Постанова № 40906732, 05.06.2014, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/15669/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2014 р. м. Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді - Романюка В.Ф.,

при секретарі судового засідання - Куц Н.З.,

за участю представника позивача - ОСОБА_4

представника відповідачів та третьої особи - Бекесевича Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, з участю третьої особи - Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування, про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі Позивач) звернувся у суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради (далі Рада), третя особа Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудуванння я про визнання протиправними дій. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Позивач звернувся до відповідача-1 з заявою і додатками про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0310 га для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1. До заяви додано всі необхідні документи передбачені Земельним кодексом України. Відповідач-1, в особі Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування, відмовив Позивачу, посилаючись на Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 28.05.2010 № 613 «Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надаються управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування». Просить визнати незаконним і скасувати Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 613 від 28.05.2010р. «Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надаються управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування» в частині додатку 3 «Стандарт погодження вибору місця розташування земельної ділянки фізичним особам для надання у власність або оренду» та визнати незаконною відмову Львівської міської ради щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0310 га для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача було залучено в якості співівдпоідача по вказаній справі виконавчий комітет Львівської міської ради.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, надав додаткові письмові пояснення, та просив позов задовольнити.

Представник відповідачів та третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечив, подав письмове заперечення на позов та пояснив, що управлінням природніх ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування (виконавчим органом Львівської міської ради до повноважень якого належить розгляд заяв та підготовка документів на розгляд сесії міської ради по земельним питанням) було розглянуто заяву позивача і листом № 2403-3вих-2035 від 26.11.2013 р. надано відповідь на заяву. Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 613 від 28.05.2010р. «Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надаються управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування», та затвердженого стандарту (додаток № 3 до рішення) позивач повинен був надати певний перелік документів, передбачений в додатку, чого він не зробив,а тому його звернення було залишено без розгляду по суті. Пояснив, що оспорюване рішення виконавчого комітету Львіської міської ради прийняте на викоанння Постанови Кабінету Міністрів України № 737 від 17.07.2009 р. "Про заходи щодо упорядкування адміністаритивних послуг", якою затверджено Тимчасовий порядок надання адміністративних послуг. Стверджував,що стандарти адміністративних послуг, затверджені виконавчим комітетом Львівської міської ради згідно вимог чинного законодавства України відповідно до повноважень наданих органу місцевого самоврядування. Також вказав, що в додатку № 3 до стандартів адмінстративних послуг вказані тільки ті документи, які передбчені чинним земельним законодавстом України, а тому просив відмовити позивачу в позові повністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.06.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 № 858-IV, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Нормою статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (далі Закон 280), встановлено сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до п.15 ст.26 Закону 280 до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Відповідно до положень ст. 150 Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Крім того, при прийнятті рішення судом враховано, що у Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, зазначено, що проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення‚ представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).

Як вбачається з матеріалів справи Позивач, 28.10.2013 року звернувся до Ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1, в якій зазначено площа земельної ділянки 0,0310 га, призначення ( для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1) (а.с. 5).

Згідно з додатками до заяви було додано, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, лист Залізничної районної адміністрації від 06.09.13р. №32вих-4502, реєстраційне посвідчення, видане Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації 13.02.1995р. №7809.

Зі змісту листа Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин від 26.11.13р. №2403-3вих-2035, вбачається, що Позивачу було повернуто його звернення з підстав невідповідності стандарту затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 613 від 28.05.2010р. «Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надаються управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування» (а.с.7).

У відповідності до ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Ця стаття ЗК України надає можливість усім громадянам, у користуванні яких є відповідні земельні ділянки, здійснити їх приватизацію. До цього часу приватизація земельних ділянок зазначеними громадянами здійснювалася місцевими радами із земель державної власності, оскільки розмежування земель державної і комунальної власності ще не була здійснена. З прийняттям закону про розмежування земель державної і комунальної власності, приватизація земельних ділянок із земель комунальної власності проводиться за рішенням сільської, селищної, міської ради, а із земель державної власності - за рішенням районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. Рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок цією групою громадян приймається у місячний строк на підставі технічних документів та матеріалів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Ч.1 та 2 статті 118 ЗК України регламентують спрощену процедуру приватизації - у випадку приватизації земельної ділянки, що знаходиться в користуванні громадянина України. Зазначена процедура має наступні стадії: подача заяви з доданими до неї технічними матеріалами та документами, що підтверджують розмір земельної ділянки, до відповідної ради або адміністрації (ч. 1, 2 ст. 118 ЗКУ). Виходячи з загальних положень про звернення громадян (ст. 5 Закону України "Про звернення громадян"), а також положень статті заява має містити прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, суть порушеного питання, підпис заявника із зазначенням дати; розгляд заяви відповідним органом (протягом місяця) та прийняття рішення про приватизацію земельної ділянки (ч. 2 ст. 118 ЗКУ); замовлення, виготовлення, заповнення бланку, реєстрація та видача державного акта ст. 125 ЗКУ, ст. 56 Закону України "Про землеустрій". У зв'язку із тим, що земельна ділянка, якою особа користується, визначена в натурі, за даною процедурою немає потреби у замовленні, розробці, погодженні, експертизі, затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що значно спрощує приватизацію (пор. з ч. ч. 7 - 10 ст. 118 ЗКУ).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 118 ЗКУ, за яким рішення приймається "на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки", органи приватизації повинні виходити із презумпції правомірності фактичного користування, проте у разі виявлення відсутності у заявника права користування відповідною земельною ділянкою спрощена процедура застосована бути не може, оскільки у ч. ч. 1 та 2 ст. 118 ЗКУ мається на увазі саме правомірне (на підставі права) користування земельною ділянкою.

Для з'ясування того, чи набула свого часу певна особа право користування земельною ділянкою, а отже, чи може вона приватизувати її за спрощеною процедурою, необхідним буває звернення до актів законодавства, що на даний момент втратили чинність - ЗКУ УРСР 1970 р. та ЗКУ 1990 р. Таким чином, факт користування може підтверджуватись правовстановлюючим документом (державний акт на право користування земельною ділянкою - ст. 23 ЗКУ в ред. 1992 року, витяг із земельно-шнурової книги, реєстрової книги, погосподарської книги - ст. 20 ЗКУ 1970 року) або документом, що підтверджує фактичне користування земельною ділянкою (матеріали інвентаризації земель, дані бюро технічної інвентаризації тощо).

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Як вбачається з матеріалів справи Позивач звернувся із відповідною заявою (клопотанням) до Львівської міської ради в якій зазначив, що ділянка площею 0,0310 га та цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку з додатками, зокрема графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а також документ, що підтверджує фактичне користування земельною ділянкою реєстраційне посвідчення Львівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 13.02.1995р. №7809.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, нормами Земельного кодексу України чітко визначено форма прийняття рішення за результатами розгляду клопотання, зокрема рада надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою або відмову у такому, та не передбачено така форма як повернення звернення заявнику.

Крім того, пунктом 7 ст.118 ЗКУ передбачено вичерпний перелік підстав відмови у наданні такого дозволу, зокрема це може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, та не передбачено зобов'язань заявника щодо приведення у відповідність документів до стандарту встановленого Рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування.

Ст.22 Конституції України встановлено, що не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку що чинне законодавство передбачає на етапі розгляду клопотання фізичної особи про виділення земельної ділянки, як вирішення питання по суті.

Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Отже, статтею ЗК України де встановлено перелік повноважень міських рад не передбачено встановлення стандартів погодження вибору місця розташування земельної ділянки фізичними особами для надання у власність або оренду, а відтак суд приходить до переконання, що Рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 613 від 28.05.2010р. «Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надаються управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування» в частині додатку 3 «Стандарт погодження вибору місця розташування земельної ділянки фізичним особам для надання у власність або оренду» прийняте (вчинене) не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 року № 737 «Про заходи щодо упорядкування державних, у тому числі адміністративних послуг», яка безпосередньо регулює правовідносини у сфері надання адміністративних послуг, на виконання якої і було прийняте відповідне рішення ЛМР від 28.05.2010 року, втратила свою чинність, а відповідачем не доведено, що до вищезгаданого рішення внесені відповідні зміни суд приходить до переконання про підставність позовних вимог, а відтак вважає, що позов підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 11 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори - спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п.1 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А у відповідності до вимог п.1 ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, суд приходить до переконання, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 613 від 28.05.2010р. «Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надаються управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування» в частині додатку 3 «Стандарт погодження вибору місця розташування земельної ділянки фізичним особам для надання у власність або оренду" не є нормативно - обґрунтованим, прийняте не в межах повноважень та не у спосіб визначений чинним законодавством, а відтак є необґрунтованим, безпідставним та підлягає до скасування.

Крім того, ст..118 ЗКУ містить чіткий перелік підстав відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та оскільки у листі Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин Львівської міської ради від 26.11.13р. №2403-звиз-2035 не міститься жодних посилань на такі підстави, суд приходить до висновку, що дана відмова прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, та, відповідно, такими, що підлягають до задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 22, 144, 150 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року N 280/97-ВР, ст. ст. 12, 118, 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративні судочинства України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 613 від 28.05.2010 року "Про затвердження стандартів адміністративних послуг, які надаються управлінням природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування" в частині додатку 3 "Стандарт погодження вибору місця розташування земельної ділянки фізичним особам для надання у власність або оренду".

Визнати незаконно відмову Львівської міської ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею0,0310 га для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1.

Стягнути з місцевого бюджету на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 68,82 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м.Львова. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Головуючий - суддя Романюк В.Ф.