Ухвала суду № 40911777, 05.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 липня 2012 року

справа № 2а-1676/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Ручка Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя», м. Запоріжжя до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» (далі ТОВ «ЕСО Запоріжжя», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, відповідач) про скасування та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 14.12.2009 № 0004922305/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2010 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 14.12.2009 № 0004922305/0.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що під час винесення судового рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 19.05.2010 року та винести нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕСО Запоріжжя» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 31782,00грн. за серпень 2009 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період червень та липень 2009 року.

За результатами перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя складений акт від 30.11.2009 №172/23-2/24911195 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕСО Запоріжжя» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в період червень та липень 2009 року (далі - Акт), яким підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за серпень 2009 року у розмірі 261,05грн. та встановлене порушення позивачем вимог пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168/97-ВР), а саме: безпідставне завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 31520,95 грн. та безпідставне завищення значення рядка 26 у розмірі 39065,00 грн. по декларації за серпень 2009 року.

На підставі висновків Акта та виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.12.2009 №0004922305/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за серпень 2009 року у розмірі 31520,95грн.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Як вбачається із приписів пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 указаного Закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 Закону №168/97-ВР, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалів справи вбачається, що сума податку фактично сплачена позивачем у липні 2009 року (попередньому звітному періоді) постачальникам товарів (послуг) та складає 31782,00грн. Зазначена сума у попередніх податкових періодах позивачем до бюджетного відшкодування заявлена не була, що саме і підтвердив представник відповідача у суді першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується судова колегія апеляційної інстанції, що сума залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування у розмір 467291,00грн. було правомірно включено позивачем до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (серпень 2009 року). З урахуванням того, що сума податкового кредиту податкового (звітного) періоду (серпень 2009 року) позивача складається із суми податкового кредиту у розмірі 424771,00грн.(рядок 17) та суми залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування у розмірі 467 291,00грн., а сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість звітного податкового періоду (серпень 2009 року) позивача складає «-» 21 337грн.(рядок 9), таким чином бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за серпень 2009 року та сумою податкового кредиту позивача за серпень 2009 року, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачені позивачем у липні 2009 року постачальникам товарів (послуг) тобто у розмірі 31520,00грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотримано приписи пп.7.7.1 та 7.7.2 Закону №168/97-ВР, а тому сума 31520,00грн. правомірно заявлена останнім до бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином відповідачем не доведено правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 19.05.2010 р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов