Рішення № 40908811, 15.10.2014, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/273/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої - судді Янжули С. А.

при секретарі - Лиман Н.П.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідачки - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

12 лютого 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3, третя особа ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення боргу за договором позики.

В обґрунтування позову зазначив, що на початку 2011 року до нього звернулася його знайома ОСОБА_3 з пропозицією, щоб він позичив їй грошові кошти на придбання однокімнатної квартири у м. Першотравенську, Дніпропетровської області, аргументуючи своє прохання тим, що вона працювала вчителем у сільській школі, але мала бажання переїхати до міста та влаштуватися педагогом у місцеву школу, влаштувати своє особисте життя в м.Першотравенську.

Відповідачка запропонувала йому проживати у її квартирі, яку вона збирається придбати, до тих пір, поки йому це буде потрібно, а, можливо, вони з нею підійдуть один одному і створять сім'ю. Відповідачка запевняла його, що між ними можливі близькі стосунки, які можуть привести до шлюбних відносин, чого вона бажає згодом.

Повіривши відповідачці про її почуття до нього, він погодився надати їй у борг грошові кошти в сумі 58 400,00 гривень для купівлі однокімнатної квартири у м.Першотравенську.

Так як його грошові кошти знаходилися на депозитному рахунку ПАТ КБ "ПриватБанк", він перерахував гроші зі свого рахунку в сумі 7 300 доларів США, це в еквіваленті 58 400,00 гривень, на рахунок відповідачки.

Відповідачка купила однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та запропонувала йому зареєструватися в зазначеній квартирі, на що він погодився і його було зареєстровано за вказаною адресою. Зробила вона це для того, щоб отримувати його компенсацію за оплату комунальних послуг з шахти.

Разом з відповідачкою в квартирі жила її донька ОСОБА_3, яка постійно виказувала до нього агресію.

Шлюбних відносин у нього з відповідачкою не склалося, сумісного господарства вони разом не вели, відношення до нього з боку відповідачки стали носити агресивний характер.

На початку 2013 року він вирішив звернутися до відповідачки з вимогою повернути запозичену в нього суму грошей, бо збирався придбати окреме житло та покінчити остаточно з незручним положенням квартиранта в квартирі відповідачки, яку вона купила за його гроші. Але відповідачка заявила, що гроші не віддасть та виселить його з квартири у примусовому порядку.

29 червня 2013 року вона виставила його за двері і змінила замки на вхідних дверях.

В нього не вистачає часу на постійну боротьбу з нечесною людиною, якою є відповідачка, він чекав, що вона поверне його гроші, на які він зможе купити собі житло, але вона прийнялася виконувати свої погрози, звернулася до суду з позовом про його виселення та зняття з реєстраційного обліку.

В нього з відповідачкою не склалися шлюбні відносини, бо з самого початку вона відмежувалася від нього, як тільки купила квартиру, вважає, що ніякої думки про шлюб в неї і не було, а була спроба скористатися його довірою та його грошовими коштами.

Він звертався до Першотравенського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області з заявою про притягнення відповідачки до кримінальної відповідальності за шахрайські дії, які виразилися у присвоєнні його грошових коштів у великих розмірах з ціллю неповернення та привласнення. Після проведеної перевірки орган досудового слідства прийшов до висновку, що між сторонами склалися цивільно-правові стосунки, які вирішуються у судовому порядку.

В зв'язку з цим він змушений був звернутися до суду з даним позовом і просить суд стягти з відповідачки суму позики в розмірі 58 400 гривень, 3% річних від суми боргу в сумі 1 524 гривень, судовий збір, сплачений ним при пред'явленні позову до суду та витрати на правову допомогу в сумі 1 000 гривень.

08 квітня 2014 року позивач надав уточнений позов, в якому просить стягнути з відповідачки суму позики в розмірі 58 400 гривень, 3% річних від суми боргу в сумі 1 524 гривень - всього 59 924,00 гривень та судовий збір, сплачений ним при пред'явленні позову до суду.

Позивач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовільнити.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги не визнала.

Представник відповідачки в судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення проти позову, в яких зазначено, що позивач не надав, відповідно ст.1046, ст.1047 ЦК України, доказів того, що він позичав грошові кошти відповідачці. Відповідь банку про перерахування позивачем на рахунок відповідачки певної суми свідчить тільки про добровільне волевиявлення позивача, але ніяк не є підтвердженням договору позики, тобто зовсім відсутні докази начебто укладеного договору позики і ніякої позики взагалі не було.

Крім того, позивач неодноразово заявляв відповідачці, що перерахування коштів на її рахунок - це подарунок.

Посилання позивача на факт того, що відповідачка працює педагогом і її поведінка є дуже небезпечною для учнів, яких вона навчає, є некоректними, так як відповідачка з жовтня 2011 року працює на різних посадах у лабораторії "Першотравнева" м. Першотравенська, станом на теперішній час завідувач лабораторією.

При укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири, посвідченого приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу ОСОБА_7, були присутні як нотаріус, продавець квартири ОСОБА_8, так і позивач, в присутності яких були роз'яснені наслідки укладання угоди та відсутність будь-яких прав позивача на вказану квартиру, про що позивач дав згоду та пояснив, що йому все зрозуміло і ніяких претензій ні до кого він не має.

Просить в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові пояснення на заперечення відповідачки, в яких зазначив, що він не олігарх, і його прізвище не Абрамович, тому він не має змоги робити подарунки такі, як квартира, будь-кому. Гроші зароблені ним важкою працею, доказом укладеного договору позики є факт перерахування з його банківського рахунку на рахунок відповідачки грошових коштів в розмірі вартості квартири. Якщо він не поверне свої гроші, то йому доведеться жити в забої шахти, навіть не виходячи з нього.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, рішення просить ухвалити на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона знає про те, що відповідачка познайомилася з позивачем весною 2011 року, почала влітку 2011 року приїжджати на вихідних до нього в гості з с.Хороше, де працювала вчителькою.

Позивач їй розповідав, що в нього є кошти на рахунку в "ПриватБанку", які він відкладав зі своєї заробітної плати, з паю, щоб придбати собі житло, бо житла в нього немає. Позивач говорив, що в нього на рахунку є 58 000 гривень, а відповідачка запропонувала йому придбати однокімнатну квартиру. 08 листопада 2011 року він перерахував кошти зі свого рахунку на рахунок відповідачки, а 16 листопада 2011 року вона придбала квартиру. При покупці квартири були присутні і позивач, і відповідачка. Позивач пояснив свідку, що гроші він дав відповідачці у борг і між ними була домовленість, що якщо стосунки між ними складуться та будуть продовжуватися, то вони разом будуть жити в купленій квартирі. Позивач з братом зробили ремонт в спірній квартирі своїми силами. Через рік, 04 жовтня 2012 року, в квартиру відповідачка зареєструвала позивача. Стосунки почали погіршуватися, навіть спали вони окремо, вона навмисно хотіла вижити позивача з квартири. Спільне господарство вони не вели, так як позивач працює в шахті, приходив пізно, переночує і знову на роботу. Відповідачка жила в квартирі зі своєю дочкою.

28 червня 2013 року вони припинили стосунки, відповідачка подала позов до суду про виселення позивача зі спірної квартири та зняття його з реєстрації, змінила ключі, вигнала його. Сама вона користувалася його карточкою зарплатною, на якій було 6 000 гривень. Лише тільки через міліцію вона повернула карточку та гроші. Відповідачка підтвердила цим, що їй тільки гроші потрібні були. Вона не віддала державний акт, шахтарське посвідчення позивачу, скористалася його довірою, позичила в нього 58 000 гривень, він з братом зробили ремонт в квартирі, а вона лише через рік його зареєструвала. Вона обіцяла повернути позивачу гроші, але потім відмовилася.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що являється рідним братом позивача. Його брат декілька років збирав гроші собі на квартиру, так як жив у гуртожитку. З паю зерно продавав - гроші відкладав на квартиру. Потім він зустрів відповідачку, вони купили квартиру, запросили його допомогти зробити в ній ремонт. Він приїхав на 2 дні, допоміг. Потім він дізнався, що відповідачка вигнала брата з квартири, поміняла замки, не віддавала його особисті речі, документи. Брат жив на гроші батьків, він також йому допомагав. Коли він їхав допомагати роботи ремонт в квартирі,то не знав, що квартира оформлена на відповідачку, якби знав, то не допомагав би. Він підтвердив суду, що відповідачка позичила гроші у позивача, про це йому казав сам брат, але спочатку не казав на що саме вона позичала. Відповідачка обіцяла повернути борг, але потім не тільки гроші, а й документи не віддавала.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що квартира АДРЕСА_1 належала їй, потім вона її продала. При укладанні договору купівлі-продажу були присутні нотаріус, вона, дівчина та ОСОБА_1. Нотаріус запитала дівчину:"Ви будете оформляти квартиру лише на себе?", на що дівчина відповіла, що так. Нотаріус, начебто, запитувала, чи вони в шлюбі, вони відповіли, що не в шлюбі. Згоду нотаріус у ОСОБА_1 не питала, говорила позивачу, що він не буде мати ніяких прав на цю квартиру. Свідок подумала тоді, що якось дивно, бо гроші ОСОБА_1 дає, а квартиру на дівчину оформляють. Він гроші діставав і передавав їй, як продавцю квартири, розраховувався з нею він, тому вона і здивувалася, що квартиру не на нього оформляють, але це не її справа, вона в чужі справи не вмішується.

Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Дійсно, судом встановлено, що в 2008 році позивач познайомився з відповідачкою, на той час він мешкав у гуртожитку м. Першотравенська, вона в с. Хороше, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, де працювала в Коханівській ЗОШ вчителем біології та хімії по 03 жовтня 2011 року, що підтверджується довідкою від 24 червня 2014 року.

В поясненнях відповідачки, даних нею начальнику Першотравенського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 29 серпня 2013 року, стверджується, що в неї є знайомий ОСОБА_1, з яким вона зустрічалася з 2008 року по листопад 2011 року, в зазначений період вони збирали кошти на придбання квартири, він на свій рахунок, вона на свій, а на початку листопада 2011 року вирішили купити квартиру і позивач перерахував на її рахунок дві суми: 15 433 гривень та 43 872 гривень. 16 листопада 2011 року вони придбали спірну квартиру за 58 400 гривень, яку зареєстрували на неї і після придбання квартири стали проживати спільно. Тобто, сама відповідачка стверджує той факт, що до 16 листопада 2011 року (моменту оформлення договору купівлі-продажу квартири) вони з позивачем не проживали однією сім'єю, спільне господарство не вели і стали проживати разом після купівлі квартири, яку оформили на відповідачку. Зазначає, що вартість квартири 58 400 гривень, позивач перерахував на її рахунок зі свого рахунку 59 305 гривень, тобто спростовується той факт, що на придбання квартири витратили спільні кошти, а не лише кошти позивача.

Випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 2006 року по 10 грудня 2013 року в ПАТ КБ "ПриватБанк" підтверджується, що 08 листопада 2011 року було йому видано з вкладу НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 43 872,03 гривні.

Випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2011 року по 05 вересня 2014 року в ПАТ КБ "ПриватБанк" підтверджується, що 08 листопада 2011 року був переказ особистих коштів з рахунку НОМЕР_2 грошових коштів в сумі 1 415,89 євро.

Випискою по банківському рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_3 в ПАТ КБ "ПриватБанк" за період з 01 липня 2008 року по 17 липня 2013 року підтверджується, що на її рахунок 08 листопада 2011 року було переказано грошові кошти в розмірі 15 433,00 гривень та 43 872,00 гривні.

Квитанціями ПАТ КБ "ПриватБанк" від 08 листопада 2011 року підтверджується, що банк видав ОСОБА_3 грошові кошти з її рахунку в сумі 43 872,03 гривні та 15 433,20 гривень.

Довідкою відділу освіти Петропавлівської районної державної адміністрації №1104 від 03 вересня 2014 року підтверджується, що ОСОБА_3 отримала з січня 2011 року по жовтень 2011 року заробітну плату всього в сумі 15 168,65 гривень (середня заробітна плата за цей період становить 1 516,87 гривень).

Копією договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Першотравенського міського нотаріального округу, підтверджується, що ОСОБА_8 передала у власність, а ОСОБА_3 прийняла у власність зазначену квартиру за 58 400 гривень.

Свідок ОСОБА_8 підтвердила суду, що гроші були позивача, а договір купівлі-продажу було оформлено на відповідачку.

Тобто в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що позивач перерахував на рахунок відповідачки грошові кошти в сумі 58 400 гривень, які остання витратила на придбання квартири АДРЕСА_1. Виписки з банківських рахунків сторін є тим документом, який посвідчує передання позичальнику позикодавцем визначеної грошової суми, як того вимагає ч.2 ст.1047 ЦК України.

У відповідність ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст.526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.610 ЦК України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідність ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 1046 цього ж Кодексу - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідність ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

ч.1 ст.1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно інфляції за весь час прострочення, а також суму банківських відсотків по кредитних договороах та суму винагороди за користування позикою.

Суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача про те, що позивач подарував спірну квартиру відповідачці, оскільки доказів того, що між сторонами було укладено договір дарування квартири, суду не надано.

Тому, суд вважає за можливе стягти з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 58 400 гривень, 3% річних від суми боргу в розмірі 1524,00 гривень та судовий збір, сплачений позивачем при предявленні позову до суду в розмірі 600,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212 ЦПК України, ст.ст.509, 526, ч.1 ст.614, ст.625, ст.1046,1047, ст.1049, ст.1050 ЦК України, - суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" про стягнення боргу за договором позики задовільнити.

Стягти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 59 924 (п'ятдесяти дев'яти тисяч дев`ятиста двадцяти чотирьох) гривень, судовий збір в сумі 600 (шістсот) гривень, а всього стягти 60 524 (шістдесят тисяч п'ятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи ,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. А. Янжула