Ухвала суду № 40911381, 07.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 р.Справа № 816/2154/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників позивача Марченко Н.В., Вербицької П.А.

представника відповідача Штанько М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2014р. по справі № 816/2154/14

за позовом Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло"

до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - підприємство електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 17 квітня 2014 року № 94 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у сумі 14187,60 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року у задоволенні адміністративного позову підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 3 ч. 2 ст. 27, ст. 30, ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", п. 4.14 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 року № 12, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що 31.03.2014 року, відповідно до затвердженого наказом виконавчої дирекції Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 14.02.2014р. № 23 плану-графіка проведення перевірок на березень 2014 року, головними спеціалістами Полтавського обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі за текстом Фонд), 31 березня 2014 року на підприємстві електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" проведено планову перевірку правильності нарахування, сплати та використання коштів Фонду за період з 01.12.2010 по 31.12.2013.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 31.03.2014 року, яким встановлено порушення підприємством вимог пункту 3 частини другої статті 27, частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 р. №2240-111 (надалі по тексту - Закон).

Зокрема, відповідачем у ході перевірки було встановлено факт використання коштів Фонду на соціальні послуги, як на думку відповідача, з порушенням пункту 3 частини другої статті 27, частини першої статті 47 Закону та пункту 4.14 Порядку №12.

Встановлено, що путівки на санаторно-курортне лікування були надані позивачем працівникам підприємства - застрахованим особам, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за відсутності квитанції за грудень 2013 року до прибуткового касового ордеру або квитанції про часткову оплату вартості путівки.

З огляду на викладене, Фонд дійшов висновку, що неправомірні витрати за таким порушенням складають 9458,40 грн., тобто вартість санаторно-курортного лікування за мінусом частково сплачених сум у розмірі 20% вартості путівок застрахованими особами, які скористалися ними.

Також Фонд дійшов висновку, що ПЕЗО "Міськсвітло" зобов'язане сплатити 50 % встановлених неправомірних, як на думку відповідача, витрат, як штраф за порушення порядку використання страхових коштів.

У зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачем було прийнято рішення № 94 від 17.04.2014 про повернення коштів Фонду суми неправомірних витрат на загальну суму 15747 грн., з яких неправомірні витрати становлять 10493,54 грн. та штраф у розмірі 50% неправомірно витрачених коштів в сумі - 5246,77 грн.

Позивач не погодився зі вказаним рішенням в частині зобов'язання ПЕЗО "Міськсвітло" повернути Фонду кошти в сумі 9458,40 грн. та в частині застосованого штрафу у розмірі 50% витрачених коштів в розмірі 4729,20 грн. за порушення порядку використання страхових коштів, та звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості, оскільки відповідачем правомірно прийнято рішення від 17 квітня 2014 року № 94 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 "Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Пунктом 7 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 року № 2240 (далі - Закон №2240) передбачено, що правління Фонду здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону № 2240 фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Згідно з п.п. 3, 6 ст. 28 вищезазначеного Закону України страхувальник має право: проводити перевірку правильності використання страхових коштів на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 34 вказаного Закону, за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг - забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків) (статті 47,48 цього Закону).

Згідно частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 50 вказаного Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 27 Закону, страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 47 Закону України №2240, для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Ці умови визначені Порядком отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року N 12 (далі Порядок № 12).

Відповідно до частини 3 статті 50 Закону України від 18 січня 2001 року N 2240-III та п. 4.1 Порядку від 25 лютого 2009 року N 12, рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією із соціального страхування (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форми N 070/о, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.99 N 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)") (далі - довідка форми N 070/о).

Згідно з п. 5.3.9 "Положення про експертизу тимчасової непрацездатності", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008р. № 189, лікарсько-консультаційна комісія закладу охорони здоров'я надає висновки або рекомендації про необхідність видачі застрахованим особам довідки для отримання путівки в санаторно-курортний заклад за формою 070/о.

Медична довідка видається закладом охорони здоров'я і засвідчує право застрахованої особи на отримання соціальної послуги з санаторно-курортного лікування певного профілю на визначених лікувальною установою курортах, у зазначені терміни та пори року. Право визначення профілю та курорту (курортів) для отримання застрахованою особою санаторно-курортного лікування надано лікарсько-консультаційній комісії закладу охорони здоров'я.

В свою чергу, путівка є документом, який надає застрахованій особі і члену її сім'ї право на отримання відповідних послуг у зазначеному в путівці санаторно-курортному закладі протягом указаного в ній терміну - 18, 21, 24 або 45 діб. На путівці зазначаються профіль лікування та відповідний перелік послуг, що входять до вартості путівки, умови проживання та в обов'язковому порядку проставляється відповідна відмітка "Оплачено за кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності". (пункти 1.3 та 1.4 Порядку від 25.02.2009р. № 12). Санаторій має договірні відносини з Фондом соціального страхування і, відповідно, Фондом оплачені послуги саме за тим профілем санаторно-курортного лікування, який вказаний на путівці.

Відповідно до п.2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації, затвердженого постановою правління Фонду від 23.06.2008 р. № 25, комісія здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, розглядає підставу і правильність документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Згідно з пунктом 6.2 Порядку від 25.02.2009р. № 12, сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджено її матеріалами, з урахуванням визначених вище норм, комісією із соціального страхування підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" на підставі поданих заяв, медичних довідок ф№070/о було прийнято рішення про надання путівок в санаторно-лікувальні заклади працівникам підприємства ОСОБА_5 та ОСОБА_4. Так, згідно протоколу №10/1 від 30.10.2013 засідання комісії із соціального страхування ПЕЗО "Міськсвітло", ОСОБА_5 було надано путівку для санаторно-курортного лікування у ПрАТ "Клінічний санаторій "Полтава - Крим" №17229 вартістю 5754 грн. з початком терміну дії путівки 12.11.2013. При цьому сума 20% вартості путівки, що підлягала поверненню застрахованою особою на рахунок Фонду, становила 1150,80 грн. Також, згідно протоколу №11/2 від 29.11.2013 засідання комісії із соціального страхування ПЕЗО "Міськсвітло", ОСОБА_4 було надано путівку для санаторно-курортного лікування у Клінічному санаторії державної прикордонної служби України №1614 вартістю 6069 грн. з початком терміну дії путівки 02.12.2013 року. При цьому сума 20% вартості путівки, що підлягала поверненню застрахованою особою на рахунок Фонду, становила 1213,80 грн.

Зазначені путівки були придбані за кошти Фонду, що підтверджується накладними №1088 від 25 вересня 2013 року, №1556 від 28 листопада 2013 року, та використані застрахованими особами за призначенням, що підтверджується зворотними талонами №17229, виданим ПАТ "Клінічний санаторій "Полтава - Крим", та №2202, виданим ПАТ "Клінічний санаторій "Аркадія".

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", часткова плата за путівки на санаторно-курортне лікування перераховується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Відповідно до п.4.13 Порядку №12 часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси - через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника. Часткова оплата вартості путівки до санаторію-профілакторію вноситься до каси підприємства, на утриманні якого перебуває цей санаторій-профілакторій.

При цьому п.4.14 цього Порядку передбачено, що за відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки застрахованій особі путівка не видається.

Матеріали справи свідчать, що, у зв'язку із тяжким фінансовим становищем та неможливістю спалити 20% вартості санаторно-курортних путівок, застрахованими особами ОСОБА_5 та ОСОБА_4, було написано заяви від 30.10.2013 та 29.11.2013 відповідно на ім'я директора ПЕЗО "Міськсвітло", згідно яких останні просили утримати із їх заробітної плати частину вартості путівок в розмірі 20% їх вартості.

Вказані кошти були утримані із заробітної плати застрахованих осіб відповідно до розрахункових листів за грудень 2013 року. Кошти в розмірі 1150,80 грн. та 1213,80 грн., що складають 20% вартості путівок, були перераховані лише 20 січня 2014 року підприємством на рахунок Фонду, оскільки заробітна плата за грудень 2013 року була видана позивачем працівникам в січні 2014 року, що підтверджується розрахунковими листами працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Вказане не заперечував представник позивача у ході розгляду справи, натомість останній стверджував, що несвоєчасна оплата працівниками часткової вартості путівок не потягнула за собою жодних негативних наслідків для Фонду, оскільки кошти витрачені за призначенням, застраховані особи отримали санаторно-курортні послуги, а суми в розмірі 20% вартості путівок були повернуті на рахунок відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наведена обставина свідчить про порушення позивачем п.4.14 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №12 від 25.02.2009 року, а отже і є підставою для відмови у прийнятті до заліку вартості такої путівки на підставі норми п.6.2. Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 12 від 25.02.2009 року.

Відповідно до ст.30 Закону №2240-ІІІ страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Згідно ч.2 ст.22 Закону №2240-ІІІ страхувальники, інші отримувачі коштів Фонду зобов'язані у десятиденний строк після отримання рішення органу Фонду про повернення коштів перерахувати страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, а також фінансові санкції, визначені у статті 30 цього Закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність рішення №94 від 17.04.2014 про повернення коштів Фонду в частині зобов'язання ПЕЗО "Міськсвітло" повернути на користь Фонду страхові кошти в сумі 9 458,40 грн. та в частині накладення штрафу у розмірі 50 % від такої суми, а саме 4 729,20 грн., а отже позовні вимоги про його скасування є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Підприємства електромереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.07.2014р. по справі № 816/2154/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлено 13.10.2014 року