Постанова № 40911817, 29.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2013 рокусправа № 2а/0470/7171/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року

у адміністративній справі № 2а/0470/7171/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Метал Голд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Метал Голд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська, визнано протиправним та скасовано податкове податкове-рішення від 01.10.2010 року № 0000122301/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро Метал Голд» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 47626,50 грн. (основний платіж - 31751,00 грн., та штрафні санкції - 15875,50 грн.), з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Метал Голд» стягнуто судові витрати у сумі 3,40 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку відповідачем по справі з підстав неврахування обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору у цій справі по суті, просить прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з прийняттям у справі нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача, виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що оскаржене у цій справі позивачем податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0 від 01.10.2010 року, яким TOB «Дніпро Метал Голд» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 47626,50 грн., було винесено на підставі Акту від 16.09.2010 року № 1826/233-33474878 «Про результати невиїзної документальної перевірки TOB «Дніпро Метал Голд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB «Ялонз» за період з 01.08.2008 року по 30.11.2008 року» (а.с. 21-31), за результатом проведення якої податковим органом було встановлено, що TOB «Дніпро Метал Голд» на підставі укладеного 01.08.2008 року договору №26 про надання послуг по переробці металопрокату та металопродукції, мало відносини з TOB «Ялонз», дирекція та бухгалтерія якого за юридичною адресою не знаходяться, а під час перевірки вказаного контрагента позивача, було з'ясовано, що воно створено невідомими особами, а громадянка ОСОБА_1 ніколи не була директором та засновником TOB «Ялонз», і доручень на здійснення реєстрації підприємства не давала. За вказаних обставин, а саме того, що TOB «Ялонз» не займалося фінансово-господарською діяльністю, і у нього були відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення і транспортні засоби, податковий орган дійшов висновку, що в результаті порушення контрагентом позивача, тобто, TOB «Ялонз» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), укладені з TOB «Дніпро Метал Голд» угоди мають протиправний характер, що свідчить про заниження позивачем по вказаним операціям податку на додану вартість у серпні 2008 року на 11844,67 грн., у вересні 2008 року на 10248,33 грн., у жовтні 2008 року на 8866,67 грн., у листопаді 2008 року на 2793,33 грн.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 13.04.2005 року № 04609885, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, та відповідно до вимог чинного законодавства не був зобов'язаний і не мав права перевіряти достовірність даних, які вказувалися ТОВ «Ялонз» в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Вказуючи на відсутність доказів наявності умислу у сторін договору № 26 від 01.08.2008 року на укладання його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (вирок суду про притягнення сторін цього договору до кримінальної відповідальності тощо) відповідач не зазначив, суд першої інстанції послався на наявні у позивача договору № 26, за умовами якого TOB «Ялонз» зобов'язувався надати TOB «Дніпро Метал Голд» послуги по переробці металопрокату та металопродукції, а саме: сортування, маркування, переробка, очищення від іржі та корозії, порізка, торцівка, труб та нанесення фасок, нанесення антикорозійного покриття, травлення металопрокату та металопродукції, шліфування, протирка емульсором та ін., а на виконання вказаного договору сторонами були складені акти виконаних робіт від 29.08.2008 року на суму 71068 грн., від 30.09.2008 року на суму 61490 грн., від 31.10.2008 року на суму 41200 грн., від 30.11.2008 року на суму 16760 грн. Крім того, від TOB «Ялонз» позивачем отримані податкові накладні: від 29.08.2008 року на суму 71068 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 11844,67 грн., від 30.09.2008 року на суму 61490 грн, у т.ч. ПДВ у сумі 10248,33 грн, від 31.10.2008 року на суму 41200 грн, у т.ч. ПДВ на суму 6866,67 грн, від 30.11.2008 року на суму 16670 грн, у т.ч. ПДВ на суму 2793,33 грн., по яким суми податку на додану вартість включено позивачем до податкового кредиту відповідного періоду. Розрахунки за надані послуги позивачем здійснені повністю у безготівковій формі згідно платіжних доручень: від 04.12.2008 року № 2723 на суму 10000 грн., від 03.03.2008 року № 2868 на суму 5000 грн., від 16.03.2009 року № 2889 на суму 5000 грн., від 01.04.2009 року № 2911 на суму 2000 грн. та згідно договору від 25.05.2009 року № 1574 була здійснена відступка вимоги на суму 168518,00 грн.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності винесення ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01.10.2010 року № 0000122301/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 47626,50 грн. (основний платіж - 31751,00 грн., штрафні санкції - 15875,50 грн.), у зв'язку з чим визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача у цій справі.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції у цій справі, та вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини у цій справі, у той же час надав їм неналежну правову оцінку, що призвело до постановлення незаконного рішення по справі.

Так, посилаючись на укладений між позивачем та TOB «Ялонз» договору № 26 від 01.08.2008 року, суд першої інстанції не дослідив його (із-за відсутності його в матеріалах справи), і відповідно був позбавлений можливості в повному обсязі перевірити за матеріалами справи дотримання умов вказаного договору та їх співвідношення з наданими позивачем первинними документами. Позбавлений такої можливості також був і апеляційний суд, оскільки позивачем не було надано копію вказаного договору, що суперечить приписам ст.71 КАСУ та свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо відповідності вимогам чинного законодавства укладеного між позивачем та TOB «Ялонз» договору № 26 від 01.08.2008 року, і про недоведеність позивачем тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги у цій справі. Тим більш, що в податковому спорі головним є не цивільно-правові підстави тієї або іншої операції, а наявність руху активів.

В даному випадку позивачем не підтверджено реальність операцій TOB «Ялонз», оскільки з наданих до перевірки податковим органом та до суду первинних документів, оформлених за участі ТОВ «Ялонз» (в тому числі і Актами прийому-передачі виконаних робіт), не вбачається коли і яким чином позивач передавав товар своєму контрагенту на переробку, де саме (місце) і коли конкретно (по датам), з витраченням якого саме часу на кожну окрему послуг, у який саме спосіб (наприклад: порізка - газо, електрозваркою, чи іншими приладами; що також стосується і торцівки, нанесення фасок, шліфування, та інш.) - відбувалося надання послуг з боку ТОВ «Ялонз».

Не вважає судова колегія безспірним доказом протиправності оскаржуваного у цій справі рішення податкового повідомлення-рішення і наявність у позивача податкових накладних, які дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не є очевидним доказом її виконання.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи судовою колегіє встановлено, що ТОВ «Ялонз», податкові накладні якого стали підставою для формування позивачем податкового кредиту були оформлені невстановленими особами від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, судова колегія звертає увагу на встановлені податковим органом та не спростовані позивачем факти фіктивної діяльності ТОВ «Ялонз», реєстраційні документи якого були оформлені невідомими особами на підставі загубленого паспорту гр.ОСОБА_1 (проживаючої смт Васильківка), яка не має відношення до цього товариства, і юридичною адресою якого є самовільно побудований житловий будинок, зареєстрований на ім'я гр.ОСОБА_2, який також не має будь-якого відношення до вказаного контрагента позивача

Також судова колегія вважає, що сам по собі факт сплати позивачем коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції з боку TOB «Ялонз», при тому, що ні вказані документи, ні інші (зокрема, акти виконаних робіт від 29.08.2008 року на суму 71068 грн., від 30.09.2008 року на суму 61490 грн., від 31.10.2008 року на суму 41200 грн., від 30.11.2008 року на суму 16760 грн.

Крім того, первинні документи, оформлені від TOB «Ялонз», на які посилається суд першої інстанції, не підтверджують реальність наданих позивачу послуг по переробці металопрокату та металопродукції, а саме: сортування, маркування, переробка, очищення від іржі та корозії, порізка, торцівка, труб та нанесення фасок, нанесення антикорозійного покриття, травлення металопрокату та металопродукції, шліфування, протирка емульсором та ін.

Суд першої інстанції проігнорував наведені обставини, які саме і свідчать про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Ялонз», який не мав технічної можливості виконання господарської операції із урахуванням його фактичних господарських ресурсів, вірніше їх відсутності виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції.

Долучений позивачем до матеріалів справи договір суборенди (а.с.112) свідчить лише те, що сам позивач отримав в оренду земельну ділянку для зберігання металопрокату, та техніку для відвантаження металу (кран, тощо), і може свідчить про те, що переробка металопрокату та металопродукції могла здійснюватися фактично самим позивачем за допомогою орендодателя - ТОВ «ДнепрСнабСервис», який за умовами договору зобов'язувався виділяти працівників з відповідними посвідченнями та нести відповідальність по техніці безпеки під час завантаження металопрокату чи інш.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції у цій справі, що розглядається, про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, який зроблений з посиланням на те, що сама лише наявність у позивача податкових накладних та акту прийому-передачі, виписаних від імені його контрагента, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, що надає судовій колегії підстави для скасування постанови суду першої інстанції, та прийняття нової постанови про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська - задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2011 року- скасувати

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Метал Голд» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прогошення та може бути оскаржена в порядку і строки, що визначені ст.212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов