Рішення № 40907426, 07.10.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/66/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2014 Справа № 908/3080/14

м. Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ульянова, 10, ідентифікаційний код 37373551)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, 3, ідентифікаційний код 30725116)

про стягнення 92 330, 50 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Ільїній Т.О.

Представники:

від позивача: Булатов В.Б., довіреність № 27/12/13 від 27.12.2013р.

від відповідача: не з'явився

ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПрАТ "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 2262 від 01.10.2013р. в сумі 92 330, 50 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 26.08.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 525, 625 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, ст. 2, 54 ГПК України.

Ухвалою від 27.08.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3080/14, справу до розгляду в засіданні суду призначено на 22.09.2014р. об 11 год. 40 хв.

Ухвалою від 22.09.2014р. розгляд справи відкладений на 07.10.2014р. о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 07.10.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 13.10.2014р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 07.10.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.3-4), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № 2262 від 01.10.2013р. в сумі 92 330, 50 грн., а саме: 85 954, 08 грн. заборгованості за поставлений товар, 5 501, 11 грн. пені та 875, 31 грн. - 3 % річних від простроченої суми

В обґрунтування позовних вимог зокрема зазначив, що на виконання умов договору № 2262 від 01.10.2013р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 87 588, 51 грн.

Проте відповідач неналежно виконав свої грошові зобов'язання за даним договором та сплатив лише 1 634, 43 грн.

Таким чином сума основного боргу складає 85 954, 08 грн.

У зв'язку із простроченням грошових зобов'язань за поставлений товар відповідачу нараховано 3 % річних від простроченої суми та пеню.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 19.09.2014р. № 19321886, станом на 19.09.2014 Приватне акціонерне товариство "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" знаходиться за адресою: 69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, 3.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/3080/14 для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 27.08.2014р. про порушення провадження у справі та копія ухвали від 22.09.2014р. про відкладення розгляду справи, які направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця перебування (знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" (Постачальник) та ПрАТ "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (Покупець) укладений договір поставки № 2262 від 01.10.2013р. за умовами якого Постачальник зобов'язується протягом строку дії цього Договору здійснювати поставку Товару (Товарів), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений Товар (Товари) відповідно до умов цього Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору, Товаром по цьому Договору є товар, вказаний в Специфікації, яка підписується сторонами та є невід'ємною частиною Договору. Форма Специфікації наведена в Додатку № 1 до цього Договору. Заповнена форма Специфікації надається Постачальником після підписання Договору і погодження сторонами переліку товарів, що поставляються, та ціни на них.

Згідно п. 1.3 Договору, Товар, вказаний в Специфікації, поставляється Постачальником окремими партіями, в асортименті, по цінах, в кількості та строки, у відповідності із замовленням Покупця і цим Договором.

Пунктом 5.4 Договору сторони передбачили, що обов'язок Покупця оплатити переданий Постачальником і прийнятий Покупцем товар в строки, передбачені Загальними умовами поставки, але у будь - якому випадку, не раніше моменту надання Постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам, в т. ч. податкових накладних та розрахунків коригування.

В пункті 3.1 Додатку № 3 до Договору поставки № 2262 від 01.10.2013р. сторони визначили строк оплати Товару Покупцем - протягом 25 банківських днів з дня поставки.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 87 588, 51 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 32-85).

Проте, відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно виконав свої грошові зобов'язання за договором та 11.12.2013р. здійснив оплату частини отриманого товару на суму 1 634, 43 грн.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 85 954, 08 грн.

Доказів оплати зазначеної суми сторонами суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України.

Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки № 2262 від 01.10.2013р.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 ЦК України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар на суму 87 588, 51 грн. отриманий відповідачем, що підтверджено видатковими накладними (а.с. 32-85).

За приписами п. 3.1 Додатку № 3 до Договору поставки № 2262 від 01.10.2013р. строк оплати Товару Покупцем - протягом 25 банківських днів з дня поставки.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 202 ГК України унормовано, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № 2262 від 01.10.2013р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ПрАТ "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" не виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором поставки № 2262 від 01.10.2013р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 85 954,08 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 5 501, 11 грн. пені та 875, 31 грн. - 3 % річних від простроченої суми.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В підпункті 7.4 договору поставки № 2262 від 01.10.2013р. сторони визначили, у разі прострочення Покупцем оплати поставленого товару, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Враховуючи невиконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 5 501, 11 грн. пені підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.8-9) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором поставки № 2262 від 01.10.2013р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 875, 31 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.8-9) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1 860, 00 грн. на підставі платіжного доручення № 10945 від 15.08.2014р.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 3674 VI "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

за подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позовна заява ТОВ "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" надійшла до суду 26.08.2014р.

Статтею 8 Закону України від 16.01.2014р. № 719-VIІІ "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено на 2014 рік мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Як свідчать матеріали позовної заяви, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений в сумі 92 330, 50 грн.

Сума судового збору повинна складати 1 846, 61 грн. (2 % від ціни позову 92 330, 50 грн. = 1 846, 61 грн.).

Таким чином переплата судового збору складає 13, 39 грн.

Згідно із статтею 7 Закону України від 08.07.2011р. № 02/163-48 "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п. 5.1, 5.2 п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке.

Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

У зв'язку із тим, що позивач при звернені з позовом до суду переплатив судовий збір у розмірі 13, 39 грн., тому суд вважає за необхідне поверну судовий збір у розмірі 13, 39 грн., сплачений позивачем за платіжним дорученням № 10945 від 15.08.2014р. на суму 1 860, 00 грн.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати у розмірі 1 846, 00 грн. покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (69500, м. Запоріжжя, вул. Східна, 3, ідентифікаційний код 30725116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ульянова, 10, ідентифікаційний код 37373551) 85 954 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 08 грн. основного боргу, 5 501 (п'ять тисяч п'ятсот одну) грн. 11 коп. пені, 875 (вісімсот сімдесят п'ять) грн. 31 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 1 846 (одну тисячу вісімсот сорок шість) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "Фаворит Плюс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ульянова, 10, ідентифікаційний код 37373551) судовий збір у розмірі 13 (тринадцять) грн. 39 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 10945 від 15.08.2014р. на суму 1 860, 00 грн. (оригінал платіжного доручення № 10945 від 15.08.2014р. на суму 1 860, 00 грн. залучено до матеріалів справи).

4. Повне рішення складено 13.10.2014р.

Суддя В.М. Соловйов