зокрема, підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

За приписами ст. 39 Податкового кодексу України, обов'язок щодо доведення того, що ціна не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Так, згідно пп. 39.1.3. п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України ціна в контрольованій операції для цілей оподаткування визнається звичайною, якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не доведено зворотне або платником податків використано ціну, зазначену в договорі про взаємне узгодження цін під час здійснення контрольованих операцій, порядок укладення якого визначено пунктом 39.6 цієї статті, та ціну, зазначену в такому договорі, не може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.

В порушення вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР та ст.. 39 ПК України відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку щодо товарів, які реалізовував позивач, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Аналогічну позицію також займає і Верховний Суд України у своїй постанові від 07.11.2011 року по справі № 21-328а11.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 28.02.2011 року по справі № 21-13а11.

Отже, висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188 ПК України при реалізації основних засобів та заниження бази оподаткування на суму 919 960 грн. і податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 153 326 грн. є безпідставним.

Щодо включення ТОВ «Агро-ЮНІ» до скороченої декларації сум ПДВ з придбання запасних частин, дизельного палива, добрива, бензину на загальну суму 1 537 152 грн.

Враховуючи попередній висновок суду про законність використання платником податків - ТОВ «Агро-ЮНІ» фіксованого сільськогосподарського податку, то данархування контролюючим органом суми податку з ПДВ по вказаним операціям, у зв'язку із перенесенням обсягів продажу із спеціальної декларації ПДВ у загальну декларацію з ПДВ, суд вважає також необґрунтованим.

Окремо хотілося б зазначити, що описуючи в акті перевірки вказане порушення, контролюючий орган припустився порушення вимог п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, відповідно до якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки не зазначено з якими контрагентами відбувалось придбання товарів позивачем, за якими первинними документами тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту з ПДВ на суму 47 183,34 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «НІКО-Запоріжжя»

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом з'ясовано, що згідно договору № 110915 від 15.09.2011 позивачем придбано автомобіль MITSUBISHI L-200 YF CEVE НА СУМУ 283 100,00 грн.

Факт отримання автомобілю підтверджується долученою до справи копією видаткової накладної № ЗП003896 від 29.09.2011. Автомобіль отримав за дорученням серії ААВ № 577696 від 29.09.2011 особисто Погорілий Ю.М.

Продавцем виписано позивачу податкові накладні № 199 від 22.09.2011 на суму 183 100,00 грн. та № 133 від 15.09.2011 на суму 100 000,00 грн.

Оплата за придбаний автомобіль проведена позивачем безготівковим коштом згідно платіжних доручень № 224 від 22.09.2011 на суму 183 100,00 грн. та № 223 від 15.09.2011 на суму 100 000,00 грн.

Придбаний автомобіль зареєстрований за товариством в Бердянському ВРЕВ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, про що свідчить долучена до справи копія свідоцтва про реєстраціютрансопртного засобу САК № 054722.

Автомобіль переданий у розпорядження Погорілому Ю.М. згідно наказу товариства № 336/2 від 03.10.2011.

В якості підтвердження використання вказаного автомобілю у господарській діяльності платника податку суду надані подорожні листи на автомобіль.

Тобто, суд вважає, що товариством в даному випадку правомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ, оскільки у позивача на це були всі передбачені законом підстави, а саме: податкові накладні, докази оплати та мета - використання у господарській діяльності підприємства. Порушень вимог п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПК України суд не вбачає.

Посилання відповідачів на те, що даний автомобіль було придбано зі спец рахунку всупереч нормам п. 209.2 ст. 209 ПК України суд вважає безпідставним і таким, що спростовується дослідженими під час судового засідання первинними документами, а саме банківськими виписками та податковими накладними. Із вказаних документів вбачається, що перерахування грошових коштів в якості оплати за придбаний автомобіль здійснено товариством з поточного рахунку.

Таким чином, висновок контролюючого органу про завищення товариством податкового кредиту з ПДВ на суму 1 584 335 грн. є безпідставним та спростовується дослідженими доказами.

Щодо включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 122 436 грн. По взаємовідносинам з ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод».

Судом з'ясовано, що 11.01.2013 між ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» (продавець) та ТОВ «Агро-ЮНІ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 11/01/13-1922, відповідно до умов якого продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця сільськогосподарську техніку та комплектуючі в кількості, асортименті та за ціною, зазначені у відповідних специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався оплатити і прийняти товар на умовах, передбачених вказаним договором.

Згідно Специфікації № 1 від 11.01.2013 сторони домовились про поставку комбайну зернозбирального самохідного КЗС-9-1 «Славутич» з жниваркою зерновою, візком для перевезення жниварки, комплектом ЗІП. Відповідно до умов специфікації, покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості продукції в розмірі 30% в сумі 270 038,04 грн. в строк до 30.05.2013 та 70 % в сумі 630 088,76 грн. в термін до 01.09.2013.

Згідно Специфікації № 2 від 11.01.2013 сторони домовились про поставку подрібнювача-розкидача КЗС-9М 08 05 000-01. Відповідно до умов специфікації, покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості продукції в розмірі 30% в сумі 5 711,64 грн. в строк до 30.05.2013 та 70 % в сумі 13 327,16 грн. в термін до 01.09.2013.

Згідно Специфікації № 3 від 11.01.2013 сторони домовились про поставку пристосування для збирання соняшнику до комбайну «Славутич» ПЗС-8-16. Відповідно до умов специфікації, покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості продукції в розмірі 30% в сумі 27 360,00 грн. в строк до 30.05.2013 та 70 % в сумі 63 840,00 грн. в термін до 01.09.2013.

Платіжними дорученнями від 14.01.2013 № 4 та від 28.01.2013 № 22 позивач здійснює перерахування грошових коштів на користь продавця в розмірі 275 749,68 грн., в т.ч. 45 958,28 грн. ПДВ.

Вказана сума ПДВ включена товариством до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за січень 2013.

За видатковими накладними № 45 від 11.02.2013 , № 44 від 11.02.2013 та № 120 від 13.03.2013 та № 122 від 13.03.2013 позивач отримав зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 «Славутич», пристосування для збирання соняшника ПЗС-8-16 та подрібнювач КЗС-9м 08.05.000-01 відповідно.

У зв'язку із поставкою товару продавцем виписано податкові накладні № 220 від 13.03.2013 на суму 715 577,12 грн., в т.ч. ПДВ 119 262,85 грн. та № 221 від 13.03.2013 на суму 19 038,80 грн., в т.ч. ПДВ 3 173,13 грн.

Вказані суми ПДВ включені до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2013 року в сумі 122 435,98 грн.

Оплата за придбану с/г техніку проведена товариство також згідно п/д № 43 від 15.03.2013 на суму 27 360,00 грн., № 141 від 29.08.2013 на суму 388 053,92 грн. та № 140 від 29.08.2013 на суму 319 202,00 грн.

Відповідно до п. 5.5 Договору № 11/01/13-1922 від 11.01.2013 право власності на товар переходить до покупця з моменту 100 % оплати за кожну партію товару, яка постачається за відповідними специфікаціями, що є невід'ємними частинами вказаного договору.

На виконання вимог вказаного пункту договору, після здійснення 100 % оплати за поставлений товар продавцем було складено акт прийняття-передачі машини серії ДО № 014382 на комбайн зернозбиральний КЗС-9-1 «Славутич».

Посилання контролюючого органу на те, що у позивача на момент формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» було відсутнє право власності на придбану с/г техніку суд вважає законодавчо необґрунтованим, оскільки Податковий кодекс України не ставить момент виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту від отримання останнім права власності на товар.

Отже, у ТОВ «Агро-ЮНІ» були всі визначені законом підстави для формування податкового кредиту з ПДВ по операціям з придбання с/г техніки у ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод», а тому висновки контролюючого органу в цій частині є законодавчо не обґрунтованими.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 18.10.2013 № 16/15-03/30611819, про порушення ТОВ «Агро-ЮНІ» вимог ПК України, є помилковими та спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині, а тому податкові повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 10.02.2014 № 0000051503 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮНІ» податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 357 533,00 грн., в т.ч. 2 034 898,00 грн. за основним платежем та 322 635,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0003981503 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮНІ» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 208 087,00 грн., в т.ч. 2 595 985,00 грн. за основним платежем та 612 102 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог ТОВ «Агро-ЮНІ» про визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 24.01.2014 за № 277/10/0801-10-04-20 про результати розгляду первинної скарги; визнання протиправним та скасування Рішення Міністерства доходів і зборів України від 07.04.2014 № 6038/6199-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги та визнання протиправним і скасування акту № 16/15-03/30611819 від 18.10.2013 документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Агро-ЮНІ» за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 цього ж Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно статі 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Акт перевірки - документ, що підтверджує проведення перевірки та відображає факт виявлення порушень, тобто, встановлює певні факти, однак його складення та відображення в ньому виявлених порушень не породжує жодних прав чи обов'язків особи, стосовно якої складено акт, однак ці акти не мають обов'язкового характеру.

Також на думку суду не є обов'язковим для виконання та не тягнуть за собою настання юридичних наслідків для позивача і оскаржувані позивачем Рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 24.01.2014 за № 277/10/0801-10-04-20 про результати розгляду первинної скарги та Рішення Міністерства доходів і зборів України від 07.04.2014 № 6038/6199-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги, оскільки за своєю суттю вони лише підтверджують підстави винесення Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

З пояснень представників позивача та самої позовної заяви вбачається за своєю суттю позивач заперечує зміст акту та рішень відповідача, які не є обов'язковими для виконання та не тягнуть за собою настання юридичних наслідків, оскільки такими наслідками є винесення Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області саме податкових повідомлень-рішень, які вразі їх узгодженості мають бути виконанні позивачем.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що в даному випадку Рішення Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 24.01.2014 за № 277/10/0801-10-04-20 про результати розгляду первинної скарги та Рішення Міністерства доходів і зборів України від 07.04.2014 № 6038/6199-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги, як і сам по собі акт № 16/15-03/30611819 від 18.10.2013, не порушують прав, інтересів та свобод позивача, і в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮНІ» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про результати розгляду первинної скарги, рішення про результати розгляду повторної скарги та акту документальної позапланової виїзної перевірки, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 10.02.2014 № 0000051503 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮНІ» податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 357 533,00 грн., в т.ч. 2 034 898,00 грн. за основним платежем та 322 635,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 08.11.2013 № 0003981503 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮНІ» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 208 087,00 грн., в т.ч. 2 595 985,00 грн. за основним платежем та 612 102 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині в позові відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-ЮНІ» 487,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Л.Я. Максименко

Судді Р.В. Кисіль

М.С. Лазаренко