Постанова № 40909018, 01.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2014 року 810/5281/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1"

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області

про

визнання протиправними дій та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ "Технополіс-1" та складанні Акту перевірки від 05.12.2013 №00000516 та скасування постанови про накладення штрафних санкцій від 14.05.2014 №75.

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на протиправність дій посадових осіб інспекції під час здійснення перевірки, що полягали у порушенні процедури проведення перевірки, неправомірному складанні Акта перевірки та Постанови про накладення штрафних санкцій.

Позивач також стверджує, що інформація про продукцію в усіх магазинах підприємства відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" та містить усі необхідні дані, що забезпечує можливість її свідомого та компетентного вибору, а порушення встановлені перевіркою - відсутні.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень зазначив, що посадові особи Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області діяли на підставі та відповідно до вимог закону . Зазначив, що у ході перевірки було встановлено реалізацію позивачем продукції, інформація про яку не відповідає вимогам статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема виявлені зразки продукції не містять інформації щодо місце знаходження виробника та дати виготовлення. У задоволенні позову просив відмовити.

До початку розгляду справи по суті представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області, відповідно до статей 5, 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статей 5, 26 Закону України "Про захист прав споживачів" проведено позапланову перевірку з питань, викладених у листі громадського об'єднання "Спілка захисту прав споживачів солом'янського району міста Києва" щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1": магазин "Ельдорадо" м. Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, 55.

Результати перевірки оформлено актом від 05.12.2013 №00000516.

У ході перевірки відповідачем встановлено, що у магазині "Ельдорадо" ТОВ "Технополіс-1" наявна продукція (пункти 1-53 додатку 7) без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, а саме: виявлена продукція реалізовується без зазначення місцезнаходження та назви виробника і підприємства, яке здійснює його функції, не надається інформація згідно із законодавством про мови, інформація не доводиться до споживача у доступній наочній формі. Вказане є порушенням статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів".

На підставі акту перевірки, відповідачем, керуючись статтями 23, 26 Закону України "Про захист прав споживачів" та Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою КМУ від 17.08.2002 №1177, прийнято постанову про накладення стягнень від 14.05.2014 № 75, відповідно до якої до позивача застосовано штраф у розмірі 78884,37 грн.

Не погоджуючись із постановою відповідача та діями інспекції при проведенні перевірки, позивач звернувся до суду.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII (далі - Закон №1023-ХІІ).

Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними дій Інспекції при проведенні позапланової перевірки магазину позивача, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону №1023-XII захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 26 Закону №1023-XII спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон № 877-V).

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій ( ст.1 Закону №877-V).

Згідно зі ст. 6 Закону №877-V однією з підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Наведене підтверджується також вимогами підпункту "а" пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", відповідно до яких органи ринкового нагляду проводять позапланові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.

Частинами 1 та 2 статті 7 Закону №877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Згідно частини 6 статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що на адресу Держспоживінспекції України надійшло звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів від 26 листопада 2013 року №405/01-01 та від 28 листопада 2013 року №406/01-01, в якому зазначалося про розповсюдження продукції без дотримання вимог, встановлених законодавством.

З метою перевірки обставин, викладених у зверненні Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, Державною інспекцією з питань захисту прав споживачів України надана згода Держспоживінспеції у Херсонській області на проведення позапланового заходу із здійснення державного контролю від 3 грудня 2013 року №03/7-11502-2013.

На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 7 Закону №877-V, Держспоживінспекцією у Херсонській області прийнято Наказ від 04.12.2013 №173 про проведення позапланової перевірки магазину "Ельдорадо" ТОВ "Технополіс-1", що знаходиться за адресою: м. Нова Каховка, вул. Паризької Комуни, 55.

На виконання наказу відповідачем видане направлення від 04.12.2013 №642 та проведена позапланова перевірка магазину позивача, за результати якої складено акт від 05.12.2013 №00000516.

За даних обставин судом не встановлено порушень відповідачем порядку здійснення позапланової перевірки, отже вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо виявлених Інспекцією порушень законодавства про захист прав споживачів, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої Закону №1023-ХІІ споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до ст. 6 Закону №1023-ХІІ продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону №1023-ХІІ споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Відповідно до пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 №833 забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Згідно з пунктом 21 зазначеного Порядку суб'єкт господарювання зобов'язаний:

надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари;

усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів.

З аналізу наведених норм вбачається, що працівники суб'єкта господарської діяльності зобов'язані надати покупцям у доступній наочній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари відповідно до законодавства про мови. Така інформація повинна містити, у тому числі, дані щодо місцезнаходження виробника, його найменування, дату виготовлення, строк придатності, тощо.

Разом з тим, законодавець не обмежує права суб'єкта господарювання наносити таку інформацію, крім самого товару, і в іншій формі, зокрема інформація про товар може міститись у супровідній документації, на етикетці. У випадках коли це зумовлено певними властивостями товару, інформація про нього може наноситись іншим способом, або надаватись засобами дистанційного зв'язку.

Так, з дослідженого в судовому засіданні акту перевірки вбачається, що відповідачем при здійсненні перевірки виявлена продукція (додаток 7 до акту перевірки) без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.

Між тим, суд наголошує, що факт порушення вимог статті 15 Закону №1023-ХІІ може бути встановлений лише у випадку відсутності інформації у будь-який зазначений Законом спосіб щодо кожного товару, стосовно якого проводилася перевірка.

На спростування висновків акта перевірки позивачем надано до суду копії наступних документів: сертифікатів відповідності та додатки до них, декларацій про відповідність з додатками на товари, що перевірялись, фотокопії товару, його пакування, фотокопії етикеток, які містять інформацію, зокрема про: назву та адресу виробника, найменування та адресу імпортера (постачальника продукції), дату виготовлення, строк придатності, гарантійний термін тощо.

В матеріалах справи відсутні документальні підтвердження відсутності необхідної інформації на товар у доступній наочній формі та відповідно до законодавства про мови.

Згідно пункту 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб’єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб’єкт господарської діяльності не веде обов’язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що підставою для притягнення до відповідальності є встановлення факту реалізації товарів за відсутності необхідної, достовірної та своєчасної інформації про них.

При цьому доказів на підтвердження факту реалізації позивачем перевірених товарів за відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації матеріали справи не містять.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2009 року №К-24128/07.

Під час проведення підготовчого провадження представник позивача пояснив, що інформація, на відсутність якої здійснюється посилання відповідачем в додатку № 7 Акта перевірки, міститься на відповідних етикетках, або наноситься безпосередньо виробником. Зазначав про наявність відповідної інформації про товар у супровідних документах, які були надані під час здійснення перевірки перевіряючим

Крім того, представник позивача зауважив, що повна інформація про дату виготовлення товару наявна у технічній документації на товар (де така передбачена), або зазначається у серійному номері, розшифровка якого також міститься у супровідній документації до кожної одиниці товару.

Щодо товарів, у яких в документах яких не зазначено, як розшифровується серійний номер, така інформація надається у місці де реалізується товар, а саме в інформаційно-консультаційній службі магазину, де знаходяться оригінали відповідних документів, що містять відомості про дату виготовлення товару та іншу необхідну інформацію.

З приводу даних пояснень, суд звертає увагу, що акт перевірки не містить зауважень з боку осіб, які проводили перевірку щодо відсутності документів на які посилається позивач або їх невідповідність вимогам статті Закону №1023-ХІІ.

Факт наявності на момент проведення перевірки вищевказаних документів Інспекцією не був спростований чи заперечений належними та допустимими доказами, жодних актів, які б стверджували про вчинення позивачем, чи його посадовими особами перешкод у здійсненні перевірки, складання яких передбачене пунктом 2.5 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 07.03.2012 №310, суду не надано.

Досліджені судом матеріали фото фіксації, надані позивачем, свідчать про те, що товари, перелік яких наведено у додатку 7 до акту перевірки, містять інформацію щодо найменування та місцезнаходження виробника, дати виготовлення та строку придатності товару тощо у відповідності до законодавства про мови. Дана інформація нанесена позивачем на етикетку, яка закріплена безпосередньо на товарі або упаковці і дає змогу здійснити свідомий та компетентний вибір товару.

Натомість, у ході розгляду справи відповідачем матеріалів фото фіксації виявлених порушень не надано, хоча чинним законодавством Інспекція наділена відповідними повноваженнями фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки.

Судом також досліджені сертифікати якості та відповідності продукції, реалізація якої здійснювалась позивачем і встановлено її відповідність технічним умовам та вимогам якості. Суд звертає увагу, що вказані сертифікати також мають відповідну інформацію про місцезнаходження виробника та надавались позивачем під час перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушення, які відображені в акті перевірки, не підтверджуються наявними в матеріалах справи документами та зібраними доказами, а тому, накладення на позивача стягнення є неправомірними.

З огляду на викладене, постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області від 14.05.2014 №75 є протиправною та підлягає скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки судом майнові вимоги позивача задоволено у повному обсязі, відповідна сума судового збору підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про накладення штрафних санкцій від 14.05.2014 №75.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" (код за ЄДРПОУ 32498133) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.